Вид, на виду, на видноті, вигляд, краєвид
Багато трапляється помилок із словами "вид" і "вигляд" – їх ставлять одне замість одного або користуються ними там, де треба вживати інших висловів. Пишуть, наприклад: "Цього року в нас добрі види на врожай". Краще було б: "У нас добрі сподіванки (перспективи) на врожай". Іменник "вид" означає насамперед "лице": "На її виду ще й досі було знати сліди давньої краси" (І. Нечуй–Левицький); "Поганому виду нема стиду" (М. Номис). Цей іменник може бути й синонімом слова "зір": "Видом видати, слихом слихати" (Т. Шевченко).
Російський вислів "быть на виду" по–українському звичайно передається "бути на видноті" (перед очима, на оці): "На стіні, на видноті висів канчук–трійчатка" (О. Ільченко). Однак підо впливом діалекту, де трапляється вислів "на виду" в розумінні – "на видноті", "перед очима", чуємо в сучасній популярній пісні М. Машкіна: "Вся краса твоя чудова у мене на виду". Розуміється, це, як і взагалі діалектизми, не варт поширювати в літературній мові, якщо на те нема особливої художньої потреби – передати колорит місцевої говірки, лишити незайманою пряму мову персонажа твору тощо.
Неприродно звучить по–українському фраза: "У вигляді кари йому наказано переписати весь твір". Відповідно до російського вислову "в виде наказания" по–українському "буде за кару": "Кілька годин просидів за кару" (С. Ковалів). Так само російському "в виде голубя", "в виде подарка" або "в виде опыта" – по–українському відповідає "подібний до голуба (як голуб)", "як подарунок" або "як спроба (на спробу, за спробу)".
Такого ж ґатунку фраза: "Він зробив це для вигляду", – замість – "про око" ("про людське око", "про людські очі"), "для годиться": "Щовечора збиралися до школи про людські очі, ніби на співанку" (А. Головко); "Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться" (М. Стельмах).
Замість вислову "зробити (робити) вигляд", який часто бачимо на письмі й чуємо в розмові, краще сказати удати, удавати: "Не удавай, немов не розумієш" (Леся Українка).
Замість такого ж хибного "І вигляду не показав, що йому соромно" треба – "і взнаки (навзнаки, знаку) не давав (не подавав)": "Проте Орися й знаку не подала" (А. Головко).
Відповідниками російського слова "вид" у розумінні "пейзаж, ландшафт" в українській мові є "краєвид" ("Вийшла в поле й стала, задивившись у далечінь на чудовий краєвид". – М. Коцюбинський) або "вигляд" ("Ой, що за чудові вигляди тут у вас і на річку і за річку". – І. Нечуй–Левицький).
Українськими відповідниками до російського "вид" у розумінні "сорт, варіант" будуть "різновид", "ґатунок", "рід", "сорт", "категорія": "На основі безпосереднього звернення до традиції народного мистецтва виробляється й утверджується новий жанровий різновид – декоративний естамп…" ("Образотворче мистецтво"); "відміна" ("Є ще сім відмін сієї приказки". – М. Номис); а в біології – "вид", "різновид": "Слід розповісти дітям про армію наших агробіологів–мічурінців, про творців нових видів рослин і тварин" ("Літературна газета").
Російському вислову "вид на жительство" в українській мові відповідає – "посвідка на прожиття". У художній літературі, коли хочуть надати фразі бюрократично–канцелярського звучання, користуються словом "вид": "Як же ми тебе приймемо, що в тебе ні виду ніякого, нічого" (Панас Мирний).
Вираз і вислів
Ці слова вважали за абсолютні синоніми, тому в класичній літературі бачимо іменник "вираз" у різних значеннях: "Почала… солодкими виразами любові промовляти" (І. Нечуй–Левицький); "Вираз на лиці понуро урочистий" (П. Куліш).
У сучасній українській літературній мові ці слова розрізняються за значенням: там, де мовиться про якусь думку чи міркування, передані небагатьма словами, кажуть "вислів": "За висловом чиїм" (Російсько–український фразеологічний словник І. Виргана й М. Пилинської), у всіх інших випадках, зокрема й у математиці, користуються іменником "вираз": "Ротмістр і очима і всім виразом показував, щоб він забирався геть" (П. Панч); "вираз а2+b=с".
Відношення, взаємини, стосунок, відносно, щодо, стосовно, відносність
Відповідно до російських слів "отношение", "относительно часто" надуживають словами відношення, відносно, забуваючи про інші, точніші, природніші слова:"Не можна допускати поверхового відношення до такої серйозної справи", – замість – "поверхового ставлення" або – ще краще – "щоб поверхово ставились"; "Відносно цього не може бути двох думок", – замість – "про це" ("щодо цього", "з приводу цього"); "Я з ним у добрих відношеннях" – замість – у добрих стосунках чи взаєминах, зв'язках.
Ось що засвідчує класика: "Слід би було зав'язати міцніші стосунки з тими людьми, що оце вдались до вас" (Леся Українка); "Щодо панни Анелі, то я – певний, що вона плаче десь по кутках"; "Чутки про землю ожили з весною" (М. Коцюбинський). У цих прикладах бачимо тільки слова "стосунки", "щодо", "про", вживання яких і слід додержуватись.
У математиці, а також у філософії й логіці слово "відношення" є єдиний відповідник російському науковому терміну "отношение", наприклад: "відношення а:b=с: а".
В українській науковій термінології є ще слово "відносність": "теорія відносності".
Замість штучного вислову "у всіх відношеннях" відповідно до російського "во всех отношениях", наприклад: "Це мені зручно в усіх відношеннях", – слід користуватись давніми українськими висловами "всіма сторонами" ("Славне було Запоріжжя всіма сторонами". – Збірка пісень П. Лукашевича), "з усякого (з кожного) погляду" ("Це вигідно нам обом з усякого погляду". – З живих уст), "як не глянь", "як не подивись", "з усіх боків", "усебічно", "зусебіч", "у всіх планах".
Останнім часом набуває дедалі більшого поширення слово "стосовно" замість недоладного вислову "по відношенню": "Стосовно місцевих умов він розробив систему обробітку ґрунту"; "Стосовно цього неподобства вже казали не раз". Проте не слід забувати й відомі слова "щодо", "про", приклади вживання яких наведено вище.
Відсутність, присутність, брак, наявність
Відповідно до широко вживаних у російській художній і діловій мові слів "отсутствие", "отсутствующий", "присутствие", "присутствующий" і в українській мові є схожі слова "відсутність", "відсутній", "присутність", "присутній": "Ще з‑за дверей почув голосні розмови і веселі сміхи офіцерів, присутніх у залі" (І. Франко); "Треба записати всіх відсутніх на зборах" (із живих уст); "Злочинця допитано в присутності свідків" (із газетної хроніки).