Генріх VI : Частина 2

Страница 6 из 7

Уильям Шекспир

Примітки

Детальну післямову до трилогії Генріх VI див. у першій частині.

ПРИМІТКИ ДО "ГЕНРІХА VI", ЧАСТИНИ ДРУГОЇ

С. 130-131. Більшість дійових осіб тут — та сама, що і в першій частині хроніки. До них додаються:

Гемфрі, герцог Бекінгем — син графа Стаффорда, прибічник Генріха VI. Від імені короля вів переговори з повстанцями Джека Кеда.

Елеонора, герцогиня Глостерська — дружина Гемфрі Глостера; справу проти неї підняв єпископ Вінчестерський, щоб підірвати позиції її чоловіка. В дійсності справа герцогині Глостерської і суд над нею мали місце за три роки до одруження Генріха VI з Маргаритою.

Едвард Плантагенет — старший син Річарда Плантагенета, герцога Иорка, згодом — король Едвард IV.

Річард Плантагенет — наймолодший син герцога йорка, згодом — король Річард III.

Граф Уорік — Річард Невіл, зять Річарда Уоріка, прозваний "творцем королів". Зіграв вирішальну роль у перемозі Йорків над Ланкастерами і зведенні на престол Едварда IV; після одруження молодого короля з Єлизаветою Грей перейшов на бік Ланкастерів і загинув у битві при Барнеті (1471).

Лорд Кліффорд — вірний прибічник Ланкастерів.

Джек Кед — керівник селянського повстання у графстві Кент. Видавав себе за графа Мортімера, претендента на корону. Обіцяв селянам запровадження соціальної рівності й спільності майна. В липні 1450 року вступив зі своїми загонами в Лондон. Однак повсталі селяни піддалися демагогії Кліффорда іі склали зброю. Кеда вбив дворянин Айден, як це й показано у Шекспіра.

С. 135. П'ятнадцяту... хоче Сеффолк.— Додатковий податок у розмірі однієї п'ятнадцятої частини всіх звичайних щорічних податків, який збирали за надзвичайних обставин.

С. 138. Як той вогонь Алфеї, що, поліно Пожерши, з'їв і серце Мелеагра.— За грецьким міфом, Алфея була матір'ю героя Мелеагра. При його народженні Мойри, богині долі, повідомили Алфею, що її син житиме доти, доки не згорить поліно у вогнищі. Алфея вихопила поліно й довго берегла його. Коли ж Мелеагр убив своїх дядьків —її братів,-Алфея кинула поліно у вогонь.

До Невілів пристану...— Тобто до Солсбері, Уоріка та інших представників цієї могутньої феодальної родини.

С. 142. ...обгородив громадські вигони в Мелфорді.— Відгомін відомого процесу обгороджування, який розпочався в Англії у XV ст. Глибокий аналіз цього процесу дав К— Маркс у "Капіталі" (т. І, р. XXIV).

С. 148. Аснато! — анаграма звертання: "Сатано!"

С. 150. Аіо te...— Знаменита двозначна відповідь дельфійського оракула епірському цареві Пірру; її можна розуміти і як "Еакід (Пірр) може перемогти римлян", і як "римляни можуть перемогти Еакіда".

С. 158. Цей Едмунд ще при владі Болінгброка... домагавсь корони.— Слідом за хроністами, Шекспір тут помиляється: на корону претендував Едмунд Мортімер-молодший; в полоні у Глендауера перебував його дядько.

С. 168. То він мов голуб? Пір'я, знать, позичив, А сам такий зловісний, наче ворон.— Це і дальші порівняння людських характерів і вдач звірів Шекспір будує на основі байок Езопа, які він знав за шкільною версією Камеріуса, поширеною в Англії XVI ст.

С. 170. Та це лише пролог в шаленій грі...— Устами Глостера Шекспір оцінює зображувані події як пролог до війни Білої і Червоної троянд.

С. 174. Керни — легкоозброєні ірландські воїни-селяни.

С. 177. Василіск — у грецькій міфології, фантастичний звір, що вбивав самим лише поглядом.

С. 178. Й того, хто випустив їх із печери...— Мова про Еола, бога вітрів у давніх греків, який нібито випускав вітри із печер.

С. 182. Владарю, передать просив народ...— Одна із сцен, у яких Шекспір показує історичну активність народу.

С. 184. ...мов стогін мандрагори...— Існувало повір'я, що, коли виривають корінь мандрагори, вона стогне, як людина.

С. 186. Що сон солодкий у твоїх обіймах...— Версія, за якою королева Маргарита була коханкою герцога Сеффолка, не підтверджується історичними джерелами.

Елізіум (Елісій, Єлісейські поля) — в грецькій міфології, поля блаженства у підземному царстві мертвих.

Ірида — в грецькій міфології, богиня райдуги й вісниця богів, яка могла проникати навіть у морські глибини та в підземне царство.

С. 187. ...стирчить Липким гіллям; мою крилату душу Піймає! — Образ, заснований на тому, що для ловитви пташок гілки дерев намазували клеєм.

С. 188. ...завиваючи, женуть вовки Гекати коней — тих, що тягнуть ніч...— Перефразування міфологічного образу Ночі, яку тягнуть дракони, названі у Шекспіра кіньми.

С. 189. ...ім'я твоє Скоріш не Водді — "води", а Готьє.— Водді (Вотті) і Готьє — варіанти імені Волтер.

С. 190. Лорд? Сер Пуль?.. Пуль-пуль! Пулькатий вишкребку багна! — Давньофранцузьке прізвище Сеффолка Pole співзвучне з англійським словом pool (пул) — болото, калюжа.

...зажерся... шматками серця матері своєї.— Тут слово "мати" означає "вітчизна".

С. 191. Убивством безневинного державця...— Тобто Річарда II. (Див. хроніку Шекспіра "Річард II").

Invitis nubibus (лат.) — "наперекір хмарам". Цей девіз мав на своєму гербі також Річард II.

Баргул — про цього пірата античного світу згадує Ціцерон у творі "Про установи".

С. 192. Раб, розбишака, римський гладіатор Вбив Туллія...— Так повідомляє про смерть Марка Туллія Ціцерона Плутарх у своїх "Порівняльних життєписах".

...Цезаря зарізав Брут-байстрючище...— Існувала легенда, нібито Брут був нешлюбним сином Цезаря.

...дикуни убили Помпея...— Насправді Помпея вбили єгиптяни, щоб догодити Цезарю.

C. 195. Чіпсайд — одна з людних вулиць тогочасного Лондона, яку Джек Кед хотів перетворити на громадське пасовисько.

"жалить бджолиний віск.— У той час були воскові печаті, які, зокрема, прикладалися до боргових зобов'язань.

Еммануїл...— Таке пишуть угорі на указах.— Словом "Еммануїл", що по-давньо-еврейському означає "з нами бог", починалося багато офіційних паперів.

-.ти пишеш своє ім'я чи, як кожна порядна людина, маєш свій особливий знак? — У той час прості люди були поспіль неписьменними і замість підпису ставили на паперах знак.

С. 200. Саутворк — на той час південне передмістя Лондона.

С. 201. Лондонський камінь — старовинний камінь у центрі Лондона; доторк до цього каменя символізував оволодіння містом.