Яблуні в цвіту...
Маленький натовп уже перед полицею, де охайно виструнчились склянки, щіточки й коробочки з зубним порошком. Малеча старанно шарує свої зуби. Черговий із старшої групи доглядає ладу й щоб правильно чистили та добре вимивали потім щіточки та склянки:
— Шура, я ж тобі казав, щоб не вбік тер, а згори вниз! Отак, дивись...
І Шура намагається "як слід" чистити свої крихітні зубки.
Ліворуч лежать молоточки, обценьки й тесані чураки. На стікці таблиця:
Порядкують у майстерні Вітя, Шура, Боря.
В око впадають сухі гілочки бузку, берези, клену, приладнані на білому картоні — це дітвора стежила, як розвиваються дерева. На стінці ще нова таблиця, де проти кожного прізвища наліплено якусь індивідуальну ознаку — зайчика, долоню, галузку, зірку.
Вам дивно дивитись на ті чудні ієрогліфи, але вони багато промовляють дітворі, з них вона довідується, хто й коли виконував свій обов'язок.
Вам — літери, а дітворі — оті ієрогліфи, що за літерами,— вона ж бо не знає ще письма й тільки в старшій групі починає потроху знайомитися з літерами.
У світлій затишній залі вже порядкує коло акваріуму природком. Він — із трьох дітей. Вони кидають дафнію й пильно стежать, як їхні "підшефні" — маленькі сріблясті рибки кидаються на чорні цятки комах.
На підвіконні стоїть слоїк із пуголовками. Пуголовки ростуть, і природком разом'з Лизаветою Василівною вже випустив кількох із своєрідного скляного інкубатора на простори акваріуму.
Зненацька чується від піаніно кілька потужних кличних акордів. Це гасло. Звідусіль біжить до зали дітвора й довгими черідками дефілює залою під музику. Ось парами вони виконують нескладні "па" чеського народного танцю "Страшак". Але гляньте на їхні личка — яке серйозне ставлення до кожного свого руху, яка зосередженість і уважність!
Вони востаннє стукнули по блискучій підлозі ноженятами, закінчуючи "Марш піонера", і вже посідали на ліліпу-тах-дзигликах широким колом. Ви чуєте знайому мелодію акомпаніменту, що її не раз слухали на концертах "Думки", і тоненькі дитячі голоси зриваються на всю залу срібними дзвониками:
А вже весна, а вже красна,.
Із стріх вода капле, із стріх вода капле,
Із стріх вода капле..
Молодому козакові
Мандрівочка пахне, мандрівочка пахне, Мандрівочка пахне...
Дзвінок. Малеча суне до вмивальників, і чути, хлюпотить вода. В кімнатах з'являються крихітні столики, на них квіти й склянки з кавою. Це сніданок. Але ще почекайте снідати. Станьте в маленьку чергу й "санком" огляне ваші руки, лице, сорочку й загляне вам у... волосся. З одного краю оглядає член санкому Вася, а з другого Настя. Вася — сангвінік, він уже поспішно оглянув більшу частину черги, а Настя ще порається з передніми. Шестилітня Настя — педантка, її два тижні тому обрали до санкому, і вона поважно й ретельно ставиться до своїх громадських обов'язків. У неї з брудними нігтями не прошмигнеш снідати. Вона одразу помітить і не пустить. Для того й санком, щоб охайні були. Іноді санком аж занадто ретельний буває, і тоді він запропонує оглянути й присутніх гостей. Трапився одного разу такий випадок: садок з групою студентів відвідала дошкільниця-теоретик. Вона показувала своїм слухачам-студентам садок, пояснювала їм, ілюструвала практику їхнього теоретичного знання, коли нараз підійшов санком і:
— Ану, тьотю, ми оглянемо вас — покажіть ваші руки...
Дитинча взяло випещену, наманікюрену руку з гострими нігтями й жахнулось:
— Ой, які ж у вас пазурі, тьотю! Ідіть зараз же позрізайте та помийте добре. Ай-яй-яй-яй!..
Дошкільниця-теоретик почервоніла, як пишна півонія, на очах їй ось-ось виступлять сльози досади. Покинувши своїх слухачів, вона щодуху побігла в дальню кімнату стирати манікюр... В житті бувають часто-густо випадки, коли не тільки практика не збігається з теорією, а й навпаки — теорія з практикою...
Але хай малеча п'є собі каву, а ми тим часом поговорімо з виховательками. У них сила спостережень і довсіду. Тут справжні поклади для педагога, публіциста й навіть письменника. Той, хто хоче знати побут нашої околиці, хто хоче подивитись у найглибші його шпарини — розпитайтесь у дошкільниць. їхні вихованці — це дзеркало, в якому відбивається і добре і зле,— що проходить перед їхніми очима. Ось занотовані дитячі відповіді на різні
запитання, що їх давали виховательки дітям, бажаючи обізнатись із їхнім розумовим розвитком. Зупинімось на найцікавіших:
Запитання: "Хто такий Ленін?"
Відповіді:
1. "На стінці висить".
2. "Той дідусь, що вмер у Москві, і тепер дуже любить дітей".
3. "Ленін — це той великий дядя, що він розпоряджається всіма".
4. "Ленін — це пролетарій, комуніст, він — за бідних".
5. "Ленін — Тарас Шевченко... він пише про людей, що
не заробляють".
Запитання: "Хто такий піонер?" Відповіді:
1. "Діти, які в бога не вірують".
2. "Діти, які не б'ються і їм за це нав'язують червоний
галстук".
Запитання: "Чому хочеш (або не хочеш) бути піонером?" Відповіді:
1. "Не хочу, бо я девочка, і, коли виросту, буду бариш-ней, а з мальчиками стидно гулять"...
2. "Хочу, бо буду тоді всіх дітей лупити, а вони слухатимуться, як наших хлопців-піонерів усі слухають"...
Запитання: "Хто зробив революцію?" Відповіді:
1. "Мій тато, бо каже: "Мы сделали революцию!"
2. "Женотдел. Там моя мама з тьотею Пашею працю-
ють. От вони всі на собранії підговорились, зробили
революцію і не варили нам обідати: ми плакали, а іТапа
здорово маму налупив".
3. "Бог".
4. "Цар".
5. "Ленін з усякими комісарами".
Запитання: "Хто сіє хліб?"
Відповіді:
1. "Селяни, що живуть у Боярці".
2. "Бабушкина девушка й дядя Петя".
Дитячий садок — український. До нього попадає малеча і з родин з ламаною мовою, але в садку вона непомітно починає говорити доброю українською мовою. Такий дитячий садок є разом із тим засіб українізувати батьків. Виховательки вимагають, щоб батьки вдома говорили з дітьми також українською мовою. І батьки намагаються... Бувають зрідка випадки спору, але то тільки зрідка, адже факт фактом: це ростуть майбутні громадяни УСРР, громадяни не тільки зовнішньою, механічною приналежністю, а й внутрішньою —"уесерерівські"...
Бавлячись у садку, дитина поволі, але грунтовно так звикає до української мови, що — схибни хоч трохи мовно випадковий відвідувач і — вже може трапитись курйоз. Одного разу садок оглядала інструкторка Наркомосвіти. З дітворою вона намагалась говорити по-українськи: