Ангела Фоліньянка (Angela da Foligno, 1248-1309) — італійська францисканка, містик. Свої містичні переживання описала у творі "Книга про правдивий досвід віри".
Алостоліки (або апостольські брати) — загальна назва різних християнських єресей, що повставали проти світського духу в Церкві і проповідували повернення до апостольської простоти.
Апулей, Луцій (Lucius Apuleius, бл. 125 до Р.Х.) — римський ритор, філософ і письменник, найбільш відомий фантастично-сатиричним побутовим романом "Метаморфози", званим також "Золотий Осел" (Metamorphoseon sive de asino aureo libri), зі вставною оповідкою про Амура та Психею.
Ареопагіт, Діонізій — відомий також як Псевдо-Діонізій Аре-
опагіт, християнський неоплатонік, який опублікував у V ст.
твори під іменем Діонізія Ареопагіта, афінянина, згаданого в Ді
, 34. Ці твори широко вивчалися і коментувалися в середні
віки.
Арістотель (Aristoteles, 384-322 до Р.Х.) — видатний грецький філософі та вчений. Народився в Стагірі, в Тракії, був учнем Платона в Афінській академії. Творець найвідомішої грецької філософської системи, учитель Александра Македонського. У своїх творах ("Органон", "Метафізика*, "Фізика", "Про душу", "Етика", "Політика", "Поетика", "Риторика") виклав свого роду енциклопедію тодішнього знання. Його вчення мало великий вплив на філософів та богословів пізнього середньовіччя, на його твори написано безліч коментарів. У його "Поетиці", як вона дійшла до наших днів, розглядається лише трагедія. Існування другої частини "Поетики", присвяченої комедії, довго піддавали сумнівам, одначе в 1839 році в Парижі було знайдено рукопис X ст., який містив уривок з цього твору.
Арімаспи (лат. arimaspi) — легендарний одноокий народ, що замешкував Північну Скіфію.
Армілярна сфера — стародавній астрономічний інструмент. Складався з кілець, що зображали основні дуги небесної сфери, навколо розміщеної в центрі кулі, яка зображала Землю. її метою було відтворювати відносне положення екватора, екліптики, горизонту та інших небесних кругів. Вона також зображала рух планет.
Арнальд з Бреші (Amaldo da Brescia, бл. 1100-1155) — релігійний реформатор і політичний діяч, навчався в Парижі, був учнем Абеляра. Завзятий противник світської влади Папи, прибічник віднови римської республіки, він мріяв про повернення до способу життя первісних християн. Талановитий проповідник, він збирав навколо себе цілі натовпи людей. Церковні собори і церковна влада не раз засуджували його вчення як єретичне, його було відлучено від церкви. Врешті в Римі його було страчено, тіло спалено, а попіл розвіяно над Тибром.
Арнальд з Вільянови (Amaldo de Villanova, бл. 1240-1310) — іспанський алхімік, філософ, лікар. Практикував медицину в багатьох місцях, був лікарем Боніфація VIII, Климента V та низки монархів. Займався астрологією та алхімією, співчував церковній реформі, через що мав проблеми з інквізицією. Автор низки праць з медицини.
Арнальдисти — італійська секта прихильників Арнальда з Бреші. їх часто плутали з катарами та альбігойцями. Остаточно засуджені на Веронському соборі (1684).
Артемідор з Ефеса (Artemidorus Daldianus, II ст. до Р.Х.) — грецький письменник, автор трактату "Тлумачення снів" (Опеіго-critica), який містив також чимало відомостей про старожитні [546] звичаї, міфи та забобони і про мистецтво символічного тлумачення.
Асасини (ар. hashshashin) — європейська назва членів таємної шиїтської секти ісмаїлітів, що виникла в XI ст. на Близькому Сході. Застосовували проти своїх противників терор, часто у стані наркотичного сп'яніння, підкорялися дуже суворій дисципліні, були фанатично віддані своїм зверхникам.
Атаназій Кірхер (Athanasius Kircher, 1601-1680) — німецький вчений, єзуїт, займався природничими науками, фізикою, лінгвістикою, математикою, богослов'ям, музикою, медициною. Один з найосвіченіших людей свого часу, автор багатьох трактатів на різні теми. Іноді його називають останньою людиною доби Відродження.
Аюб аль-Ругаві (Ayyub al-Ruhawi, бл. 760-835) — сирійський письменник і перекладач.
Байлек-аль-Кабаякі (Baylek al-Qabayaki, бл. 1215-1285) — мінералог з Каїра. Описав властивості магніту у творі про коштовне каміння.
Беатус з Лієбани (Beatus de Liebana, бл. 730-798) — іспанський чернець-бенедиктинець, автор коментарів до Одкровення Йоана Богослова у 12 книгах (Commentaria in Apocalypsiri). Він вірив, що у 800 році настане кінець світу, тому хотів приготувати вірних до нього і до Страшного суду, який настане невдовзі. Пізніше встановлювалися нові і нові дати гіпотетичного кінця світу, тому коментарі мали величезну популярність впродовж всього середньовіччя, їх не раз переписували, пишно оздоблюючи мініатюрами. Досі збереглося близько 30 багато ілюстрованих списків цього твору.
Бегіни (фр. beguines) — так іноді називали францисканців-спіритуалів, оскільки вони, рятуючись від переслідувань, знаходили притулок у спільнотах бегінок. Беґінки — світські жіночі спільноти, що виникли в Нідерландах наприкінці XII ст. Вони не складали чернечих обітів, але ставили собі побожні цілі, як-от молитва, благодійництво, догляд за хворими, виховання сиріт. Через зв'язки з братчиками їх підозрювали у єретичних тенденціях, і В'єнський собор заборонив їх. Подібні чоловічі спільноти — бегарди (beghards) — не були такі поширені, як спільноти бегінок.
Беда Велебний (Baeda Venerabilis, 674-735) — визначний англосаксонський хроніст, богослов та історик, бенедиктинець; [547] учитель церкви, батько англійської історіографії, автор історії англійської церкви "Historia ecclesiastica gentis Anglorum".
Бекон, Роджер (Roger Bacon, 1214-1292) — визначний англійський філософ і вчений, францисканець, прозваний Doctor mirabilis. Вчився в університетах Оксфорда та Парижа, де вивчав природничі науки. Реформатор науки й освіти, критикував сучасну йому структуру знання і проголошував програму розвитку науки, яка спиралася на математичні методи доведення та експерименти. Автор великої кількості праць на різні теми.
Бенедикт з Нурсії, св. (Benedictus, 480-547) — визначдий релігійний діяч, засновник чину бенедиктинців. Спорудив у Монте Кассіно монастир, де організував спільне життя ченців, наповнене літургійними молитвами і працею під гаслом "Молись і працюй" (Ога et labora). За Правилом святого Бенедикта впродовж багатьох століть жили всі монастирі Західної Європи. Вважається патроном Європи.