ГЕЛІКОН. Якщо тільки вашої думки спитають.
КАЛІГУЛА. Будьмо великодушні, Геліконе. Розкриємо їм наші невеличкі секрети. Давай, розділ третій, параграф перший.
ГЕЛІКОН (підводиться й механічно проказує). "Страта полегшує і звільняє. Вона всеосяжна, вона покріплює, вона справедлива — як у виконанні, так і в своєму призначенні. Умирають, бо винні. Винні тому, що так вирішив Калігула. І Калігула вирішує за весь світ. Отож, усі люди винні. З чого випливає, що помруть усі. Це питання часу й терпіння".
КАЛІГУЛА (регоче). Над чим замислились? Терпіння — ото вже знахідка! — так? А хочете — скажу, що ваше терпіння найдужче мене й тішить. А тепер, панове, можете розійтись. Хереа, ви вже не потрібні. Проте хай Кезонія лишиться] І Лепід з Октавієм! І Мерея теж. Я хотів би поговорити з вами про влаштування мого дому розпусти. Це чималий для мене клопіт.
Решта повільно виходять. Калігула очима проводжає Муція.
Сцена 10
ХЕРЕА. До твоїх послуг, Каю. Що там за біда? Дівчата негарні?
КАЛІГУЛА. Ні, але виторг малий'.
МЕРЕЯ. Треба підняти ціни.
КАЛІГУЛА. Мерея, ти втрачаєш нагоду помовчати. В твої роки такі речі вже тебе не обходять, і я не питаю твоєї думки.
МЕРЕЯ. Тоді навіщо ти сказав мені залишитись?
КАЛІГУЛА. Бо за хвилю треба буде почути безсторонню думку.
ХЕРЕА. Якщо дозволиш мені, Каю, висловити свою небезсторонню думку, то я сказав би, що цін не слід підвищувати.
КАЛІГУЛА. Так-так, звичайно. Але треба збільшити виторг. Я вже виклав свій задум Кезонії, і вона вам з'ясує. Я забагато випив, і мені хочеться подрімати.
Лягає й заплющує очі.
КЕЗОНІЯ. Це*-вкрай просто. Калігула створив нову відзнаку.
ХЕРЕА. Не бачу зв'язку.
КЕЗОНІЯ. А проте він є. Ця відзнака зватиметься орденом Громадянського Героїзму. Нею нагороджуватимуть тих громадян, що найчастіше будуть відвідувати Калігулин дім розпусти.
ХЕРЕА. Блискуче.
КЕЗОНІЯ. Сподіваюсь. Забула сказати, що нагорода присуджується щомісяця після перегляду карток відвідування. Громадянин, що за дванадцять місяців не отримав нагороди, іде у вигнання або на страту.
ТРЕТІЙ ПАТРИЦІЙ. Чому "або на страту"?
КЕЗОНІЯ. Бо Калігула каже, що це не має ніякого значення. Істотно те, що він може вибрати.
ХЕРЕА. Браво. Скарбниця вже повна.
ГЕЛІКОН. І як бачите, завдяки чисто моральним заходам. Бо, зрештою, краще оподатковувати нечестя, ніж винагороджувати чесноту, як то робиться серед республіканців.
Калігула ледь розплющує очі й дивиться на старого Мерею, що, ставши осторонь, виймає пляшечку і щось смокче з неї.
КАЛІГУЛА (лежачи й далі). Що ти п'єш, Мереє?
МЕРЕЯ. Це від ядухи, Каю.
КАЛІГУЛА (йде до нього, розпи-хаючи інших і нюхає йому рота). Ні, це протиотрута.
МЕРЕЯ. Та ні, Каю. Ти жартуєш. Я задихаюся вночі й уже довгий час уживаю ліків.
КАЛІГУЛА. Отже ти боїшся отрути?
МЕРЕЯ. Моя ядуха...
КАЛІГУЛА. Ні. Назвімо речі їхніми іменами: ти боїшся, що тебе отруять. Підозрюєш мене. Шпигуєш за мною.
МЕРЕЯ. Та всіма богами присягаюся, що ні!
КАЛІГУЛА. Ти підозрюєш мене. І в поведінці твоїй якась непокора. МЕРЕЯ. Каю!
КАЛІГУЛА (брутально). Відповідай. (Наче математик.) Якщо ти п'єш протиотруту, то, виходить, мій намір у тому, щоб отруїти тебе.
МЕРЕЯ. Так... тобто... ні.
КАЛІГУЛА. І з тієї миті, коли я, на твою думку, зібрався отруїти тебе, ти робив усе, щоб опертися моєму бажанню.
Тиша. На початку сцени Кезонія та Хереа відходять углиб. Тільки Лепід з переляком на виду стежить за діалогом.
(Усе чіткіше й чіткіше.). А це вже складає два злочини, від яких ти не відкрутишся: або ж я не хотів заподіяти тобі смерть, і ти мене, свого імператора, підозрюєш несправедливо. Або ж я хотів, і ти, блощице, опирався моїм намірам. (Пауза. Вдоволено розглядає старого.). І що ти, Мереє, відповіси на таку логіку?
МЕРЕЯ. Вона... вона неспростовна, Каю. Але не для нашого випадку.
КАЛІГУЛА. І третій злочин — ти мене маєш за йолопа. Послухай добре. З трьох злочинів почесний для тебе тільки один — другий, бо зрозуміло, що, вирішивши, ніби я маю певний намір і почавши йому опиратись, ти повстав проти мене. Та ти ж баламут, бунтівник. Це добре. (Із сумом.) Я тебе дуже люблю, Мереє. Ось чому ти будеш засуджений за свій другий злочин, а не за інші. Ти помреш як годиться чоловікові, що повстав.
Калігула говорить, а Мерея помалу зіщулюється на стільці.
Не дякуй мені. Нема за що. Тримай. (Дає йому пляшечку і каже приязно): Випий цю отруту.
Мерея здригається від ридань і хитає головою. Калігула нетерпляче.
Ну, швидше!
Мерея намагається втекти. Але Калігула кидається за ним і ловить посеред сцени, штовхає на ослін, після короткої боротьби втискає пляшечку між зубів і розбиває її кулаком. Сіпнувшись кілька разів, з обличчям, залитим рідиною і кров'ю, Мерея помирає. Калігула підводиться й машинально витирає руки. До Кезонії, даючи їй скалку від пляшечки Мереї.
Це що? Протиотрута?
КЕЗОНІЯ (спокійно). Ні, Калігуло. Ліки від ядухи.
КАЛІГУЛА (після паузи, дивлячись на Мерею). Ну то й що. Однаковісінько. Трохи раніше, трохи пізніше. (І раптом виходить із заклопотаним виразом, усе витираючи руки.)
Сцена 11
ЛЕПІД (пригнічено). Що робити?
КЕЗОНІЯ (простосердо). Гадаю, спершу треба забрати труп. Надто вже бридкий.
Хереа та Лепід беруть тіло і тягнуть за лаштунки.
ЛЕПІД (до Хереа). Треба швидше виступити.
ХЕРЕА. Треба мати хоч дві сотні.
Заходить молодий С ц і п і о н. Помітивши Ке-зонію, сахається назад.
Сцена 12
КЕЗОНІЯ. Ходи сюди. МОЛОДИЙ СЦІПІОН. Чого тобі? КЕЗОНІЯ. Підійди. (Вона задирає йому підборіддя й дивиться у вічі.) Пауза.
(Холодно.) Він| убив твого батька? МОЛОДИЙ СЦІПІОН. Так.
КЕЗОНІЯ. Ти ненавидиш його?
МОЛОДИЙ СЦІПІОН. Так.
КЕЗОНІЯ. Хочеш убити його?
МОЛОДИЙ СЦІПІОН. Так.
КЕЗОНІЯ (забравши руку). Тоді навіщо мені це кажеш?
МОЛОДИЙ СЦІПІОН. Бо нікого не боюся. Чи його вбити, чи самому згинути — аби вже кінець. До того ж, ти не викажеш мене.
КЕЗОНІЯ. Твоя правда, не викажу. Та хочу тобі щось сказати, чи, власне, поговорити про краще в тобі.
МОЛОДИЙ СЦІПІОН. Найкраще в мені — це моя ненависть.
КЕЗОНІЯ. Тільки вислухай мене. Те, що я скажу, водночас і очевидне, і важке для розуміння. Але якщо мої слова дійдуть до слуху людського, то в світі все перекинеться догори дном.