Монжуа
Ось що сказав мій король: "Перекажи Гаррі Англійському, що, хоч ми й схожі на мерців, та насправді лише куняємо. Розважливість кращий воїн, ніж необачність. Скажи, що ми могли б відігнати його від Гарфлера, проте воліли зачекати, поки наша образа визріє у гнів. Тепер прийшла пора, і ми промовляємо владним голосом. Король англійський ще розкається у своєму бузумстві, збагне свою слабкість і дивуватиметься нашій терплячості. Через те хай визначить розмір викупу, що має відповідати нашим збиткам, утратам серед наших підданих і ганьбі, якої ми зазнали. Коли зважити все це, то його нікчемних засобів не вистачить, щоб розрахуватися з нами. Його скарбниця надто бідна, щоб відшкодувати наші збитки, його королівство надто малолюдне, щоб розплатитися з нами за пролиту кров. А щодо нашої ганьби, то навіть коли б він сам став перед нами на коліна, це була б надто мала й нікчемна плата. До цього додай наш виклик і, нарешті, скажи, що він увів в оману тих, хто за ним пішов, бо вони вже приречені на смерть". Таке послання мого короля й володаря, і мені доручено передати це послання вам.
Король Генріх
Скажи, герольде, як твоє ім'я?
Монжуа
Монжуа.
Король Генріх
Ти виконав доручення. Тепер
Назад вертайся. Передай державцю,
Я зустрічі у битві не шукаю.
Прямую до Кале. Хоч і не мудро
Відвертим бути з ворогом підступним,
За нас сильнішим, я не стану критись:
Моїх солдатів змучили хвороби,
І менше їх тепер. І хоч вони
Не гірші за французьких, та раніше,
Коли могли здоров'ям похвалитись,
Із них був кожен трьох французів вартий.
Одначе, що це я хвалюся? Певно,
Подіяло на мене так погано
Повітря Франції. Тепер я каюсь.
Іди й скажи своєму королю:
У викуп дам я власне тіло кволе,
Як доля зрадить нас. Бо військо наше...
Однак, дасть бог, похід ми свій продовжим,
Хоч хай вся Франція й її сусіди
Заступлять нам дорогу. Ось, візьми
(дає йому гаманець)
Собі за труд. А королю скажи:
Ми далі підемо, як нас не спинять.
А спинять — то напоїть вашу землю
Французька кров. Прощай же, Монжуа.
І хай володар твій розмислить — ми
Не прагнем зустрічі. А доведеться —
Ми бою теж не станем уникати.
Іди й скажи все панові своєму.
Монжуа
Я вдячний вам і передам послання.
(Виходить)
Глостер
Гадаю, зараз ще не нападуть.
Король Генріх
Усе в руках господніх, брате мій.
Тепер до мосту йдіть. Вже вечоріє.
За річкою поставимо намети.
А завтра вранці хай на нас рушають.
Виходять.
СЦЕНА 7
Французький табір під Азенкуром.
Входять конетабль Франції, Рамбюр, герцог Орлеанський, дофін та інші.
Конетабль
Тьху! Та кажу ж вам, кращого за мій панцер немає в цілім світі! Хоч би вже швидше світало!
Герцог Орл.
Панцер у вас чудовий, але віддайте належне й моєму коневі.
Конетабль
Це найкращий кінь у Європі.
Герцог Орл.
Коли б уже того ранку дочекатися.
Дофін
Герцог Орлеанський і великий конетабль ведуть мову про коней і панцери?
Герцог Орл.
У вас і те, й те краще, ніж у будь-якого принца.
Дофін
Яка довга ніч! А коня свого я не проміняю на жодного іншого, хіба що він мав би більше ніж чотири ноги, Ça, ha!* Він відскакує від землі, наче тенісний м'яч, набитий волосінню. Le cheval volant**, Пегас, chez les narines de feu***. На ньому я ширяю над землею, літаю, мов сокіл. Він мчить у повітрі, а коли торкається землі, вона співає. В його копитах більше музики, ніж у Гермесовій сопілці.
(* Атож! (фр.)
** Летючий кінь (фр.)
*** З ніздрів вогонь дихає (фр.))
Герцог Орл.
А масть яка — наче мускатний горіх.
Дофін
І мчить так, що аж дух перехоплює, немов від імбиру. Цей кінь не осоромив би самого Персея. Він увесь із чистого повітря й вогню. А важкі стихії — земля і вода — помітні лише тоді, коли він стоїть, терпляче очікуючи на свого вершники. Це справжній кінь, а решта — просто шкапи.
Конетабль
Справді, мій пане, винятковий, чудовий кінь.
Дофін
Це король скакунів, його іржання звучить, як наказ монарха, а його постава викликає повагу.
Герцог Орл.
Досить, кузене.
Дофін
Ні. Хто не віддає хвалу моєму скакунові від часу, коли починає співати жайворонок, і до тої години, коли ягня склепляє очі на ніч, той просто небагатий на розум. Ця тема безконечна, як море. Якби піски обдарувати хистом до красномовства, то кожна піщинка знайшла б що сказати про мого коня. Він гідний того, щоб його славив король, щоб на ньому скакав король королів і щоб увесь світ, забувши про свої справи, захоплювався ним. Я присвятив йому сонета, який починається так: "О чудо природи!"
Герцог Орл.
Я вже чув сонет із таким початком, але він присвячений чиїйсь коханці.
Дофін
Значить, автор узяв за взірець сонета, якого я склав на честь свого бойового коня, бо він — моя коханка.
Герцог Орл.
Вона добре виїжджена.
Дофін
Авжеж. У цьому й полягає перевага досвідченої й вірної коханки.
Конетабль
Вчора ви, здається, добре набили сідниці на тій коханці.
Дофін
А ви, мабуть, на своїй.
Конетабль
Але моя не була загнуздана.
Дофін
Мабуть, вона стара й покладлива, а ви гарцювали на ній, наче той керн ірландський, та ще й з голими ногами.
Конетабль
Бачу, ви добре знаєтесь на верховій їзді.
Дофін
Тоді послухайте, що я вам скажу. Той, хто скаче отак, забувши про обережність, може впасти в смердюче болото. Краще вже кохатися в коняці.
Конетабль
Я б радше погодився на сварливу бабу.
Дофін
У моєї коханки хоч волосся своє.
Конетабль
Тим самим довелось би хвалитись і мені, коли б моєю коханкою була льоха.
Дофін
Le chien est retourné à son propre vomissement, et la truie lavée au bourbier. Ти будь-що використаєш.
Конетабль
Я принаймні не використовую коняку як коханку. І не вживаю недоречних прислів'їв.
Рамбюр
Пане конетабль, що зображено на панцері, якого я бачив увечері в вашому наметі,— зірки чи сонце?