88] "Встань-бо, Фетідо! Зевс тебе кличе незмінно премудрий!"
89] В відповідь мовила їй сріблонога богиня Фетіда:
90] "Що мені має безсмертних владар наказати? Соромлюсь
91] З горем моїм невимовним на зборах богів я з'явитись.
92] Все ж, я іду, — не марне те слово, яке він промовить".
93] Мовивши так, одягла покривало в богинях пресвітла
94] Чорно-сталеве, — одіння темнішого вже й не буває, —
95] І подалася у путь. Бистронога як вітер Іріда
96] Йшла попереду, й морська розступалася хлань перед ними.
97] Вийшли на берег вони і в небо високе майнули.
98] Широколунного Зевса побачили там серед кола
99] Зібраних разом блаженних богів, одвічно живущих.
100] Встала Афіна, й при Зевсу-батькові сіла Фетіда.
101] Гера, богиню вітаючи, тут золотий подала їй
102] Келих з іскристим питвом, і, випивши, та повернула.
103] Батько богів і людей до неї почав говорити:
104] "От на Олімп ти прийшла, хоч зажурена дуже, Фетідо!
105] Смуток у тебе в душі невимовний, — і сам я це знаю.
106] Та скажу тобі щиро, навіщо тебе я покликав.
107] Дев'ять вже днів між безсмертних триває страшна суперечка,
108] Гектором вбитим спричинена й городоборцем Ахіллом.
109] Тіло те викрасти світлого всі вони просять дозорця.
110] Я ж бо славу і тут Ахіллові хочу віддати,
111] Щоб і надалі твою любов зберегти і повагу.
112] В військо іди й свому синові волю мою перекажеш:
113] Гнівні на нього, скажи, всі боги, і найбільше з безсмертних
114] Сам я розгніваний тим, що, шаліючи серцем, тримає
115] Гектора він, не пускаючи від кораблів крутобоких.
116] Якщо боїться мене, хай Гектора тіло поверне.
117] Сам до Пріама, великого серцем, Іріду пошлю я —
118] Викуп за сина нехай до човнів принесе він ахейських,
119] Хай подарунки Ахіллові дасть, щоб його вдовольнити".
120] Мовив він так. Не противилась тут сріблонога Фетіда,
121] Кинулась швидко на землю вона із висот олімпійських
122] І у синівський намет увійшла. Там у тузі скорботній
123] Сина застала свого. А навкруг клопотались ретельно
124] Товариші його любі, готуючи спішно сніданок,
125] І барана густорунного різали вже у наметі.
126] Мати поважна сиділа біля свого рідного сина,
127] Гладила ніжно рукою й, озвавшись, йому говорила:
128] "Люба дитино! Навіщо й досі в журбі та печалі
129] Краєш ти серце собі, забуваючи навіть про їжу
130] Й ложе своє? Чи не краще б тобі із жоною в любовних
131] Ласках з'єднатись? Недовго-бо в мене ти житимеш, зовсім
132] Близько стоїть уже смерть і доля твоя нездоланна.
133] Слухай же швидше мене, я до тебе із вістю од Зевса.
134] Гнівні на тебе, він мовить, боги, а найбільше з безсмертних
135] Сам він розгніваний тим, що, шаліючи серцем, тримаєш
136] Гектора ти, не пускаючи від кораблів крутобоких.
137] Отже, віддай його тіло, прийнявши за мертвого викуп".
138] Відповідаючи, мовив до неї Ахілл прудконогий:
139] "Хай так і буде! Хто з викупом прийде, той мертвого візьме,
140] Раз уже сам Олімпієць рішуче того вимагає".
141] Стоячи під кораблями ахейськими, мати із сином
142] Довго крилатими так одне з одним мінялись словами.
143] Зевс же тим часом Іріду послав до священної Трої:
144] "Швидше, Ірідо, лети! Поспіши від осель олімпійських
145] До Іліона, великому духом Пріамові скажеш —
146] Викуп за сина нехай до човнів принесе він ахейських,
147] Хай подарунки Ахіллові дасть, щоб його вдовольнили.
148] Тільки один хай іде, щоб ніхто із троян не ішов з ним!
149] Хай лиш окличника візьме з собою, старішого віком,
150] Правити мулами в повозі міцноколіснім і в Трою
151] Тіло мерця привезти, що Ахілл його вбив богосвітлий.
152] Смерті нехай не боїться і страхом душі не тривожить.
153] Провідником у путі йому світлий ітиме дозорець —
154] Він проведе його скрізь і виведе аж до Ахілла.
155] А допровадить його до намету Ахілла, то смерті
156] Той не завдасть йому, й іншим Пріама убить не дозволить.
157] Бо не безумний Ахілл, не безсовісний, не безрозсудний, —
158] Зглянеться він і того, хто ревно благав, пожаліє".
159] Мовив він так. Іріда, як вихор, із вістю помчала,
160] В дім до Пріама ввійшла вона й плач там застала й ридання.
161] Діти сиділи в журбі серед двору круг батька старого,
162] Слізьми свою окропляючи одіж, а батько між ними,
163] В плащ свій закутавшись щільно, лежав, і густо покрита
164] Дужа потилиця й вся була голова у старого
165] Пилом, що, в бруді валяючись, сам назбирав він на себе;
166] Плакали й доньки його із невістками разом у домі
167] І поминали хоробрих бійців багатьох, що, руками
168] Дужих аргеїв повбивані, душі свої загубили.
169] Перед Пріамом спинившись, провісниця Зевсова стиха
170] Заговорила, і раптом обняв йому трепет коліна.
171] "Серцем дерзай, Дарданіде Пріаме, нічого не бійся!
172] Я не з лихою вістю приходжу до тебе сьогодні:
173] Добру пораду несу я, — великого вісниця Зевса.
174] Він і здаля тобою піклується й серцем жаліє.
175] Каже Кронід богосвітлого Гектора викупить тіло,
176] Давши Ахіллові гойні дари, щоб його вдовольнити.
177] Йди лиш один, щоб ніхто із троян не ішов за тобою.
178] Візьмеш окличника тільки з собою, старішого віком,
179] Править хай мулами в повозі міцноколіснім і в Трою
180] Тіло мерця привезе, що Ахілл його вбив богосвітлий.
181] Смерті не треба боятись і страхом тривожити душу,
182] Провідником у путі тобі світлий ітиме дозорець —
183] Він проведе тебе скрізь і виведе аж до Ахілла.
184] А допровадить тебе до намету Ахілла, то смерті
185] Той не завдасть тобі й іншим убити тебе не дозволить:
186] Бо не безумний Ахілл, не безсовісний, не безрозсудний, —
187] Зглянеться він і того, хто ревно благав, пожаліє".