Як помирав старий світ

Страница 2 из 2

Гарри Гаррисон

— Учитель говорить, що вони не правлять, а просто існують.. як дерева або камені.. поводяться нейтрально.. — так говорить учитель.

— Що розуміє твій учитель, — сердито пробурчав старий. — Хлопченя, двадцяти років від народження. Я міг би багато чого розповісти йому. Кажу тобі, зараз при владі роботи. Людину скинули з верхівки влада.

Вони вийшли з лісу і відразу ж наштовхнулися на робота, що сидів навпочіпки і обробляв пилкою якусь залізяку. Старий в розпачі штовхнув робота. Почувся глухий металевий звук, і у того погойдалася голова. Мабуть, він був складений неякісно або виготовлений з невідповідного матеріалу. Не встигла голова торкнутися землі, як почувся тупіт ніг і роботи з усіх боків попрямували до неї. Одні виривали її один у одного, інші кинулися за шестернею, що покотилася. Через декілька хвилин усе було скінчено, і вони сховалися в лісовій гущавині.

— Енді! — почулося з акуратного невеликого будиночка, до якого вела доріжка, вимощена плиткою.

— Напевно, знову запізнилися на обід, — винувато сказав хлопчик. Він вибіг по сходах, сходинки яких були зварені з корпусів роботів, і, взявшись за дверну ручку, зроблену з руки робота, повернув її. Двері відчинилися.

Старий не поспішав іти, не бажаючи потрапити на очі дочки. У його вухах ще звучали її слова, сказані минулого разу: "Не забивай хлопчикові голову різною нісенітницею. Ми живемо у прекрасному світі. Чому ти не носиш одяг, зшитий з ізоляції роботів? На тобі лахміття, яке просмерділо, яке носили сто років тому. Роботи — наше національне надбання. Вони не вороги нам. Без них ми нічого не досягли б". І так далі і тому подібне — стара заїжджена платівка.

Він вийняв трубку, зроблену з пальця робота, набив її і став розкурювати. Пролунав тупіт ніг і із-за рогу вискочив віз, дерев'яні борти якого були прикріплені до обезголовлених роботів, — прекрасний засіб для пересування по будь-якій дорозі. Тепер такими возами користувалися усі фермери в селі. Дешево і сердито. До того ж необмежений запас безкоштовних запасних частин.

— Яке ж це, чорт візьми, ідеальне суспільство, — пробурмотів старий, випускаючи клуби диму. — Людина створена для роботи, важкої роботи. Ніщо не повинне діставатися їй легко. А за неї усе роблять ці прокляті роботи. Вона, навіть якщо і захоче, не зможе і дня прожити чесно. Кінець світу, ось що це таке. Кінець мого світу.