Мільярд політологів і політтєхнологів – як ще нема політкастрологів, бо часом їх послуги не менш корисні – мільярд базікал і прогнозистів, не кажучи про лепетатів, не вигадала б і не вигадає ніколи сценарію кращого для України, ніж той, який їй подарувавсь задарма із незримих рук Провидіння. І як задарма далося, так задарма і віддаватися має: на протязі десятиліть, століть на шану й пам'ять про те, як знову, вкотре за три останні десятиліття від України одвелось її зруїнення від морів до боліт поліських. Пам'ятайте вісімдесят шостий, пам'ятайте дев'яносто перший і добре затямлюйте дво тисячі четвертий і добре думайте – кажу політикам – як не перемарнувати знов усе задаремно дане, як не перебайдужіти, не відвернутися від найнагальніших потреб (духовного розвитку, біологічного відтворення і вростання в евроспільноту), як знов не здаремнити велику милостиню і тим не завдати бід, від всіх попередніх гірших. Пам'ятайте й затямлюйте: вчать і показують дивовижні речі: на три віки вперед, а не на три тижні; бо якби добре вчилися прабатьки – не переступали б 3аповідей! [...] Не було б століття, в якому де не копни – знайдеш як не жах і підлість, то розчавлений камазом череп; то прострілений впритул череп, то на кашкеті череп, то на отруті череп. Це черепне століття як були допечерні століття; не було б ешелонів книг, присвячених його безкінечним, як поїзд вночі і таким же безжалісним, до всього, що трапиться впоперек, криваво шматуючим навзбіч, на стовпи і рейки, злочинам; не було б казахських, колимських, омських, архангельських, воркутинських, паризьких, мюнхенських, гаврських могил – від північних морів до Охотського мороя! Не було посполитства мертвих, братання полеглих, а було б братання живих і піднесених для великої, добросердної, на евразійському континенті, людинолюбної дії. Дитя в школі бачить – тут доживає дещиця, ледь півмільярда, старих і скволілих, переважно, людей тоді, коли ввесь схід континенту могутніє і росте понад трьома мільярдами небратовбивчих народів; не було б потреби й мені шкребти очевиднісне: про всих пухнастиків – щоб їх на півдня притримати, доки жуватимуть цю газету – від всього, що їм кортить ще випробувати: на людях; не сумнівайтесь, на кожному, стільки в них наприпасено і тесаків, і біомуті цистернами. [...]
Щоб далі не яснити ясне всім, звернусь як колись до партії: Президент Ющенко і всі ми повинні прокидатися й пам'ятати! прокидатися й пам'ятати: ціна безтурботного, вгрітого, вкубленого життя в держоазах таких пухнастих, вальяжних, розпрекрасних і незамінних "колишніх", ціна їх ледачого спокою тепер – новий, кричущий до неба, етноцид українців.