МІСТЕР СМІТ. Згідно з рецептом і за всіма правилами.
МІСТЕР МАРТІН. На маленькому вогні, у власному соку.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Так ви вже це чули?
МІСІС СМІТ. Про це всі газети писали.
МІСІС МАРТІН. Це все неподалік од нас відбувалося.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Розповім тоді іншу. "Про півня". Якось одному півневі заманулося вбратися собакою. Але не поталанило, бо що б він не гавкав, всі його одразу впізнавали.
МІСІС СМІТ. І навпаки, собаку, який зображав півня, так ніхто й не впізнав.
МІСТЕР СМІТ. А тепер послухайте, що я вам маю сказати. "Змія та лисиця". Одного разу змія підповзла до лисиці й каже: "Здається мені, що ми з вами знайомі!" Лисиця їй відповідає: "Я теж так думаю". "Тоді,— каже змія,— дайте мені гроші". "Лисиця гроші не роздає",— відказала їй хитромудра тварина і, щоб не втратити свого життя, шмигнула у глибоку яругу, порослу суницею та по вінця наповнену курячим медом. Але змія вже на неї там чатувала зі своїм мефістофельським реготом. Тоді лисиця видобула свою фінку і загорлала: "Ось підожди, я навчу тебе жити!" — відтак розвернулась і як дремене! Але їй тоді не пощастило. Змія таки виявилася прудкішою і потужним, добре відпрацьованим ударом кулака вразила лисицю якраз поміж роги, котрі розсипалися на маліпусенькі роженята, в той час як лисиця криком кричала: "Ні! Ні! По чотири рази чотири! Я не дочка тобі!"
МІСІС МАРТІН. Як цікаво.
МІСІС СМІТ. Чудово.
МІСТЕР МАРТІН (тисне руку містерові Сміту). Прийміть мої вітання.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК (заздрісно). Байка як байка. До того ж я десь уже чув її.
МІСТЕР СМІТ. Це жахливо.
МІСІС СМІТ. Але ж це — небувальщина.
МІСІС МАРТІН. Так. На превеликий жаль.
МІСТЕР МАРТІН (до місіс Сміт). Тепер ваша черга, пані.
МІСІС СМІТ. Я знаю одну. Послухайте. Назва її— "Букет".
МІСТЕР СМІТ. Моя жінка завжди була натурою романтичною.
МІСТЕР МАРТІН. Справжня англійка.
МІСІС СМІТ. Ось вона. Одного разу наречений приніс букет квітів своїй нареченій, яка йому на це рече: дякую. Але не встигла вона сказати "дякую", як її наречений, не кажучи ані слова, бере в неї з рук квіти, що він був приніс їй і, аби провчити свою наречену, прорік: забираю їх. А на прощання рече: прощавай, наречена. Тоді на поріг, за ріг, і здимів на рік.
МІСТЕР МАРТІН. Геніально!
Він або цілує, або не цілує місіс Сміт.
МІСІС МАРТІН. Весь світ, пане Сміт, вам заздрить, бо маєте унікальну жінку.
МІСТЕР СМІТ. Ваша правда. В неї на диво інтелектуальний розум. Вона, навіть, інтелектуальніша за мене. В усякому разі, у ній набагато більше жіночості. Так усі кажуть.
МІСІС СМІТ (до Головпожежника). Ще одненьку, пане Головпожежнику.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Ні, ні, вже така пізня година.
МІСТЕР МАРТІН. Та де, ще є час.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Я дуже стомився.
МІСТЕР СМІТ. Зробіть нам таку ласку.
МІСТЕР МАРТІН. Дуже вас прошу.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Ні.
МІСІС МАРТІН. У вас замість серця крижина. А ми згоряємо від нетерпіння. МІСІС СМІТ (падає на коліна, ридає або просто каже). Я заклинаю вас! ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Ну гаразд.
МІСТЕР СМІТ (на вухо до місіс Мартін). Він погодився! Знов розведе нудоту. МІСІС МАРТІН. Цить!
МІСІС СМІТ. Пізно. Не треба було мені бути такою чемною.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. "Нежить". Мій швагер по батьківській лінії мав кузена, в дядька якого по матері був тесть, дід якого по батькові одружився вдруге і взяв собі тутешню дівчину, брат якої, мандруючи, якось зустрів і покохав уродливицю, котра тоді ж привела йому сина, а той за жінку собі взяв завзяту аптекарку, що була, як ви вже здогадалися, меншою із небог невідомого матроса першої статті певної статі Британського королівського флоту, чий вітчим мав тітку, що вільно цвірінькала іспаньольською мовою і була, очевидячки, однією з онук винахідника, що помер замолоду, але був, у свою чергу, внуком власника виноградника, котрий чавив і продавав дуже кисле вино, хоча й мав дрібного кузена, хатнього сидня, сержанта, чий син одружився був із палкою красунею, що розлучилася з сином щирого патріота, який змалку мріяв розбагатіти й спромігся видати середульшу дочку за офіціанта, який колись бачив Ротшільда і мав брата, котрий, змінивши кілька професій, зрештою одружився, і в нього була дочка, хирлява прабабця якої носила пенсне, яке їй колись подарував кузен, що доводився зятем такому собі португальцю, який був байстрям і чий батько весь вік працював заможним мірошником, і його, мірошника, молочний брат одружився з дочкою похилого віку сільського фельдшера, котрий сам доводився молочним братом місцевого молочаря, що, в свою чергу, був байстрюком від іншого сільського фельдшера, котрий тричі поспіль одружувався і в якого третя дружина...
МІСТЕР МАРТІН. Я прекрасно знав цю третю дружину, якщо це вона. Забереться, було, в осине гніздо і обідає куркою.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. То зовсім інша.
МІСІС СМІТ. Цить!
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. От я й кажу: третя дружина якого була дочкою найвправнішої акушерки тієї місцевості, і, коли її чоловік віддав богу душу... МІСТЕР СМІТ. Точнісінько, як і моя дружина.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. То одружилася вдруге, пішла за скляра, чоловіка ще при здоров'ї, котрий прижив із дочкою начальника залізниці хлопчика, до життя хапкого і ворушкого, який одразу пішов своїм шляхом...
МІСІС СМІТ. Своєю залізничною колією...
МІСТЕР МАРТІН. Пішов із шістки, а взяв туза.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. І одружився з базарно-крамничною перекупкою, брат батька якої був пером палати, мером міста і чоловіком дуже білявої шкільної вчительки, кузен якої, мисливець...
МІСТЕР МАРТІН. А пульку він пише?
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Побрався з жінкою, не менш білявою шкільною вчителькою, котру також звали Мері, брат якої, в свою чергу, теж одружився з іншою Мері, і теж шкільною вчителькою, ще білявішою...
МІСТЕР СМІТ. Що не білявка, то Мері.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Батька якої в Канаді виховала одна стара канадійка, небога абата, бабуся якого колись випадково узимку, з ким не буває, заслабла на нежить.
МІСІС СМІТ. Яка цікава, але неймовірна бувальщина.
МІСТЕР МАРТІН. Нежить тим і небезпечна, що живиться живими.
МІСТЕР СМІТ. І хто цього не знає, тому воно не в голові.
МІСІС МАРТІН. Пробачте, пане Головпожежнику, але цей анекдот я не повністю зрозуміла. Наприкінці, там, де ви дійшли до абатової бабусі, в мене заклало у вусі і я ніяк не розберуся.