494] Мовивши так, одягнув на себе осяйливий Гектор
495] Свій конегривий шолом. І пішла дружина додому,
496] Лиш оглядаючись часто й рясні проливаючи сльози,
497] І незабаром дійшла до затишного й людного дому
498] Гектора мужогубителя; в ньому ж застала багато
499] Двірських служебниць, і ревні побігли з очей у них сльози.
500] Так був у домі своєму оплаканий заживо Гектор:
501] Не сподівався ніхто, щоб з війни коли-небудь додому
502] Він повернувся, уникнувши рук і могуття ахеїв.
503] Не забарився так само й Паріс у високому домі
504] І, надягнувши озброєння славне, карбоване міддю,
505] Попрямував через місто, на бистрі надіючись ноги,
506] Наче застояний кінь ячменем із жолоба ситий
507] Зірветься з прив'язі, й мчить, і копитами креше рівнину,
508] В водах ріки струменистої звиклий купатися вільно,
509] Гордий собою. Тримає він високо голову, грива
510] З пліч розвівається буйно, він вроди с'оєї свідомий,
511] На пасовища й до стаєнь нестримно несуть його ноги.
512] Так же й Паріс, син Пріама, з високого замку Пергама,
513] Сяючи блиском озброєння, мов променисте світило,
514] З радісним сміхом помчав: несли його ноги стрімливі.
515] Гектора він наздогнав, богосвітлого брата, коли той
516] З місця рушав, де розмову з дружиною ніжну провадив.
517] Перший до нього звернувся тоді Александр боговидий:
518] "Дуже затримав тебе я, мій любий, а ти ж поспішаєш!
519] Довго барився, не встиг до години, яку ти призначив!"
520] Відповідаючи, Гектор сказав йому шоломосяйний:
521] "О бідолашний! Ніхто із мужів, якщо він справедливий,
522] В діях тебе бойових не знеславить, бо серцем ти мужній.
523] Та поступаєшся легко, змагатись не хочеш. А в мене
524] Серце у грудях болить, коли чую на тебе докори
525] Я від троян, що стільки біди через тебе зазнали.
526] Але ходім! А залагодим потім усе, як дозволить
527] Зевс нам великий на славу одвічним богам наднебесним
528] Келих свободи поставити в звільнених наших оселях,
529] Як відженемо від Трої красивоголінних ахеїв".
ПІСНЯ СЬОМА
ПОЄДИНОК ГЕКТОРА З БАНТОМ, ПОХОРОН ПОЛЕГЛИХ
1] Мовивши так, від брами подався осяйливий Гектор,
2] Поруч ішов його брат Александр, обоє душею
3] Прагнули швидше почать воювати і з ворогом битись.
4] Так же, як бог мореплавцям тоді посилає жаданий
5] Вітер попутний, коли сосновими веслами бити
6] Хвилю вони потомились і м'язи їх мліть починали, —
7] Перед троянами так з'явились обидва жадані.
8] Від Александра поліг там Менестій, народжений в Арні,
9] Ареїтоїв потомок, якого озброєний києм
10] З Філомедусою мав велеокою Арни володар.
11] Гектор же списом загостреним втрапив у карк Ейонея
12] Під міднокутим обіддям шолома, й той зразу ослаб весь.
13] Главк, Гіпполоха нащадок, лікійських мужів поводатар,
14] Списа у плечі всадив Іфіноєві в січі жорстокій,
15] Дексія сину, в ту мить, як на свій мав скочити повіз, —
16] З повоза тут же упав він на землю і зразу ослаб весь.
17] Щойно побачила їх ясноока богиня Афіна,
18] Як вони нищать аргеїв нещадно у січі жорстокій,
19] Кинулась зразу з вершин олімпійських вона і помчала
20] До Іліона священного. Це Аполлон із Пергама
21] Бачачи, вийшов назустріч, — бажав він троянам звитяги.
22] Стрілись обоє вони біля дуба, і перший до неї
23] Мовив тоді владар Аполлон, син могутнього Зевса:
24] "Нащо це, так поспішаючи, доню великого Зевса,
25] Ти із Олімпу зійшла? Що великий твій дух схвилювало?
26] Може, бажаєш на користь данаїв мінливу звитягу
27] Перехилить? До троян же, що гинуть, нема в тебе жалю!
28] Ради послухай моєї — це краще було б набагато.
29] Тож припинім на сьогодні змагання воєнні між ними
30] Й січу шалену. Згодом нехай собі б'ються, аж поки
31] Вщент Іліон рознесуть, якщо вже так вашому серцю
32] Бажано, вічні богині, в руїнах це бачити місто".
33] Відповідаючи, мовила так ясноока Афіна:
34] "Так, дальносяжче, хай буде! З думкою саме такою
35] Я із Олімпу й сама прибула до троян і ахеїв.
36] Та скажи, як ти хочеш війну поміж них припинити?"
37] Мовив тоді владар Аполлон, син могутнього Зевса:
38] "В Гектора, коней впокірника, смілість велику збудімо, —
39] Викличе, може, когось із данайських героїв хоробрих
40] Вийти один на один і в бою позмагатись завзятім.
41] Діткнуті цим за живе в наголінниках мідних ахеї
42] Виставлять мужа самі, щоб із Гектором бився божистим".
43] Мовив він так, і погодилась з ним ясноока Афіна.
44] Син же Пріамів коханий Гелен відчув своїм серцем
45] Волю богів, до якої по спільній прийшли вони згоді.
46] От підійшов він до Гектора й мовив таке йому слово:
47] "Гекторе, сину Пріамів, до Зевса розумом схожий!
48] Ради послухай моєї — тобі ж я доводжуся братом.
49] Хай посідають на землю з троянами разом ахеї,
50] Ти ж тоді найхоробрішого поміж ахеями виклич
51] Вийти один на один і в бою позмагатись завзятім.
52] Ще-бо не суджено вмерти тобі й досягнути кончини, —
53] Голос такий від богів, що живуть споконвіку, почув я".
54] Мовив він так, і з великою радістю вчув його Гектор,
55] Вийшов між військ посередині й стримав фаланги троянські,
56] Спис посередині вткнувши, і всі посідали навколо.
57] Стримав тоді й Агамемнон красивоголінних ахеїв.
58] А ясноока Афіна і сам Аполлон срібнолукий,
59] Яструбів постать прибравши, удвох на високому сіли
60] Дубі всевладного батька, егідодержавного Зевса,
61] І милувались на воїв. Ті посідали рядами,
62] Міддю шоломів, списів і щитів наїжачившись густо.
63] Як від Зефіра, що раптом війнув, набігаючи брижі
64] Моря вкривають гладінь, аж море усе почорніє, —
65] Брижами так під рядами троян і ахеїв рівнина
66] Вся хвилювала. Став Гектор між лавами їх і промовив: