119] Швидко підбіг Менелай до Еанта і так йому мовив:
120] "Друже Еанте, біжім за Патрокла полеглого збройно
121] Битися! Може, Ахіллові хоч би оголене тіло
122] Ми принесем: зняв-бо зброю вже Гектор шоломосяйний".
123] Мовивши так, він Еанту відважному дух підбадьорив.
124] Той тоді вийшов із лав, і з ним Менелай русокудрий.
125] Гектор же тіло Патрокла волік, озброєння славне
126] Знявши, щоб одрубать йому голову гострою міддю,
127] Трупа ж самого троянським собакам віддати в поживу.
128] Близько Еант підійшов, свій щит піднявши, як вежу.
129] Гектор назад відступив і, між лав замішавшися, скочив
130] На колісницю свою, а троянам зброю чудову
131] В місто віддав однести — на славу для себе велику.
132] В час той Еант, широким щитом прикриваючи тіло
133] Менойтіада, спинився над ним, як над дітьми левиця,
134] Що, левенят нерозумних виводячи, раптом у лісі
135] Стріне мисливців, і, впевнена в силі своїй, гордовито
136] Брови на лобі нахмурить, і трохи примружує очі.
137] Так зупинився й Еант над тілом Патрокла-героя.
138] З другого боку Атрід Менелай, Ареєві любий,
139] Став над убитим, у грудях великий ховаючи смуток.
140] Главк, Гіпполохів син, —полководець лікійських загонів,
141] Глянув спідлоба на Гектора й мовив до нього з докором:
142] "Гекторе, мужній на вигляд, в бою ж поступаєшся часом!
143] Слава даремно вважає відважним тебе, боягуза!
144] Час-бо подумать тобі, як місто своє і •Жердиню
145] Сам захищатимеш ти із людьми, що родилися в Трої?
146] Тож із лікіян ніхто вже не піде тепер на данаїв
147] Битись за місто. Хоча б безупинно й невтомно змагався
148] Ти у боях з ворогами, — яка тобі буде подяка?
149] Як в бойовій колотнечі врятуєш, нещасний, простого
150] Мужа, коли Сарпедона, товариша вірного й гостя,
151] Кинув у битві, аргеям у здобич лишивши й поживу?
152] Друга, який за життя так багато корисного вдіяв
153] Місту й тобі! А його від собак ти не смів захистити!
154] Хто із лікійських мужів готов мене слухати, разом
155] їдьмо додому! Згубна для Трої настала година!
156] Більше було б у воїв троянських одважної сили,
157] Запалу в грудях, що з ними, завзято б'ючись за вітчизну,
158] Труд і змагання на себе приймають мужі войовничі, —
159] Скоро б Патрокла тоді затягли ми за мур Іліона.
160] А опинивсь би в великім він місті державця Пріама,
161] Навіть і мертвий, та вирваний нами з жорстокого бою,
162] Скоро й аргеї озброєння славне вождя Сарпедона
163] Нам віддали б, та й його привезли б ми за мур Іліона.
164] Тут-бо соратник лежить найславнішого з воїв аргейських,
165] Що з кораблями приплив і загоном соратників вірних.
166] Але Еанта, духом великого, ти не одваживсь
167] Виждати, дивлячись в очі йому в бойовій колотнечі,
168] Ані змагатися з ним, адже він набагато сильніший".
169] Глянув спідлоба й сказав тоді Гектор шоломосяйний:
170] "Главку, що сталось? Щось надто зухвало ти став розмовляти!
171] Друже ти мій! А я ж то вважав тебе найрозумнішим
172] Серед усіх, що в Лікійській країні живуть буйноплідній.
173] Нині ж розумним тебе не назву, бо говориш ти, ніби
174] Виждать в бою на Еанта-велетня я не наваживсь.
175] Ні, ані січі, ні тупоту кінського я не боюся.
176] Дужча від нас, проте, воля егідодержавного Зевса.
177] Він настрашить і хороброго й легко звитяги позбавить
178] Навіть тоді, коли сам перед тим спонукав його битись.
179] Йди-но до мене, мій друже, стань ближче й побачиш на ділі,
180] Чи цілий день я таким, як ти кажеш, лишусь полохливим,
181] Чи кому-небудь з данаїв, який би не був він завзятий,
182] Наміру не відіб'ю боронити Патроклове тіло".
183] Мовивши так, до троян він голосом дужим покликнув:
184] "Гей, ви, трояни, лікійці й дарданські бійці рукопашні!
185] Будьте, друзі, мужами, шалену згадайте ви силу,
186] Бийтеся, поки вдягну бездоганного зброю Ахілла
187] Вславлену, що я здобув, убивши Патроклову силу".
188] Після цих слів одійшов тоді Гектор шоломосяйний
189] З бою жахливого. Кинувсь він бігти, напруживши м'язи
190] Ніг своїх бистрих, і, трохи пробігши, догнав незабаром
191] Товаришів, що несли Пелідову зброю славетну.
192] Від многослізного бою далеко він зброю міняє:
193] Зняту із себе троянам оддав однести войовничим
194] До Іліона священного, сам одягнувши нетлінну
195] Зброю Ахілла Пеліда, що в давні часи його батьку
196] Подарували небесні богове, а той, постарівши,
197] Сину віддав. Та в зброї тій старості син не діждався.
198] Вгледів лише з висоти олімпійської Зевс хмаровладний,
199] Що одягає вже Гектор Пеліда божистого зброю,
200] 11, головою хитнувши, у серці своєму промовив:
201] "О жалюгідний! Ти й гадки не маєш, як близько від тебе
202] Смертна година! От ти одягнув уже зброю нетлінну
203] Мужа найкращого, що перед ним усі інші тремтіли.
204] Друга його ти убив, могутнього, з лагідним серцем,
205] І недостойно зірвав з голови і з плечей його славну
206] Зброю. Нині надам я тобі ще великої сили,
207] Але зате із війни ти не вернешся більше додому,
208] Не принесеш Андромасі славетної зброї Пеліда".
209] Мовив це й темної рухом брови ще підтвердив Кроніон.
210] Гектору зброю зробив до плеча. Страшний, войовничий
211] В нього Арей увійшов. Наповнилось сили й відваги
212] Тіло його. Пішов він до славних союзників Трої
213] З криком гучним. Перед лавами їх він з'явився в блискучім
214] Сяйві нетлінної зброї великого духом Пеліда.
215] Всіх він обходив і кожному дух підбадьорював словом —
216] Главкові й Хромію з ним, Медонтові ще й Терсілоху,
217] Астеропеєві, та Гіппотоєві, та Дейсінору,
218] Форкію, Местлу й Енному, що з птичого льоту віщує, —
219] Всіх підбадьорював він і слово їм мовив крилате: