Однак, тепер Гордон не міг повернути назад, і оскільки йому не вдалося поєднати свою філософію з практикою, він вирішив здійснити хоча б практичну сторону своїх планів, і тому одного дня вирушив разом із Смітом (на двох з двадцяти украдених ними верблюдів), щоб подивитися, які практичні проблеми виникали перед ними у зв'язку з планованим нападом на аеродром.
Аеродром являв собою обведений колючим дротом і вкритий галькою клапоть пустині, де було розташовано чотири глинобитних будинки, з півдюжини ангарів для літаків і два підземних склади з пальним, біля яких валялися чоркі бочки з-під бензину.
Гордон і Сміт об'їхали аеродром навкруги, і ніхто не звернув на них уваги. Потім вони наблизилися до колючого дроту, щоб розгледіти якісь земляні споруди, і поки вопи, спішившись, обговорювали їх призначення, Гордон сів на землю, зняв свій головний убір і краєм його почав обтирати і чистити ноги. Ця пристрасть Гордона при кожній нагоді чистити ноги завжди дратувала і вражала Сміта. Особливо шокувало механіка те, що, коли поблизу не було" води, Гордон не гребував витирати ступні своїм головним убором. Гордон оберігав свої ноги, наче якусь дорогоцінність; брудні або запорошені сандалі дратували його — наче вони заважали йому рухатися.
Один з вартових, побачивши з сторожової вишк'и двох волоцюг, що сиділи біля верблюдів, вистрілив у повітря. Але Гордон не припинив свого заняття, аж доки не відчув на ,собі пильного погляду Сміта. Гордон вирішив, що той виявляє зайву цікавість до вигляду його непокритої голови, і, потерши маківку, промовив:
— Проклята річ оцей червоний пісок. Через нього я, видно, скидаюся вже на червоношкірого індійця!
Припущення, ніби Сміт зацікавився його головою, було, мабуть, трохи самовпевненим, проте слова Гордона справді привернули увагу Сміта до непокритої голови супутника, і механік подумав, що йому досі рідко доводилось бачити Гордона без головного убору. Кусок полотна не міг приховати розмірів його голови, але непокритою Сміт її майже не бачив, хіба крім тих випадків, коли Гордон обливався водою біля колодязів або коли Мінка стриг і і олив його. Поки Гордон закутував голову, пролунало ще кілька попереджувальних пострілів. Англійці посідаи на верблюдів і повільно поїхали геть — їм ще треба було оглянути навколишню місцевість і два колодязі, якими давно вже ніхто не користувався, але в яких ще могла бути вода. Зробивши цей об'їзд, вони повернули до пісковикового пагорба, що височів майже над самим аеродромом, і спішилися на його гребені.
— Поставити сюди двох добрих кулеметників, — сказав Гордон, — і жодний літак не злетить з аеродрому і не сяде на нього. Вірно я кажу?
Сміт прикинув відстань.
— Коли б іще встановити кулемет і на тому пагорку,— він вказав на піщаний горб, поїдений і поборознений вітром, але тривкий і досить-таки високий,— то все це місце було б під чудовим перехресним вогнем. Однак з аеродрому нас теж легко б накрили. '
Вони полічили літаки.
— Подивіться тільки на ці машини—стоять собі і ржа-
віють без діла на сонці, — обурився Гордон. — Чому вони не в повітрі, чому вони не ганяються за Гамідом, не висліджують мене?
— Літаки не можуть весь час бути в польоті, — промовив Сміт.
— Чому?
— Вони потребують догляду, бензину...
— Ні, тут причина не та. Я добре знаю це місце. Бачите отой перший плоский будинок? То офіцерська їдальня. Зараз десять офіцерів п'ють там каву й холодний "ле-мун" і читають американські журнали. А їхній начальник, розкинувшись на кушетці в своєму кабінеті, слухає приймач і чекає, доки з Бахраза надійде який-небудь наказ. Жодний літак не злетить з аеродрому без наказу з столиці. Персонал спить, вартові стомлені, солдати нечисленної Служби охорони роблять те, що їм належить робити: стовбичать на своїх постах. Ніхто і ніщо не зрушить з місця, аж доки не прийде наказ від якого-небудь дурня з Бахраза. Протирачі штанів! Та ці квачі — наші найкращі союзники! Коли взятися за діло як слід, вони віддадуть нам аеродром напевно.
— А що ж, по-вашому, означає "як слід"? — спитав Сміт. Він і досі не вірив, що аеродром можна буде захопити без підтримки з боку прикордонних племен.
— Не знаю. Насамперед, доведеться забрати звідти Службу охорони. І краще б це здійснити в темряві. На цих літаках можна піднятися вночі?
— Важко, але можна.
— Тоді треба зробити так, щоб зовсім не можна було. Однак, головна проблема для нас — це знешкодження Служби охорони.
Гордон дав Сміту польовий бінокль, щоб він подивився на солдатські палатки, розташовані акуратними рядами поза площадкою аеродрому. Палатки утворювали квадрат, обкладений по внутрішній лінії побіленими камінцями. В центрі квадрата стирчав флагшток — там був учбовий плац. Захопити цей плац і було найважчою справою.
— Як викурити звідти бахразців?
— Шкода, що з нами нема того механіка, якого ми зустріли в старого Асіка, — промовив Сміт. — Можливо, він зумів би допомогти нам. Серед солдатів цієї Служби охорони, певно, є всілякі революціонери.
— Зеїн? Ха! Цей завзятий догматист прийшов би до
них з червоним прапором, назвав би їх громадянами та товаришами, вигукнув: "Повстаньте!" І — о, чудо! — вони б повстали, знищили своїх гнобителів, організували комітет і обрали копача канав в президенти!
Механік засміявся: Гордон виявив ідейну ворожість (а може, навіть, і страх), яку Сміт цілком поділяв з ним.
— І; все ж він міг би стати нам в пригоді.
— В пригоді! — Гордон лежав на вершині пагорба, під яким починався аеродром. — Якщо ви коли-небудь побачите, Сміт, що я заграю з бахразькими марксистами тому, що вони можуть стати в пригоді, застріліть мене, як скаженого собаку.
— А що, коли Гамід послухається їх? Адже рано чи пізно вони доберуться до нього.
— Якщо Гамід послухається їх, однаково застріліть мене, бо з мене тоді більше не буде ніякої користі. Як тільки я ще раз зневірюся, втрачу останню надію на здійснення своєї божевільної справи — я охоче прийму смерть.
Гордон жартував, але Сміт бачив, що світлі очі його нерухомо і зосереджено дивляться в пустоту. Щось бентежило його. Сміт не міг збагнути, чому Гордон надає такого значення ідеям бахразького революціонера. Однак, було ясно, іцо ідеї Зеїна бентежили Гордона, не давали йому спокою — немов бахразець весь цей час ані на крок не відходив від нього і безперестану смикав його.