Отець Макфейл подзвонив у дзвіночок, і майже відразу на порозі з'явився отець Луїс.
— Проведіть пані Кольтер у найкращу кімнату для гостей, — наказав голова Суду. — І замкніть її там.
Найкраща кімната для гостей виявилася обшарпаною та обставленою дешевими меблями, однак там, принаймні, було чисто. Після того як у дверях повернувся ключ, пані Кольтер відразу оглянула кімнату в пошуках мікрофона і знайшла один у вигадливому світильнику, а ще один — у ніжці ліжка. Вона висмикнула обидва, але потім на неї чекала велика несподіванка: із шафи, що стяла за дверима, на неї дивився лорд Роук.
Пані Кольтер зойкнула та схопилася за стіну, щоб не впасти. Галівесп'янин навіть схрестив ноги — вочевидь, почувався тут цілком вільно. Ні жінка, ні золотава мавпа досі його не бачили, і щойно серце пані Кольтер припинило калатати, дихання вповільнилося, вона спитала:
— Мілорде, і коли ви збиралися повідомити мені про свою присутність? Перед тим, як я роздягнулася б, чи пізніше?
— До того, — промовив лорд Роук. — Накажіть своєму деймону заспокоїтися, інакше я зроблю це сам.
Золотава мавпа вищирила ікла, її смух стояв сторчма. Злобний вираз її обличчя залякав би будь-яку звичайну людину, проте лорд Роук лише посміхнувся. Його шпори виблискували у тьмяному світлі. Посидівши так ще кілька секунд, він підвівся та потягнувся.
— Я щойно розмовляв зі своїм зв'язківцем у фортеці лорда Ізраеля, — повідомив він. — Лорд надсилає вам свої вітання та просить повідомити йому про наміри цих людей відразу після того, як вони стануть вам відомі.
У пані Кольтер перехопило дух, наче вони тільки-но боролися з лордом Ізраелем і він кинув її об підлогу. Її очі розширилися, і вона тихо опустилася на ліжко.
— Ви прийшли сюди, щоб стежити за мною чи щоб допомагати мені? — спитала вона.
— І те, й те, і вам пощастило, що я тут є. Щойно ви тут з'явилися, у підвалі почалася якась робота з антарикою. Я не знаю, яка саме, але наразі там працює ціла група науковців. Здається, ваше прибуття підстьобнуло їх.
— Навіть не знаю, радіти мені чи хвилюватися. Узагалі-то я почуваюся виснаженою та збираюся поспати. Можете відвернутися.
Лорд Роук вклонився та повернувся обличчям до стіни. Він стояв так весь час, поки пані Кольтер умивалася в тазику з відколотою емаллю, витиралася тонким рушником, роздягалася та вкладалася в ліжко. Потім її деймон почав патрулювати по кімнаті, зазираючи в шафи та за фіранки й виглядаючи у вікно. Лорд Роук не зводив із нього очей. Нарешті мавпа приєдналася до пані Кольтер, і вони відразу поснули.
Лорд Роук переказав жінці не все, що повідомив йому лорд Ізраель. Союзники сповіщали про незвичайну активність на кордонах республіки — регулярну появу в повітрі різноманітних істот. Зокрема на заході, здається, з'явилася велика група чи то ангелів, чи то якихось інших створінь. Союзники надіслали розвідників, але на цю годину нічого не дізналися — новоприбульці загорнулися в непроникний туман.
Галівесп'янин вирішив не непокоїти пані Кольтер цією звісткою: вона й так була виснажена. Він збирався дати їй виспатися, а сам тим часом намагався постежити за кімнатою.
За годину після того, як жінка увійшла в кімнату, лорд Роук почув тихе шарудіння за дверима: ледь чутний шерех і шепіт. Тієї самої миті в щілині під дверима з'явилосяслабке світло. Галівесп'янин перейшов у дальній кут кімнати та зупинився за ніжкою стільця, на який пані Кольтер кинула свій одяг.
Минула хвилина, а потім у замку дуже тихо повернувся ключ. Двері відчинилися на декілька сантиметрів, і відразу в коридорі згасло світло.
Очі лорда Роука вже пристосувалися до напівтемряви, але тому, хто, судячи з усього, намірявся увійти в кімнату, потрібен був для цього деякий час. Нарешті двері дужеповільно відчинилися, і в кімнату увійшов юний чернець, брат Луїс.
Він перехрестився та навшпиньках підкрався до ліжка. Лорд Роук приготувався вистрибнути, проте юнак лише прислухався до розміреного дихання пані Кольтер, придивився, чи вона спить, і так само тихо підійшов до столика, що стояв біля ліжка.
Він накрив долонею лампу світильника та увімкнув його, при цьому шкіра між його пальцями засвітилася червоним.
Потім він почав роздивлятися речі, що лежали на столику, схилившись над ним так низько, що його ніс майже торкався поверхні. Проте того, що йому було потрібно, він, судячи з усього, не знайшов: на столику лежали декілька монет, перстень та наручний годинник пані Кольтер, але брата Луїса, вочевидь, цікавило щось інше.
Він знову наблизився до сплячої й, нарешті побачивши потрібну йому річ, ледь чутно розчаровано крякнув. Лорд Роук збагнув причину замішання нічного відвідувача: предметом його інтересу був медальйон на золотому ланцюжку, що висів на шиї пані Кольтер.
Лорд Роук тихо вирушив уздовж плінтуса до дверей. Священик перехрестився — він збирався торкнутися пані Кольтер. Затамувавши подих, він схилився над ліжком, і тут золотава мавпа заворушилася.
Молодий чоловік завмер як стояв, із витягнутими руками. Його деймон-кролик тремтів біля його ніг, і лорд Роук думав, як нерозумно поводиться лихо-злодій — деймон міг би постояти на варті. Мавпа уві сні перевернулася на інший бік і знову завмерла.
Після хвилини перебування в ролі воскової фігури брат Луіс простяг тремтячі руки до шиї пані Кольтер. Він рився там такий тривалий час, аж галівесп'янин вирішив, щоперш він розстебне застібку, розвидниться. Але нарешті замок піддався, і чернець обережно взяв медальйон та виппостався.
Брат Луїс ще не встиг повернутися, а лорд Роук уже нечутно вислизнув із кімнати. Він почекав у темному коридорі, поки юнак навшпиньках не вийде назовні й не поверне за собою ключ, а потім пішов услід за ним.
Брат Луїс пішов до вежі, й коли голова Суду відчинив йому двері, лорд Роук непомітно прошмигнув до кімнати та сховався за розп'яттям у її затіненому куті.
Отець Макфейл був не сам: алетіометрист Фра Павел кохався у своїх книжках, а біля вікна, нервуючись, стояв ще один чоловік, богослов-практик із Больвангара. Обидва вони підвели голови.
— Мої вітання, брате Луїс, — промовив голова. — Мерщій покажіть його мені, сідайте поруч!