І знов доводиться ридати
Над трупом вбитого бажання
І в скорбнім серці будувати
Терем для лютого страждання.
Невже до скону доведеться
Під хресним бременем стогнати,
І вже ніколи не займеться
Світ сонця верх моєї хати?
Я сто разів сягав рукою
На лотосові білі квіти,
Та сто разів росив кервою
Геранію й тернові віти.
А нині вже дивлюсь спокійно
На чорні злидні й безталанне
І плачу гірко, безнадійно:
Судьбо! Остри твій меч востаннє.
І знов доводиться ридати…
Карманский Петр
Другие произведения Петра Карманского
- Заспів
- Знемігся я життям, грізний опир одчаю…
- І вже нам, кохана, ніколи не стати…
- І дожидаю, скорбний до одчаю…
- І заливають образ твій сльозами…
- Й чому сей залив в землю не западе…
- Коли часом вночі здійме тебе тривога…
- Кривавий плач України несеться…
- Круг сонця спускаєсь на срібні корони…
- Лежать, як велетні покійні…
- Все произведения Петра Карманского (75)