А так званий старший брат, який упродовж віків тільки те й робив, що нищив чужі землі і цілі народи, "визволяв" чужі території, неспроможний повністю знищити великий український народ, з усією ненавистю і люттю накинувся на чарівну українську мову, яка входить у п’ятірку найкращих мов світу, з метою повного її знищення. Тож недаремно за Росією, яка, до речі, вкрала у нас саму назву держави, закріпилась "слава" тюрми народів, комуністичного пекла.
Богдан Козярський,
доцент кафедри україністики Українського інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти
Всеукраїнська правозахисна газета. — 1995. — Листопад. — № 3.
Гадяцький трактат
…Бога сил небесних беруть за свідка в тім, що все, що постановляється, буде дотримуватися щиро і правдиво вічними часами.
"Згоду вічну й нерозривну поставили ми таким чином:
"(1) Релігія грецька старинна, така, з якою Русь приступила до Корони Пол., аби зіставалася при своїх прерогативах і вільнім уживанню свого богослуження, по всіх містах, містечках і селах, в Короні Пол. і в кн. Лит.,— так далеко, як сягає язик народу Руського. На сеймах, у війську, в трибуналах, не тільки в церквах, але в публічних процесіях, у відвідуванню хворих з святощами, в хованню померших і взагалі у всім — так, як свобідно і прилюдно виконує своє богослуження обряд римський.
"Тій же грецькій релігії дається право свобідного фундування нових церков і монастирів, так само поновлення і поправляння старих.
А унія, що викликала досі замішання в Рчп., касується і в Короні, і в в. кн. Лит. — і хто хоче, нехай вертає до римського, а хто хоче — до грецького неуніатського богослуження.
"В Києві король й. м. і стани коронні позволяють заснувати академію, котра має користуватися такими прерогативами і вільностями, як академія краківська, з тою тільки умовою, щоб у тій академії не було професорів, магістрів і студентів ніякої секти: аріанської, кальвінської, лютеранської. А щоб студентам і учням не було ніякої оказії до бійок, всякі інші школи, які були в Києві перед тим, й. кор. м. накаже перенести деінде.
"Другу таку ж академію й. к. м. і стани коронні і в. кн. Лит. позволяють (заснувати) там, де для неї буде знайдене відповідне місце. Вона заживатиме тих же прав і вільностей, як і київська.
"Вся Річ Посполита народу Польського, в. кн. Литовського, і Руського, і належних до них провінцій відновляється цілком такою, як була перед війною, себто — ці три народи мають зіставатася непорушно, як були перед війною в границях своїх і при свободах (своїх) згідно з законами — і в радах, судах і вільній елекції панів своїх — королів польських, литовських і руських. Коли під тягарем війни з заграничними державами щось поставлено було на зменшення границь і вільностей тих народів, це має вважатися за недійсне і пусте, і вищеназвані народи повинні зіставатися при своїх свободах, як єдине тіло одної і нероздільної Рчп., не роблячи приміж собою різниці з приводу віри: як хто визнавав і визнав христианську релігію — чи римську, чи грецьку, всі зістають в спокою, при вільності. Хіба якісь засуди або декрети були винесені перед війною і за час війни цілком законно — при наявності сторін чи в відсутності.
"(3). Війська Зап. Число має бути 60 тисяч, під владою гетьмана руського, згідно з стародавніми вольностями їх.
Скільки наємного ("затяжного") війська буде на Русі, все має бути під владою того ж гетьмана.
"Пробувати військо Зап. в тих воєводствах і маєтках, де воно було перед війною. Всякі вільності, надані (їм) привілеями найясніших королів польських, потверджуються: вони (козаки) зістаються при стародавніх вільностях і звичаях своїх, що не тільки в нічім не обмежуються, але навпаки — потверджуються всякою повагою. Ніякий державний корол. маєток, ні староста, ні пан дідичний, ні доживотний, ані їх підстарости, урядники і всякі інші слуги не будуть стягати ніяких податків з козацьких хуторів, сіл, містечок, домів, ні під яким претекстом. Вони мають бути вільні від яких–небудь тягарів, цла і мита, як люди лицарські, у всій Короні й в. кн. Лит. Мають бути також вільні від усяких судів старостів, державців, панів і їх намісників — тільки під юрисдикцією самого гетьмана військ Руських мають зіставатись. Також всякі напитки, лови в полях і на ріках й інші козацькі пожитки мають зіставатись при козаках свобідно, згідно з їх звичаями.
"Зокрема, кого гетьман війська Руського подасть й. кор. мил. як гідних клейноту шляхетського для ще більшої заохоти до служби й. кор. мил., тим усім без яких–небудь труднощів буде уділена нобілітація з наданням всякої шляхетської вільності. Але так треба міркувати, щоб з кожного полку могло бути нобілітовано сто.
"Ніяких військ польських, литовських або чужоземних ніхто не може вводити в воєводство Київське, Браславське, Чернігівське. Тільки наємне військо, що пробуватиме під владою гетьмана військ Руських, вибиратиме хліб з королівських і духовних маєтностей вищезгаданих воєводств, за ординансом того ж гетьмана руського. А коли б була війна при границях Русі і треба було послати туди коронне військо в поміч, в такім разі це помічне військо має бути під регіментом гетьмана військ руських.
"(4). Для скріплення і більшої певності цього договору гетьман військ Руських до кінця свого життя має бути гетьманом військ Руських і першим сенатором воєводства Київського, Браславського і Чернігівського. А по смерті його має бути вільний вибір гетьмана: стани воєводства Київського, Браславського і Чернігівського виберуть чотирьох кандидатів, і з них одному король надасть (гетьманство).
"Двір–мінниця для биття всяких грошей має бути заложений в Києві або де буде признано зручнішим — однієї якості і металу із королівською особою (портретом).
"Податки, які Рада ухвалятиме на соймі, в воєв. Київськім, Браславськім і Чернігівськім мають уживатися на наємне військо, що буде під владою гетьмана військ Руських.
"Спільні ради і спільні сили всіх тих народів против кожного неприятеля. Мають всі три старатися спільно всякими способами, аби Рпта (Річ Посполита) мала вільну навігацію на Чорне море.
"Коли б станам Коронним і в. кн. Лит. прийшлось почати війну з царем московським, військо Зап. до такої війни не буде притягнене.