— Та того ж... Нестора Івановича з Гуляйполя.
Таку розмову якось я почув у міському транспорті Києва, але, зізнаюсь, не надав їй тоді аніякого значення. Так, балачки-баляндраси-пересуди. Теревені, одне слово, пусті розмови. Та і яке відношення знаменитий наш батько має до Росії, най вона щасливою буде!
Аж ні. Швидко виявилося, що це ніякі не плітки, не поговір і тим більше, не обмова Росії-матінки, а — чистісінька правда.
Вийшла у Москві (вид. "Вече", 2003 р.) вельми солідна книженція (чи не на офіційному рівні) "Сто великих россиян". І щоб ви думали? І справді серед ста "великих россиян" він, Нестор Іванович Махно. Власною, як кажуть, персоною. Серед "великих россиян".
Зізнаюсь, такого кульбіту від Нестора Івановича я не чекав. І коли це він устиг перебігти з великих українців до "великих россиян"? Ну й Нестор Іванович, з діда-прадіда українець, — таке втнув!
Крім нього серед ста "великих россиян" виявлено київського князя Олега, великого київського князя Володимира Святого. Так, так, сина Святослава, що його він прижив буцімто з рабинею, ключницею Маклушею і якого поховано у Києві, в церкві святої Богородиці, коли, звісно, навіть самого терміну "Росія" (існує з кінця XV ст., а вже офіційно, як Російська імперія з 1721 року) і в зародку не було. (Та й за Москву перша згадка відноситься до 1147 року, тоді ж як Володимир Святий закінчив свої земні дні у 1015 році).
Володимир Мономах. І цей великий київський князь опинився в статусі ста "великих россиян". І це він, похований у 1125 році в Київській Софії!
Ба, ба, Гоголь Микола Васильович... А втім, знаменитого сорочинця матінка Росія вже міцно забрала собі — що тут вдієш. Хай їй уже буде і єврей з України (Херсонщина) Левко Троцький (він же Бронштейн), і хай! Бо хто ж у неї без великих українців та "великим россиянином" буде?!. Тим більше, за виловлення великих українців та переведення їх у статус "великих россиян" матінка Росія взялася серйозно. (А вона, як що бере, то — назавжди!). Ось нещодавно телеканал "Россия" почав свій проект із серії "Великие соотечественники", в рамках якого буде вибрано найкращого, найзнаменитішого представника російської нації.
Вже відсортовано 500 кандидатів на цей статус, з яких буде вибрано 12 напівфіналістів, а вже з них і буде вибрано його, г-голубчика, великого росіянина.
З України там уже забрані (так, так, на "пост" великого росіянина) Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький — так, так, і батько Хміль забаг, виявляється, стати "великим россиянином", Сергій Корольов, Микола Пирогов з Вінниці, Олександр Довженко...
Так, так, Олександр Довженко, знаменитий українець ризикує стати ще й "великим россиянином". Мабуть, на тій підставі, що помер і похований у Москві — а чому б і ні?
І, звичайно ж, в телепроекті фігурує і ще вище згаданий "великий россиянин" Нестор Махно. На якій підставі? Дак сидів же сього часу в Москві, в Бутирській тюрмі. Аж цілих шість років! От вам і — "великий россиянин"!
Хоча, ні-ні та й думаєш з тривогою. А раптом його Румунія оголосить великим... румуном? А чому б і ні. У 1921 році він, перейшовши кордон, опинився саме в Румунії. Чи великим поляком (у 1922 році перебрався в Польщу і рік сидів там у в’язниці). Або й великим французом. Тут уже всі "підстави" є: у 1924 році Нестор Іванович поселився в Парижі, де й провів десять останніх років свого земного життя, істино великий француз! Чому б Франції та не заявити Росії протест і не переатестувати Нестора Івановича на свого великого співвітчизника? Га ? ГА???
Але неспокій ні-ні та й спалахне знову і знову. А раптом брати-росіяни — добра їм та любові, хоча б до сусідів! — та не проголосять Тараса Шевченка своїм "великим россиянином"? А чому б і ні? "Підстави" для цього у них знайдуться "вагомі-превагомі". Якщо Нестор Махно лише шість років сидів у московській Бутирці, то Тарас Григорович жив у Петербурзі у 1847—1857 — з перервами, — роках, потім Орська кріпость Росії, 4-й батальйон Оренбурзького окремого полку, де він перебував аж... 10 років! То чому б його і не зробити "великим россиянином" — цур мене…
Багато що Росія взяла з України і в Україні. Але й ще бере. "А что взято, — казали ще давні московити, — то свято". Чи як у своєму "Дневнике писателя" наголошував Ф. Достоєвський: "Де стала московська нога, там є московська земля!"
"РУСКІЄ" В СУЗІР’Ї ВЕЛИКОЇ ВЕДМЕДИЦІ
Звідки я знаю? Про те, що "рускіє" вже аж у вище названому сузір’ї опинилися? Та від однієї, даруйте, іншопланетянки. А далі, як один казав: за що купив, за те й продаю.
Правда, виявилося, що вона, ота гостя, аж із сузір’я Великої Ведмедиці, за сумісництвом ще чомусь і московська співачка. Ось вона й повідала ошелешеному світові (а точніше — українському) про своє позаземне походження. І про те, що "рускіє" вже заселили сузір’я Великої Ведмедиці (мабуть, і там познаходили "ісконно рускіє території", як вони їх всюди шукають і, буцімто, знаходять на Землі).
Вона — це Жанна А. — не згадую її прізвища — земного! — аби не
створювати їй зайвої відомості, на що та пані й сподівається. Так ось, ця позаземна дама і за сумісництвом московська співачка приїздила до Києва зніматися у фантастичному бойовичку в ролі іншопланетянки. Де й заявила на повному серйозі оторопілій публіці, що вона й насправді той... іншопланетянка. Чиста-чистісінька! З діда-прадіда! Ні більше, ні менше!
В інтерв’ю одній російськомовній газеті, що зареєстрована, як і водиться, в Україні в якості "своєї", сія немолода вже поп-діва заявила:
"Я упевнена, що в мене іншопланетне походження. Коли я народилася, на Марсі висадилися дві літаючі тарілки. (Добре, що хоч не миски, не якісь там макітри! — В. Ч.). У мене навіть є свій космічний лейбл, у якому зашифрована вся інформація про моє народження. Я це прекрасно знаю і залишаю за собою право (візьміть, шановні, себе в руки, будьте мужніми і не лякайтеся! — В. Ч.) контролювати, яку інформацію заносити в цей лейбл, а яку не заносити. Для мене це дуже відповідальна робота, адже я представляю собою особливий космічний світ. Іншопланетяни живуть серед нас. Наприклад, собаки — точно іншопланетяни. Вони живуть у квартирах і в них є спеціальні сканери, якими слідкують за людьми і передають цю інформацію в космос".