– А те, що саме ці автобуси не ходять сорок сьомим маршрутом.
– Не ходять?
– Тобто я хочу сказати, що вони обслуговують інший маршрут. А там курсують німецькі автобуси марки "Бюссіг". Також двоповерхові. Цей опинився на маршруті просто випадково.
– Чудова провідна нитка, – сказав Гунвальд Ларсон. – Божевільний, що зробив це, вбиває людей тільки в англійських автобусах. Ти це хочеш сказати?
Ек тільки глянув на нього. Гунвальд Ларсон обтрусився й запитав:
– До речі, що то за зграя мавп товчеться в коридор.
– Журналісти, – сказав Ек. – Хтось мусить поговорити з ними.
– Тільки не я, – відразу заявив Кольберг.
– А Гаммар, чи міністр юстиції, чи хтось інший вищого начальства не оголосить комюніке? – запит Гунвальд Ларсон.
– Воно, мабуть, ще не сформульоване, – відповів Мартін Бек. – Ек правду каже, хтось мусить поговорити;і журналістами.
– Тільки не я, – знов заявив Кольберг. Тоді радісно обернувся, наче йому спала на думку блискуча ідея. – Гунвальде, – мовив він, – ти ж перший прибув до автобуса. Ти міг би влаштувати прес-конференцію.
Гунвальд Ларсон озирнувся по кабінеті й великою волохатою рукою відгорнув з чола мокрого чуба. Мартін Бек не озивався і навіть не дивився в напрямку дверей.
– О'кей, – сказав Гунвальд Ларсон. – Зараз погляну, куди б їх загнати. Але спершу я хотів би з'ясувати одну справу.
– Яку? – запитав Мартін Бек.
– Чи хтось уже розмовляв з матір'ю Стенстрема?
В кімнаті запала мертва тиша, ніби ці слова відібрали мову в усіх присутніх і в того, хто питав, так само. Гунвальд Ларсон, стоячи на порозі, переводив погляд з одного на другого.
Нарешті Меландер повернув голову і сказав:
– Так, її повідомлено.
Вони з Кольбергом повісили на стіну схему. Це був план нижнього поверху автобуса. На ньому було накреслено кілька постатей. І пронумеровано їх – від одиниці до дев'ятки.
– Де ж дівся той Ренн зі списком прізвищ? – промурмотів Мартін Бек.
– Послухайте ще про автобус, – вперто озвався Ек.
Знов задзвонив телефон…
VIII
Кімната, де відбувалася перша імпровізована зустріч з представниками преси, зовсім не пасувала для цієї мети. Там стояли тільки стіл, кілька шаф та чотири стільці, і повітря в ній, коли туди зайшов Гунвальд Ларсон, уже було важке від тютюнового диму й пари з мокрих плащів.
Він зупинився біля самих дверей, обвів поглядом репортерів та фотографів і сказав глухим голосом:
– Ну от. Що ви хочете знати?
Всі почали говорити разом. Гунвальд Ларсон підняв праву руку:
– Будь ласка, по черзі. Почніть ось ви. А тоді далі зліва направо.
Після цього перебіг прес-конференції був такий:
Запитання: Коли знайдено автобус?
Відповідь. Приблизно об одинадцятій годині десять хвилин учора ввечері.
Запитання: Хто його знайшов?
Відповідь: Один цивільний, який потім повідомив радіопатруль.
Запитання: Скільки осіб було в автобусі?
Відповідь: Вісім.
Запитання: Вони всі мертві?
Відповідь: Так.
Запитання: Як вони загинули?
Відповідь: На це запитання ще надто рано відповідати.
Запитання: Чи їхня смерть була наслідком якогось зовнішнього втручання?
Відповідь: Можливо.
Запитання: Чи є якісь сліди, які свідчили б про те, що там стріляли?
Відповідь: Так.
Запитання: Отже, їх усіх постріляно?
Відповідь: Можливо.
Запитання: Виходить, це справді масове вбивство?
Відповідь: Так.
Запитання: Чи вже когось арештовано?
Відповідь: Ні.
Запитання: Чи є якісь сліди або провідна нитка, що вказували б на когось конкретно?
Відповідь: Немає.
Запитання: Чи це жертви однієї і тієї самої особи?
Відповідь: Невідомо.
Запитання: Чи є якась ознака того, що там було більше як одна особа?
Відповідь: Немає.
Запитання: Як могла одна особа вбити вісім чоловік в автобусі, і ніхто не боронився?
Відповідь: Невідомо.
Запитання: Чи той, хто стріляв, був в автобусі чи надворі?
Відповідь: Пробоїни в шибках свідчать, що стріляли зсередини.
Запитання: Якою зброєю користувався вбивця?
Відповідь: Невідомо.
Запитання: Мабуть, у нього був автоматичний пістолет або карабін, правда?
Відповідь: Я не даю коментарів.
Запитання: Автобус тоді стояв на місці чи їхав?
Відповідь: Невідомо.
Запитання: Чи поліційні собаки напали на якийсь слід?
Відповідь: Тоді йшов дощ.
Запитання: То був двоповерховий автобус, так?
Відповідь: Так.
Запитання: Де знайдено вбитих: на верхньому поверсі чи на нижньому?
Відповідь: На нижньому.
Запитання: Усіх вісьмох?
Відповідь: Так.
Запитання: Чи жертви вже впізнані?
Відповідь: Ще ні.
Запитання: Чи хоч когось упізнали?
Відповідь: Так.
Запитання: Кого? Водія?
Відповідь: Ні, поліцая.
Запитання: Поліцая? Ви знаєте його прізвище?
Відповідь: Так. Це помічник слідчого Оке Стенстрем.
Запитання: Стенстрем? Той, що працював у комісії розслідування вбивств?
Відповідь: Так.
Кілька репортерів хотіли пройти до дверей, але Гунвальд Ларсон знов підняв руку:
– Я просив би вас не сновигати туди й сюди. Є ще які запитання?
Запитання: Ви вважаєте, що він там опинився випадково?
Відповідь: Невідомо.
Запитання: Я звертаюся до вас особисто. Ви вважаєте, що серед жертв випадково виявився один поліцай?
Відповідь: Я прийшов сюди не для того, щоб відповідати на особисті запитання.
Запитання: Чи помічник слідчого Стенстрем виконував якесь особливе завдання, коли це сталося?
Відповідь: Невідомо.
Запитання: Він учора ввечері був на службі?
Відповідь: Ні.
Запитання: Отже, він був вільний?
Відповідь: Так.
Запитання: Виходить, він опинився там випадково. Ви можете назвати прізвища ще якихось жертв?
Відповідь: Ні.
Запитання: У Швеції це перше масове вбивство. Але за кордоном протягом останніх років було чимало таких випадків. Чи вам не здається, що цей дикий вчинок міг бути навіяний чужим прикладом, скажімо, американським?
Відповідь: Невідомо.
Запитання: Чи, на думку поліції, вбивцею може бути якийсь божевільний, що хотів зчинити переполох і викликати сенсацію навколо своєї особи?
Відповідь: Є така теорія.
Запитання: Скільки серед жертв жінок?
Відповідь: Дві.
Запитання: Отже, шестеро вбитих – це чоловіки?
Відповідь: Так.
Запитання: Серед них водій і помічник слідчого Стенстрем?
Відповідь: Так.
Запитання: Ще хвилинку. Ми чули, що один з потерпілих живий і котрась машина "швидкої допомоги" забрала його, перше ніж поліція встигла оточити місце події?