Місіс Мартін спроквола наближається до містера Мартіна. Не міняючи кам'яного виразу обличчя, вони обнімаються. Годинник сильно б'є один раз. Цей звук мусить бути настільки потужним, щоб усі глядачі здригнулися. Подружжя Мартінів, однак, його не почуло.
МІСІС МАРТІН. Дональд, це ти, my darling1?
Не рознімаючи обіймів, вони сідають в одне крісло й одразу засинають. Годинник б'є ще кілька разів. З'являється Мері. Вона прикладає палець до вуст, іде навшпиньки до середини кону, звертається
до глядачів.
ЯВА 5
Ті самі й Мері.
МЕРІ. Як бачите, Елізабет і Дональд переповнені щастям, і їм не до мене. Відкрию, однак, вам маленьку таємницю. Насправді, Елізабет — не Елізабет, а Дональд — не Дональд. Ось, будь ласка, й доказ. Дитина, про яку згадував Дональд, не є дочкою Елізабет. Малолітня дочка Дональда має одне біле й одне червоне око, так само, як і дочка Елізабет. Але в той час, як Дональдова дитина має біле око з правого боку і червоне — з лівого, дитина Елізабет має червоне — з правого, а біле — з лівого! Таким чином весь запроваджений Дональдом дедуктивний метод розпадається на друзки саме тоді, коли справа доходить до останньої перепони, яка, власне, й спростовує слушність його теорії. Незважаючи на унікальний, погодьтеся, збіг обставин, які попервах, здавалося б, свідчать на користь цієї теорії, Дональд та Елізабет, позаяк вони не є батьками однієї й тієї ж дитини, не є Дональдом та Елізабет. І дарма він гадає, що він є Дональд. Вона теж дарма собі думає, ніби вона Елізабет. Так само йому не слід вважати, що вона Елізабет, а їй, що він — Дональд. їх підло й підступно ошукано. Хто ж тоді справжній Дональд? І хто — справжня Елізабет? Кому вигідно збивати всіх з пантелику? Цього я не знаю. Не будемо забігати наперед. Нехай усе лишається на своїх місцях. (Ступає кілька кроків у бік дверей, обертається, каже до глядачів.) А моє справжнє ім'я — Шерлок Холмс. (Виходить).
ЯВА 6
Ті самі без Мері.
Годинник б'є стільки разів, скільки хоче. Через деякий час місіс і містер Мартіни рознімають
обійми і сідають на окремі стільці.
МІСТЕР МАРТІН. Серденько, darling, забудьмо все те, чого не було між нами. Тепер, коли ми зустрілися, докладемо всіх зусиль, щоб надалі не губитись, а жити, як і колись жили.
МІСІС МАРТІН. Саме так.
ЯВА 7
Ті самі й подружжя Смітів. З правого боку заходять місіс і містер Сміти, вбрані так само, як і напередодні.
МІСІС СМІТ. Добрий вечір, любі друзі! Даруйте, що змусили вас так довго чекати. Ми думали, що слід віддати вам належне, і як тільки збагнули, що ви зволили зробити нам честь і прийти на гостину, не повідомивши про цей факт зарані, то, ні миті не гаючи, поспішили вдягнутися у своє святкове вбрання.
МІСТЕР СМІТ (розлючено). Ми за весь день ані крихти в роті не мали. Чотири години чекали. Де це вас так забарило?
Місіс і містер Сміти сідають навпроти гостей. Після кожної подальшої репліки 6't годинник Інтенсивність удару залежить від змісту мовленого. Подружжя Мартінів, особливо жінка, присоромлене і пригнічене. Через це їм важко розпочати розмову і слова, особливо на початку, здаються такими недоладними. Розмові передує довга мовчанка. Кожна з фраз супроводжується паузою. Репліки відбивають атмосферу загальної непевності і сумнівів.
МІСТЕР СМІТ. Гм.
Пауза.
МІСІС СМІТ. Гм, гм.
Пауза.
МІСІС МАРТІН. Гм, гм, гм.
Пауза.
МІСТЕР МАРТІН. Гм, гм, гм, гм.
Пауза.
МІСІС МАРТІН. Ні, ну серйозно.
Пауза.
МІСТЕР МАРТІН. Ми всі застудилися.
Пауза.
МІСТЕР СМІТ. Тим часом не холодно.
Пауза.
МІСІС СМІТ. І протягу немає.
Пауза.
МІСТЕР МАРТІН. Ні, на щастя.
Пауза.
МІСТЕР СМІТ. Гай-гай, гай-гай.
Пауза.
МІСТЕР МАРТІН. Вам щось болить?
Пауза.
МІСІС СМІТ. Ні, це він ротом.
Пауза.
МІСІС МАРТІН. У такому віці, хіба ж це годиться?
Пауза.
МІСТЕР СМІТ. Серцю не накажеш.
Пауза.
МІСТЕР МАРТІН. Свята правда.
Пауза.
МІСІС СМІТ. Так люди кажуть.
Пауза.
МІСІС МАРТІН. Люди кажуть так, а розуміти слід навспак.
Пауза.
МІСТЕР СМІТ. А істина — посередині.
Пауза.
МІСТЕР МАРТІН. Це справедливо.
Пауза.
МІСІС СМІТ (звертається до подружжя Мартінів). Ви так багато подорожуєте, скрізь бували, а от розкажіть нам що-небудь цікаве.
МІСТЕР МАРТІН (до своєї дружини). Розкажи, серденько, що ти сьогодні бачила?
МІСІС МАРТІН. Не буду нічого казати, однаково не повірять. МІСТЕР СМІТ. Ми повіримо кожному вашому слову. МІСІС СМІТ. Думати так, значить нас ображати.
МІСТЕР МАРТІН (до своєї дружини). Так думати, серденько, значить ображати господарів.
МІСІС МАРТІН (приязно). Так от, сьогодні я бачила дещо надзвичайне. Щось таке неймовірне.
МІСТЕР МАРТІН. Та розказуй вже, люба.
МІСТЕР СМІТ. Так, розважте нас.
МІСІС СМІТ. Ну, нарешті.
МІСІС МАРТІН. Так от, іду я сьогодні на базар по городину, а вона з кожним днем дорожчає...
МІСІС СМІТ. Це добром не закінчиться!
МІСТЕР СМІТ. Не перебивай, люба, це так неввічливо.
МІСІС МАРТІН. І бачу, як на розі навпроти кав'ярні один пристойно вбраний добродій, років під п'ятдесят, не більше, який... МІСТЕР СМІТ. Хто, який? МІСІС СМІТ. Хто який?
МІСТЕР СМІТ (до своєї дружини). Ну чого б я перебивав? Ге, люба? МІСІС СМІТ. Голубе мій, а хто перший урвав її своїм дебільним питанням? Хто?
МІСТЕР МАРТІН. Ша! (До своєї дружини.) Так що ж він робив там, добродій цей?
МІСІС МАРТІН. Ви не повірите, скажете, я вигадую,— а він став на коліно й зігнувся.
МІСТЕР МАРТІН, МІСТЕР СМІТ, МІСІС СМІТ. Як так! Ой! Та ви що! МІСІС МАРТІН. Так, зігнувся. МІСТЕР СМІТ. Не може бути.
МІСІС МАРТІН. Таки зігнувся. Я підійшла до нього, глип! —а він... МІСТЕР МАРТІН. Ну?
МІСІС МАРТІН. Зав'язував шнурівку на черевику, бо вона теліпалася. УСІ ВТРЬОХ. Це — фантастика!
МІСТЕР СМІТ. Якби це мені хтось інший сказав — нізащо не повірив би!
МІСТЕР МАРТІН. А чому б і ні? Тут походиш містом, ще не такі дива побачиш. Взяти, приміром, мене. Сьогодні в метро я на власні очі бачив добродія, що сидів собі на лаві і спокійнісінько читав газету.
МІСІС СМІТ. Дивак якийсь!
МІСТЕР СМІТ. Може, це був той самий!
Чути, як дзвонять у двері. МІСТЕР СМІТ. Чуєш, хтось дзвонить.
МІСІС СМІТ. Мабуть, хтось прийшов. Піду подивлюся. (Виходить, відчиняє двері, зачиняє їх, повертається.) Нікого немає.