— Е, ні,— відповіла цифрова машина,— спершу ти мусиш визнати, що я в тій суперечці мала слушність, а крім того, я хочу, щоб мене величали не інакше, як Великим Цифровим Стратегом, можеш також називати мене "Ваша Ферромагнітність"!
— Гаразд, гаразд, оголошую тебе Великим Стратегом і згоден на все, що побажаєш, тільки врятуй!
Забряжчала машина, застукотіла, відкашлялась і промовила:
— Річ проста. Треба збудувати електродракона сильнішого, ніж той, що сидить на Місяці. Він переможе місячного, поламає йому всі його електричні суглоби і, отже, досягне мети!
— Ой, як чудово! — відповів король.— А можеш ти мені показати схему такого дракона?
— Це буде супердракон! — сказала машина.— Я не лише можу скласти схему, але й виготовити його самого. Зараз я це зроблю, зачекай тільки хвильку, королю!
І справді, вона забурчала, загримотіла, засвітилась, складаючи щось у своєму нутрі, і ось уже якась подоба величезного кігтя, електричного, вогненного, вистромилася з її боку; та тут король заволав:
— Стій, стара цифрухо, стій!
— Як ти мене називаєш?! Я — Великий Цифровий Стратег!
— Ну гаразд,— погодився король.— Ваша Ферромагнітність, адже електродракон, якого ти виготовиш, переможе того дракона, але сам напевне займе його місце, а як же тоді можна буде його позбутись?!
— Виготовити другого, наступного, ще могутнішого,— пояснила машина.
— Ну, ні! Краще вже нічого не роби, прошу тебе; що мені від того, коли на Місяці з'являтимуться щораз нові й нові дракони, один одного страшніші, коли мені жоден там не потрібен!
— А, ну тоді інша річ,— відповіла машина,— що ж ти мені зразу цього не сказав? Бачиш, як нелогічно ти висловлюєшся? Почекай... я мушу подумати.
І вона загриміла, задеренчала, застугоніла, нарешті відкашлялась і мовила:
— Треба виготовити Антимісяць з антидраконом і вивести його на орбіту Місяця,— тут у ній щось хруснуло,— присісти й проспівати: "А я робот молодий, не боюся я води, бо де вода, там я скік, не вкоротить вона вік, від ночі до ранку стрибаю, мов з ганку!"
— Дивно ти говориш,— мовив король.— Що спільного між Антимісяцем і цією лічилкою про молодого робота?
— Про якого робота? — спитала машина.— Ой, ні, ні, я помилилась, здається, мені всередині чогось бракує, мабуть, я десь перегоріла.
Заходився король шукати пошкоджену деталь, знайшов нарешті перегорілу лампу, вставив нову й запитав машину, що ж робити з Антимісяцем.
— З яким Антимісяцем? — спитала машина, яка тим часом встигла забути, про що говорила.— Нічого не знаю про Антимісяць... постривай, я повинна подумати.
Пошуміла вона, погриміла й промовила:
— Треба створити загальну теорію подолання електродраконів, окремим випадком якої, дуже легким до розв'язання, буде місячний дракон.
— Ну, то створи таку теорію! — сказав король.
— Для цього я повинна спершу виготовити різноманітних експериментальних електродраконів.
— Ні, ні! Красненько дякую! — вигукнув король.— Дракон хоче мене трона позбавити, то що ж буде, якщо ти наробиш їх безліч?!
— Так? Ну, тоді слід удатися до іншого способу. Ми скористаємося стратегічним варіантом методу послідовних наближень. Іди й телеграфуй драконові, що ти згоден віддати йому трон, якщо він виконає три математичні дії, зовсім прості...
Пішов король у спальню, послав телеграму, і дракон погодився; тоді король вернувся до машини.
— Тепер,— мовила машина,— повідом його, яку дію він має виконати першою: нехай поділить себе на самого себе!
Виконав цю вказівку король. Дракон поділив себе на самого себе, але, оскільки в одному електродраконові міститься лише один електродракон, він так само лишився на Місяці й нічого не змінилось.
— Що ж ти накоїла? — вигукнув король, так квапливо забігаючи до спальні, що мало не загубив пантофлі,— дракон поділив себе на самого себе, але, оскільки одиниця на одиницю дорівнює одиниці, то нічого не змінилось!
— Не біда, я навмисне так вчинила, щоб збити його з пантелику,— мовила машина.— А тепер запропонуй драконові добути з себе корінь!
Король телеграфував на Місяць, і дракон заходився видобувати з себе корінь; видобував-видобував, сапав, трусився, скреготав, та ось нарешті корінь піддався, і дракон видобув його з себе!
Вернувся король до машини.
— Дракон тріскотів, трусився, навіть скреготав, видобув корінь, але так само мені погрожує! — крикнув король ще з порогу.— Що тепер робити, стара циф... тобто, Ваша Ферромагнітність?!
— Не журись,— відповіла машина,— скажи тепер, щоб він себе від себе самого відняв!
Помчав король у спальню, послав телеграму, і дракон заходився себе від себе самого віднімати. Спершу відняв від себе хвіст, потім лапи, потім тулуб і нарешті, побачивши, що справа кепська, завагався, але, віднімаючи з розгону й далі, відняв від себе голову, і в результаті лишився нуль, тобто ніщо: не стало електродракона!
— Немає більше електродракона! — радісно вигукнув король, забігаючи до підземелля.— І все завдяки тобі, стара цифрушко... завдяки... ах, ти вже напрацювалась, ти заслужила відпочинок, зараз я тебе вимкну.
— О ні, мій дорогенький,— відповіла машина,— я своє діло зробила, а ти хочеш мене вимкнути і вже не величаєш більше Вашою Ферромагнітністю? Це дуже погано! Тепер я сама обернусь на дракона й правитиму краще за тебе, адже ти завжди просив у мене поради з найважливіших питань, а отже, виходить, це я правила, а не ти...
І зі скреготом та деренчанням стала вона обертатись на електродракона: вже вогненні електрокігті вилізали у неї з боків, аж тут король, задихаючись від жаху, підбіг до машини, скинув з ноги пантофлю, й почав колошматити нею лампу за лампою.
Задеренчала, заскреготіла машина, збилась її програма, і з команди "електродракона вийшла команда "електросмола"; на очах у короля машина, похрипуючи щораз тихіше й тихіше, перетворилась на величезну блискучу масу чорної як вугілля електросмоли; маса ще потріскувала, аж поки витекла з неї голубими іскорками вся електрика й перед остовпілим Полеандром задиміла величезна баюра смоли...
Зітхнув король з полегкістю, взув пантофлі й вернувся в парадну спальню. Однак відтоді він дуже змінився: пережиті ним пригоди зробили його менш войовничим, і до кінця своїх днів Полеандр займався лише цивільною кібернетикою, а воєнної не торкався зовсім.