Лікарський, лікувальний, лікарняний, лікарський
"Лікарська косметика під доглядом досвідчених лікарів", – бачимо табличку над дверима медичного закладу; "Одразу за парканом починалися лікарські будинки", – читаємо в одному нарисі. В обох цих фразах прикметники лікарська, лікарські пантеличать того, хто читає їх, а не пояснюють. Прикметник лікарський означає "належний лікареві" (лікарський халат) або "такий, що стосується діяльності лікаря" (лікарський огляд): "Хора лежала непритомна, і здавалося, що не чула лікарської гадки" (І. Франко). Прикметник лікувальний указує на оздоровчі, збудливі, тамівні властивості, цебто має зв'язок із поняттями ліки, лікувати: "Виноград має і лікувальні властивості" ("Колгоспна виробнича енциклопедія"). Нарешті, слово лікарняний означає "належний лікарні": "лікарняний персонал", "Тут під стінами й коло груби навалено цілі гори лікарняного мотлоху" (переклад із А. Чехова).
З уваги до цього треба було на табличці написати: лікувальна косметика, – бо тут мають на увазі ті процедури, що лікують, а не медичний персонал, що їх виконує; в другій фразі треба було написати: лікарняні будинки, – бо мовиться про будинки, які належать лікарні.
Треба пам'ятати, що, крім прикметників лікарський, лікувальний і лікарняний, є ще прикметник лікарський (із наголосом на другому складі). Цей прикметник відповідає російському лекарственный: "Ще на світанку своєї історії людина збирала й використовувала для лікування деякі лікарські рослини" ("Ботанічний журнал") .
Любий, любий, любимий, перший–ліпший, перший–кращий, будь–який, кожний, усякий, улюблений
"У нашій школі любий учень розповість біографію Тараса Шевченка", – кажуть навіть учителі, замість того, щоб висловитись правильно: "Кожний (або всякий, будь–який, перший–ліпший, перший–кращий) учень розповість біографію".
Прикметник любий означає не "будь–який", як у російській мові любой, із якого й скалькували ті, що не знають гаразд української мови, нібито українське любий, а – "милий": "Ні, любий, я тобі не дорікаю" (Леся Українка); "Дихни на повні груди, народе любий мій!" (П. Тичина), – або "приємний": "Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив" (М. Номис).
Інколи трапляється не тільки в сучасній публіцистиці, а й у художніх творах прикметник любимий, що має тенденцію витиснути давній прикметник улюблений: "Вишивання – це її любима робота". Та чи є потреба в такій заміні? Давно відомий прикметник улюблений цілком передає те поняття, що його вкладають у любимий: "Улюбленим заняттям Антосі було малювання" (О. Донченко); "І шлють усі хвалу й привіт улюбленій країні…" (Н. Забіла) .
Іноді прикметник улюблений виступає синонімом слова коханий: "Вона бачила Ольгу …на таємних сходинах з улюбленим" (І. Франко).
Близькими за своїм значенням до прикметника улюблений є іменники улюбленик ("…я був улюблеником у сім'ї". – М. Коцюбинський) та улюбленець – відповідники до російських слів любимец, баловень.
Минулорічний, торішній, позаминулорічний, позаторішній
У діловій та офіційній мові часто натрапляємо на невдало й неприродно створені від словосполук минулого року, позаминулого року прикметники минулорічний, позаминулорічний: "Минулорічний урожай був уже кращий, як позаминулорічний".
Українська класична література й живе народне мовлення додержувалися звичайно прислівників торік ("Виглядала козаченька молодого, що торік покинув". – Т. Шевченко), позаторік ("Твою долю, моя доню, позаторік знала". – Т. Шевченко). Від цих слів і виникли прикметники торішній ("Так рад, як торішньому снігові". – Словник Б. Грінченка), позаторішній ("І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось за Десну". – Є. Гребінка).
Отже, не тільки в художній літературі, а й у діловій та офіційній мові слід додержуватися цих давніх українських слів і писати: "Торішній урожай був уже кращий, як позаторішній".
Музичний і музикальний
Відповідно до російського прикметника музыкальный є два українські прикметники – музичний і музикальний, що спричиняє часом помилки, коли вважають хибно, ніби ці слова – тотожні й можна їх довільно ставити в реченні: "У нашій школі відбувся цікавий музикальний вечір"; "його голос – дуже музичний".
Прикметник музичний означає "належний музиці", "пов'язаний із музикою, використовуваний для музики": "У кутку стояли музичні інструменти" (П. Панч); "Музичні варіації" (І. Нечуй–Левицький), – а музикальний – "схильний до музики, здібний у музиці": музикальний слух, музикальні пальці, – або "суголосний, мелодійний": "Голос музикальний" (М. Коцюбинський).
Отож, у наведених на початку фразах треба було написати "цікавий музичний вечір", "голос музикальний".
Недостойний і негідний
"Недостойна поведінка п'яного хулігана обурила всіх присутніх", – читаємо в репортерській замітці. Прикметники "достойний" і "недостойний" існують в українській мові паралельно з прикметниками "гідний" і "негідний" і не мають значеннєвої різниці, але між ними є певна стилістична відмінність. Прикметники "достойний" і "недостойний" як старослов'янізми надають реченню поважного або й урочистого характеру: "Покажіть ви лишень достойні пам'яті діла" (П. Куліш); "Він – не достойний такої високої нагороди" (з живих уст). Тим‑то в реченні, де мовиться про поведінку п'яного бешкетника й де нема потреби надавати цьому врочистого тону, більш підхожим буде прикметник "негідний": "негідна поведінка п'яного хулігана".
Необхідний, необхідно, необхідність, потрібний, неодмінний, конче потрібний, доконечний, треба, конче треба, украй треба, аж–аж–аж треба, потрібно, потреба, гостра потреба, конечна (доконечна, нагальна) потреба
Прикметника "необхідний" і похідних – прислівника "необхідно" й іменника "необхідність" годі знайти в творах української класики, не чути їх і з уст народу. Це – штучні слова, "ковані", як казали раніш. А тим часом вони поширились не тільки в нашій сучасній публіцистиці, а й у художній літературі! Ось приклади: "Необхідною умовою успішного навчання є дисципліна серед учнів"; "Ці правила необхідно пам'ятати завжди"; "у цьому нема ніякої необхідності".