— Можливо, обидва ці фактори пов'язані між собою, Нед. У всякому разі, я переконався, що чим нижче стоїть людина на соціальній скалі, тим більше в ній щирої скромності.
Джек замислився про щось, заплющивши очі. Його книжка впала на підлогу.
— Якщо розвинути твою ідею трохи далі, — примовив Гордон, — то взірцем скромності і досконалою істотою в ньому відношенні слід вважати парію,
— До деякої міри це так.
— Це гандизм, Джек. З ним ти прийдеш до висновку, що убозтво — це чеснота, і повіриш у те, що слабкість — це сила.
— А чому б ні? В цьому принаймні Ганді мав рацію. Безперечно, він довів, що у відмові від сили криється сила. Він повністю довів безмежну могутність істинного пацифізму.
— Нісенітниця! Він, сам того не бажаючи, спростував себе, бо помер не своєю смертю.
Джек зітхнув.
— Можливо. Але його метод і ідеї живуть
— Ні, не живуть. Джек. Через п'ять, десять років Індія з її неймовірними злиднями зазнає найстрашніших потрясінь, лютіших, ніж у будь-якій країні Азії, навіть у Китаї. І, як весь Схід, вона піде до марксистів. Пацифізм ще ніколи не відвертав насильство — і ніколи не відверне, Джек. Ця течія суперечить реальності, природі людини, історії.
Нічна сільська тиша, погаслий камін, будинок, що раз у раз порипував і, здавалось, ледве чутно, терпеливо стогнав — усі вони були в цю мить мирними союзниками Джека.
— І все ж таки,—затято промовив він,— пацифізм — це єдине пристойне моральне переконання в теперішньому світі, Нед
— Пацифізм і машина, так?
— А чого ж? Правильно поєднані, вони б могли врятувати людство.
— їх не можна поєднати. Машина сама по собі веде до насильства.
— Не завжди.
— Завжди! — відрубав Гордон. — Отже, що є для тебе реальнішим, Джек — твоя машина чи твій пацифізм?
— Кажу тобі, я вірю і в те, і в те. Вони обоє здатні "творити діла". Певна річ, існують і інші фактори — і з ними я воюю. Але, правду кажучи, Нед, ці "інші фактори" таки доконали мене.
— Нема грошей?
— Нема грошей і нема надії Сміт дістав для нас замовлення на деталі для гоночних автомобілів, але нам уже не дають кредиту на купівлю сталі. Ми так вибилися э грошей, що не можемо навіть придбати мастило для верстатів.
Гордон опустив підборіддя на голі груди і, дивлячись на свою білу шкіру, пригадав той день, коли він привіз непритомного Сміта в табір у Ваді. І, як подробицю, пригадав бридку рану.від нариву на його спині.
— Чому ти не просиш грошей у Сміта, Джек? Сміт має гроші. І він називає твій заводик ідеалом.
— У цьому вся трагедія, Нед Це було б нечесно. Якщо подивитись на це з етичного" погляду, то просити в нього гроші означало б використати його дружні почуття і порядність для того, щоб врятувати власні голови.
— Врятуйте і його за одним разом! Ви б тільки прислужилися йому. Він з дорогою душею увійшов би в компанію до вас з Муром.
— Саме тому ми й не можемо обманювати його.
— То ви ж збанкрутуєте! Джек знизав плечима.
— Я досить надивився на цей діляцький світ, Нед, в якому найкраще досягнення в житті будується на тому, що одна людина ошукує іншу. Я не можу піти на таке, хоч у моєму випадку це й нелогічно. Краще нам втратити все, ніж добитися успіху і потім гризти себе, усвідомлюючи, що цей успіх здобуто неетичним способом.
— І у вас немає ніякого іншого виходу?
— Ніякого. Доведеться продавати підприємство Хіба що... — Джек запнувся на мить, — хіба що в тебе є гроші, Нед...
— У мене?
Тепер тиша обернулася на ворога. Мертва тиша. Кутки кімнати, ледь освітлені майстерно схованим світлом, здавалися межею, за якою кінчається людське існування. Гордон відчув, як, насунувшись, зімкнулись навколо нього стіни, і подумав, що міг би вмерти зараз у цій кімнаті: На якусь хвилину ним заволоділа чудна, безпричинка думка про смерть — він з повагою віддав належне силі і величі цього єдиного остаточного акту в житті людини Невже все інше таке дрібне і таке безславне? "Гроші! Боже мій, гроші!" думав Гордон. Він не міг зібратися з думками, і тільки ці слова раз у раз проносилися в його мозку Джек чекав якоїсь відповіді від нього, але тиша була непоборною.
— Мені не слід було просити в тебе... — розпачливо почав Джек.
Тиша перестала бути ворогом — ним стали їхні слова й голоси, і це. повернуло Гордону спокійну розсудливість.
— Чому ж? — жорстко промовив він. — У мене є трохи грошей. Мені завжди здавалося, що грішно мати їх. Вісімсот чи, може, дев'ятсот фунтів. Ще після армії залишилось. Бери їх усі!
— Ні, навіщо всі, Нед. Ні, ні.
— Всі, Джек! Бери їх. Я тримався за них, бо чогось з дурного розуму вважав, що вони забезпечують мені незалежність і надають якоїсь свободи. Пхе! Хай я знову ходитиму голий! Вони раптом втратили для мене будь-яке значення. Якщо ти не візьмеш їх у мене, я дістану їх і спалю.
Його озлоблення й огида зосередилися на грошах, але Джеку здавалося, ніби брат ганить його самого. Гордон заплющив очі, і Джек, дивлячись на його напружене, замислене обличчя, відчував, яким незбагненним він раптом став. Про що зараз думає Гордон? Що він бачить у своїй уяві? Може, він бачить захід сонця; може, кочовика, який злазить у цю мить з верблюда; а може, гемпшірський дощ, що налетів несподіваним шквалом і вже завмирає в далечині, зірваний вітром з верхів'їв пагорбів. Такими малював собі ДЖРК думки брата.
— Я, мабуть, піду спати, Джек, — промовив Гордон. — Вранці я дам тобі чек. — Для Гордона його власні слова звучали, як зітхання полегшеної совісті.
— Та це ж не спішна справа!
Гордон упустив книжку і навіть не нахилився, іцоб підняти її.
— Як ти дивишся на те, щоб я виставив свою кандидатуру в парламент?—спитав він, не підводячи очей з зім'ятих сторінок книжки, що лежала на підлозі.
— Я був би дуже радий з цього, Нед, — відповів Джек. Але, хоч саме висловлення було досить рішучим, вимовлене воно було непевним і вибачливим тоном.
— Так, видно, від цього всім було б добре, — кинув Гордон із стомленим озлобленням. Він підвівся. — І все ж таки я не зроблю цьогої Не зроблю! — майже вигукнув він. А потім із спокоєм, страшнішим за крик, бо він був пройнятий глузливістю, додав: — Може, зробивши свій внесок, я тепер приєднаюся до вашої компанії, Джек? — Він уривчасто засміявся. — А справді, чому б ні? — І він пішов, залишивши між ними нового ворога— недоговореність.