473] Син Теламона Еант убив Сімоесія, парость
474] Антеміона квітучу; в долину з батьками своїми
475] З Іди зійшовши колись, щоб отари провідать овечі,
476] На берегах Сімоентових мати його породила,
477] Тим-то й назвали його Сімоесієм. Але віддячить
478] За піклування батькам своїм любим не встиг він: коротким
479] Вік його став перед списом великого духом Еанта.
480] Першим він вийшов вперед, і спис йому в груди улучив,
481] В правий сосок; і, пройнявши плече йому, вийшло іззаду
482] Мідяне вістря, й на землю упав він у порох, неначе
483] Той осокір, що на луках в розлогій долині зростає,
484] Рівний, стрункий, лиш вершина гіллям увінчана пишно.
485] Та блискучим сокири залізом зітнув його тесля,
486] Щоб на обіддя колісне для доброго воза погнути,
487] Й от він нерушно на березі річки лежить і всихає.
488] Так Антемід Сімоесій лежав, богорідним Бантом
489] Зброї позбавлений. З натовпу раптом, націлившись гострим
490] Списом, ударив його син Пріама, Антіф зброєсяйний,
491] Та промахнувсь, — Одіссея хороброму другові Левку
492] Втрапив у пах, коли той іще трупа волік з бойовища.
493] Випав із рук його мертвий, і сам він поліг біля нього.
494] Гнівом спахнув Одіссей, товариша вбитим уздрівши,
495] Виступив з лав наперед, блискотливою міддю окутий,
496] Біля полеглого став і, навкруг озирнувшися, раптом
497] Списа блискучого кинув, і от відступили трояни
498] Перед навальністю мужа. Та й кинутий спис був не марно:
499] В Демокоонта поцілив, нешлюбного сина Пріама, —
500] Той з Абідоса прибув, де коней тримав прудконогих.
501] Списом ударив його Одіссей, за товариша гнівний,
502] Прямо у скроню, і вийшло крізь голову з другого боку
503] Мідяне вістря, і тьма Пріамідові очі укрила.
504] Важко зваливсь він на землю, аж зброя *іа нім забряжчала.
505] І відступили передні ряди і осяйливий Гектор.
506] З криком великим аргеї, полеглих тіла відволікши,
507] Рушили всі уперед. Це вгледів з твердині Пергаму
508] Й гнівом скипів Аполлон та гучно троян підбадьорив:
509] "Сміло вперед, конеборні трояни! Звитяги аргеям
510] Не уступайте, — не з каменю шкіра у них, не з заліза,
511] їй не затримати мідь, що ударом тіла розсікає!
512] Тут не воює й Ахілл, пишнокосої парость Фетіди:
513] Гнів свій, для серця болючий, плекає він перед човнами".
514] Грізний їм бог так гукав із твердині; а Зевсова донька,
515] Трітогенея славетна, снаги додавала агеям,
516] В натовпі ходячи скрізь, де бачила духом ослаблих.
517] Амарінкіда Діора тим часом приборкала доля —
518] В праву гомілку при кісточці саме поранений був він
519] Каменем гострим: фракійський проводар у нього улучив,
520] Пейрой, син дужий Імбраса, із города Ени прибулий.
521] І сухожилля порвав йому камінь безстидний обидва,
522] Й кість розтрощив, і Діор похитнувся, і навзнак звалився
523] В порох, до друзів обидві свої простягаючи руки
524] Й дух випускаючи. Раптом підбіг той, що цілив у нього,
525] Пейрой, і списа ввігнав йому близько від пупа, й на землю
526] Випали нутрощі всі, і тьма йому очі окрила.
527] Кинувсь Тоант етолієць, ледь Пейрой схиливсь, і ударив
528] В груди його над соском і списа встромив у легені.
529] Ближче Тоант підбігає і, вирвавши списа важкого
530] В нього з грудей, свій гострий вихоплює меч і, ввігнавши
531] Прямо в живіт, відбирає фракійцеві подих останній.
532] А обладунку не зняв: обступили убитого друзі,
533] З чубом на тім'ї фракійці, списи наставляючи довгі,
534] Й хоч був величний Тоант, і могутній, і мужністю славний,
535] Геть відігнали його, й відступив він, жахаючись серцем.
536] Так і лежали один біля одного в поросі поряд
537] Двоє вождів — фракійців і мідянозбройних епеїв.
538] А навкруги — з обох станів — багато загинуло й інших.
539] Битву цю гудити муж не наважився б навіть сторонній,
540] Хоч і без жодної шкоди, не ранений гострою міддю,
541] Вештався б він серед бою, й водила б Паллада Афіна,
542] Взявши за руку його, і від стріл і списів боронила.
543] В день той загинула сила-силенна троян і ахеїв,
544] В порох упавши чолом і один біля одного лігши.
ПІСНЯ П'ЯТА
ПОДВИГИ ДІОМЕДА
1] Ось Діомедові, сину Тідея, Паллада Афіна
2] Силу й відвагу дала, щоби серед інших аргеїв
3] Подвигом він відзначився і славу здобув якнайкращу.
4] Пломінь невгасний йому круг шолома й щита запалила,
5] Ясний, немов та осіння зоря, що виблискує в небі
6] Сяєвом найяскравішим, омита в воді Океану.
7] Світлом осяла таким Діомедові голову й плечі
8] І спрямувала в середину бою, де вир був найдужчий.
9] Серед троян був Дарет, чоловік і баЛтий, і славний,
10] Жрець непорочний Гефеста. Синів було двоє у нього —
11] Старший Фегей та Ідей, в уміннях досвідчені ратних.
12] Вдвох, відокремившись, мчали назустріч вони Діомеду
13] На колісниці, а він по землі на них виступив піший.
14] Щойно зійшлись вони близько, один на одного йдучи,
15] Перший Фегей тоді кинув свого довготінного списа,
16] Вістря ж його пролетіло над лівим плечем Діомеда,
17] Шкоди йому не вчинивши. 1 от Діомед замахнувся
18] Гострою міддю, і списа того недаремно він кинув —
19] Влучив у груди Фегеєві він і звалив з колісниці.
20] З повоза гарного скочив Ідей, свої коні лишивши,
21] І не посмів захистить навіть тіло убитого брата.
22] Був би і сам він загибелі чорної тут не уникнув,
23] Тільки ж Гефест врятував його, пітьмою ночі окривши,
24] Щоб не до розпачу батько за дітьми старий побивався.
25] Коней тим часом зловив син Тідеїв, великий душею,
26] Й товаришам їх оддав — до угнутих човнів перегнати.
27] Бачать трояни, душею великі, як діти Дарета —
28] Цей полохливо тікає, під повозом той уже вбитий,