Він підійшов до схеми і обвів лінією середні, найширші двері автобуса.
– Так, – сказав Кольберг, – він мав стояти там.
– А це пояснює…
– Що саме? – запитав Гунвальд Ларсон.
Мартін Бек не відповів.
– Що ти хотів сказати? – спитав Кольберг. – Що це пояснює?
– Чому Стенстрем не встиг вистрілити, – сказав Мартін Бек.
Гунвальд Ларсон і Кольберг вражено глянули на нього.
– Ет, це вже ти фантазуєш, – сказав Гунвальд Ларсон.
– Так, ви маєте слушність, – погодився Мартін Бек, задумливо потираючи двома пальцями перенісся.
До кімнати ввірвався Гаммар у супроводі Ека та представника прокуратури.
– Почнемо обговорення, – енергійно сказав він. – Вимкніть усі телефони. Ви готові?
Мартін Бек сумно глянув на нього. Так само вривався до кімнати Стенстрем, зненацька, без стуку. Майже завжди. Це його дуже дратувало.
– Що там? Вечірні газети? – запитав Гунвальд Ларсон.
– Так, – відповів Гаммар. – Дуже втішні матеріали.
Неприязно дивлячись на газети, він розіклав їх на столі. Заголовки були набрані великими жирними літерами, але тексти не давали багато відомостей.
– "Це злочин сторіччя", – каже видатний спеціаліст з розслідування вбивств, Гунвальд Ларсон із стокгольмського карного розшуку", – почав цитувати Гаммар. – "Це найжахливіше видовисько з усіх, які мені довелось бачити у своєму житті". Два знаки оклику.
Гунвальд Ларсон відкинувся на стільці й невдоволено насупив брови.
– Ти опинився в гарному товаристві, – зауважив Гаммар. – Міністр юстиції також сказав тут своє слово: "Треба припинити цей дев'ятий вал беззаконня й злочинності. Поліція мобілізувала всі людські й технічні ресурси, щоб негайно спіймати, вбивцю". – Він оглянув усіх і додав: – Отже, це й є ті ресурси.
Мартін Бек висякався.
– "Уже тепер сотня найздібніших криміналістів з цілої країни бере безпосередню участь у слідстві, – знов прочитав Гаммар, показуючи на одну з газет. – Такого розмаху ще не знала історія нашої вітчизняної криміналістики".
Кольберг зітхнув ї схопився за голову.
– Ну й політика, – промурмотів Гаммар сам до себе. Він шпурнув газети на стіл і запитав: – Де Меландер?
– Розмовляє з психологами, – відповів Кольберг.
– А Ренн?
– Чергує в лікарні.
– Звідти є якісь новини?
Мартін Бек похитав головою і сказав:
– Весь час його оперують.
– Ну от. Відтворимо обставини.
Кольберг попорпався в своїх паперах і почав:
– Автобус рушив з Бельмансру приблизно о десятій.
– Приблизно?
– Так, весь графік міського транспорту порушився через ту демонстрацію на Страндвеген. Автобуси стояли або через те, що були забиті вулиці, або через те, що поліція їх не пускала, і так спізнювалися, що водіям наказали не дотримуватися графіка, а відразу завертати, як доїдуть до кінцевої зупинки.
– Наказали по радіо?
– Так. Водії сорок сьомого маршруту отримали таку інструкцію зразу після десятої години. З Стокгольмського управління транспортом.
– Прошу далі.
– Ми виходимо з засади, що напевне знайдуться люди, які їхали до котроїсь зупинки саме цим автобусом. Але досі ми не маємо ще жодного такого свідка.
– Вони ще зголосяться, – сказав Гаммар. Він показав на газети й додав: – Побачивши оце все.
– Годинник Стенстрема спинився на двадцять третій годині, трьох хвилинах і тридцяти, семи секундах, – нудним голосом вів далі Кольберг. – Є підстави припускати, що саме в цей час і пролунали постріли.
– Перші чи останні? – запитав Гаммар.
– Перші, – відповів Мартін Бек.
Він обернувся до схеми на стіні й показав пальцем на лінію, якою він обвів середні двері автобуса.
– Ми вважаємо, що той, хто стріляв, стояв тут, – сказав він. – На майданчику навпроти дверей.
– З чого ти зробив такий висновок?
– З напрямку куль. З того, як лежали гільзи.
– Ага. Давай далі.
– Ми вважаємо також, що злочинець дав три черги пострілів. Першу просто, зліва направо, і влучив нею кількох осіб, які сиділи в передній частині автобуса, тих, що на схемі позначені номерами один, два, три, вісім і дев'ять. Одиниця – це водій, а двійка – Стенстрем.
– А потім?
– Потім він обернувся, мабуть, праворуч, і другою чергою застрілив чотири особи в задній частині автобуса, знов-таки зліва направо. Він убив номери п'ять, шість і сім та поранив номер чотири, тобто Шверіна. Шверін лежав горілиць у проході ззаду. Ми пояснюємо це тим, що він сидів на поздовжньому сидінні з лівого боку і встиг підвестися. Отже, його зачепив останній постріл.
– А третя черга?
– Знов просто, цього разу справа наліво, – сказав Мартін Бек.
– А зброєю був, певне, автоматичний пістолет?
– Так, – відповів Кольберг. – Найімовірніше. Звичайного військового зразка…
– Хвилинку, – перебив його Гаммар. – Скільки часу потрібно було на цю стрілянину? Вистрілити чергу вперед, обернутися, вистрілити назад, знов спрямувати зброю вперед і наново зарядити її?
– Оскільки ми ще напевне не знаємо, яку злочинець мав зброю… – почав був Кольберг, але Гунвальд Ларсон перебив його:
– Близько десяти секунд.
– Як він вибрався з автобуса? – запитав Гаммар.
Мартін Бек кивнув Екові і сказав:
– Це твоє завдання. Прошу.
Ек пригладив сивого чуба, відкашлявся й почав:
– Відчинені були задні двері. Найімовірніше, що вбивця вийшов ними з автобуса. Але щоб відчинити їх, йому спершу треба було пройти до переднього сидіння, простягти руку над водієм або повз нього й повернути ручку.
Ек зняв окуляри, протер їх хусточкою і підійшов до схеми.
– Я звелів збільшити ці два малюнки, – сказав він. – На одному видно всі пристрої, з допомогою яких керують автобусом, а на другому – автомат, який відчиняє двері. На першому малюнку вимикач струму, що веде до системи, яка відчиняє й зачиняє двері, позначений номером п'ятнадцять, а ручка, що відчиняє двері, номером вісімнадцять. Ручка міститься ліворуч від керма, спереду і трохи навскоси від бічного вікна. А сама ручка – ви бачите її на другому малюнку – може мати п'ять різних положень.
– Щось я нічого не второпаю, – сказав Гунвальд Ларсон.
– У горизонтальному положенні, або в першому, обоє дверей зачинені, – незворушно вів далі Ек. – У положенні другому, одна риска вгору, відчиняються задні двері, в положенні третьому, дві риски вгору, відчиняються обоє дверей. Ручка повертається також униз, положення четверте й п'яте, Одна риска вниз – відчиняються передні двері, дві риски вниз – знов-таки відчиняються обоє дверей.