29] Духом усі занепали. Але ясноока Афіна,
30] Буйного взявши за руку Арея, мовляє до нього:
31] "Кров'ю умиваний людоубивче Арею! Арею,
32] Мурів рушнику лютий. Облишмо троян і ахеїв
33] Битись, кому із них славу звитяги Зевс-батько присудить.
34] Краще ходім звідціля, щоб лютості Зевса уникнуть".
35] Мовлячи так, вона буйного вивела з бою Арея
36] Й на узбережжі високім Скамандру його посадила.
37] Військо троян похитнули данаї, і кожен з вождів їх
38] Знищив по мужеві. Першим володар мужів Агамемнон
39] Одія з повоза скинув, ставного вождя алізонів.
40] Першому списа ввігнав між плечей він у спину, як кинувсь
41] Той утікати, і вістря навиліт пройшло йому груди.
42] Важко зваливсь він на землю, аж зброя на нім забряжчала.
43] Ідоменей тоді Феста убив, що доводився сином
44] Борові меонянину й прибув з урожайної Тарни.
45] Ратищем довгим у праве плече тоді списник славетний
46] Ідоменей його вдарив, коли той на повіз виходив.
47] Впав з колісниці він враз, і страшна його пітьма окрила.
48] Ідоменеєві слуги зняли із убитого зброю.
49] Строфіїв син Скамандрій, досвідчений в ловах мисливських,
50] Списом був гострим із рук Менелая Атріда убитий,
51] Славний мисливець, якого сама Артеміда навчила
52] На дичину полювать, що ліси її й гори годують.
53] Не врятувала й сама Артеміда його стрілометна,
54] Ні дальносяжне влучання, що досі він ним відзначався.
55] Бо Менелай, списоборець славетний, Атреїв нащадок,
56] Гострого списа ввігнав між плечей йому в спину, як кинувсь
57] Той утікати, і вістря навиліт пройшло йому груди.
58] Впав він на землю сторчма, аж зброя на нім забряжчала.
59] Син Гармоніда Тектона Ферекл був тоді Меріоном
60] Вбитий, а мав до майстерності він усілякої вмілі
61] Руки, — його відзначала й любила Паллада Афіна.
62] Він мужоборцю Парісу човни збудував рівнобокі,
63] Згуби початок, загибель вони принесли як троянам,
64] Так і самому йому, не збагнув-бо він присудів божих.
65] Гнався за ним Меріон і, настигнувши, ратищем гострим
66] В праву сідницю ударив, і вмить під лобковою кістю
67] Прямо в міхур сечовий простромилося вістря навиліт.
68] З зойком упав він навколішки, й смерть його млою окрила.
69] Мегес Педея убив, що був Антенорові сином,
70] Хоч і нешлюбним, та ним Теано піклувалась пресвітла
71] Нарівні з любими дітьми, свому догоджаючи мужу.
72] Списник славетний, Філея нащадок, його наздогнавши,
73] Зблизька у голову з тилу загостреним списом ударив,
74] І, між зубів пролетівши, язик йому мідь підрубала.
75] Впав він у порох, холодну затиснувши мідь між зубами.
76] Евемонід Евріпіл богосвітлого вбив Гіпсенора,
77] Долопіона відважного парость, жерцем його батько
78] Був у Скамандра колись і, як бог, мав пошану в народі.
79] Саме його Евріпіл, осяйливий син Евемонів,
80] Втеклого, швидко догнав, у плече його з розмаху вдарив
81] Гострим мечем і важку відрубав Гіпсенорові руку.
82] Впала на землю рука закривавлена, й очі закрила
83] Вбитому смерть багряниста і доля його премогутня.
84] Так подвизались вони у могутнім труді бойовому.
85] Та за сина Тідея не міг би ти з певністю знати,
86] Бореться з ким він, за кого стоїть — за троян чи ахеїв.
87] Він бушував на рівнині, немов та ріка в водопілля,
88] Що від зимових набухла дощів і всі греблі зриває.
89] Стримать не зможуть її ні міцно збудовані греблі,
90] Ні огорожі навкруг виноградників, рясно розквітлих, —
91] Раптом нахлине вона, обтяжена зливою Зевса,
92] Й гине багато у ній прекрасної праці людської.
93] Так перед сином Тідея троян захитались фаланги
94] Щільні, не в силі устояти, хоч і було їх багато.
95] Щойно лиш Пандар уздрів, осяйливий син Лікаонів,
96] Як по рівнині, бушуючи, гнав той троянські фаланги,
97] Зразу ж на сина Тідея націлив він гнутого лука
98] Й гострою втрапив стрілою нападнику в праве рамено,
99] Панциром вкрите опуклим. Навиліт вонв пролетіла
100] Й вийшла із другого боку, оббризкавши кров'ю весь панцир,
101] Голосно скрикнув, зрадівши, осяйливий син Лікаонів:
102] "Нумо вперед, велемужні трояни, погоничі коней!
103] Найхоробріший з ахеїв поранений, — видно, недовго
104] Проти стріли він могутньої встоїть, якщо мене справді
105] Зевса всевладного син срібнолукий послав із Лікії".
106] Мовив він, хвалячись, так. Не зборола стріла Тідеїда, —
107] Він, відступивши до коней лише й колісниці своєї,
108] Став і гукнув до Стенела, що був Капанеєві сином:
109] "Ну-бо сюди, Капаніде мій любий, зійди з колісниці,
110] Гостру із мого рамена стрілу мені витягни швидше".
111] Мовив він так, і зіскочив на землю Стенел з колісниці,
112] Став за плечима й стрілу, що прошила їх, витяг негайно.
113] Струменем бризнула кров крізь плетиво панцира щільне.
114] Вголос молитись почав Діомед, син Тідея відважний:
115] "Зглянься, незборена Зевса егідодержавного доню!
116] Батьку моєму й мені ти ласкаво колись помагала
117] В битвах палаючих, тож і тепер будь прихильна, Афіно!
118] Дай наздогнати і списом сягнуть того мужа, що ранить
119] Встиг мене перший та ще й похваляється, ніби недовго
120] Бачить мені доведеться осяйливе сонця проміння".
121] Так він благав, молячись. І почула Паллада Афіна,
122] Ноги легкими зробила, і руки, і все його тіло,
123] Близько тоді підійшла і мовила слово крилате:
124] "Сміло тепер, Діомеде, виходь із троянами битись.
125] Батьківську в груди тобі я безтрепетну вклала відвагу
126] Ту, що комонник Тідей нею славен, щита потрясатель.
127] Млу відвела від твоїх я очей, що їх досі вкривала,
128] Щоб одрізняти умів ти бога від смертного .мужа.
129] Отже, якщо, іспитуючи, бог який прийде до тебе,
130] Не виступай ти зухвало з богами безсмертними битись,
131] Хто б то не був; коли ж Зевсова донька лише Афродіта
132] Вступить у бій, навідліг удар її гострою міддю".