Гаррі мовчав як риба. Снейп намагався його спровокувати і витягти з нього зізнання. Але цього не буде. Снейп не має ніяких доказів... поки що.
— Як ти нагадуєш мені свого батька, Поттере! — несподівано сказав Снейп, зблиснувши очима. — Він теж був на диво самовпевнений. Мав якісь там успіхи у квідичі, а тоді вирішив, що він недосяжний. Швендяв, задерши носа, зі своїми друзями й шанувальниками... аж моторошно, які ви схожі!
— Мій тато не задирав носа! — не стримався Гаррі. — І я також.
— І правила твій батько також не зневажав, — не вгавав Снейп, а його худе обличчя спотворювала злоба. — Правила існували для простих смертних, а не для володарів кубка з квідичу. Він був таким пихатим хвальком...
— ЗАТКНІТЬСЯ!
Гаррі раптом зірвався на ноги. Його охопила така лють, якої він не відчував ще з того останнього вечора на Прівіт драйв. Він не зважав, що Снейпове обличчя застигло, а його чорні очі скажено зблиснули.
— Що ти мені сказав, Поттере?
— Я сказав, щоб ви заткнулися і не згадували мого батька! — крикнув Гаррі. — Я знаю правду, ясно? Він урятував вам життя! Мені розповів Дамблдор! Якби не мій тато, вас тут би взагалі не було!
Снейпова пожовкла шкіра стала бліда, мов кисле молоко.
— А директор розповів, за яких саме обставин твій батько врятував мені життя? — просичав він. — Чи, може, він вважав, що ці деталі надто неприємні для делікатних вушок незрівнянного Поттера?
Гаррі прикусив губу. Він не знав подробиць і не хотів у цьому зізнатися. Але Снейп здогадався про це.
— Було б дуже прикро, якби в тебе, Поттере, залишалися фальшиві уявлення про свого батька, — з ненавистю примружився Снейп. — Може, ти уявляв собі якийсь неймовірно героїчний вчинок? Дозволь, я виправлю цю помилку — твій безгрішний батько зі своїми друзями вирішив утнути зі мною неймовірно смішний жарт. Він міг закінчитися моєю смертю, якби твій батько в останню мить не перелякався.Він не вчинив нічого відважного. Рятуючи моє життя, він просто рятував свою шкуру. Якби їхній жарт удався, його б вигнали з Гоґвортсу.
Снейп вишкірив свої криві жовті зуби.
— Виверни кишені, Поттере! — звелів він раптом. Гаррі не поворухнувся. Його мовби оглушило.
— Виверни кишені, або ми йдемо просто до директора! Виймай усе, що там є!
Гаррі похолов. Він поволі витяг торбинку забавок із "Зонко" і Карту мародера. Снейп узяв у руки торбинку.
— Це дав мені Рон, — пояснив Гаррі, подумки молячись, щоб устигнути попередити Рона до того, як його побачить Снейп. — Він... він приніс їх ще минулого разу..
— Невже? І ти й досі носиш це з собою? Як зворушливо. .. а це що таке?
Снейп глянув на карту. Гаррі з усіх сил намагався виглядати байдужим.
— Просто клаптик пергаменту,— знизав він плечима.
Снейп перевернув карту, не спускаючи з Гаррі очей.
— Навіщо тобі такий потріпаний пергамент? — запитав він. — Може, краще його... викинути?
Він простяг руку до вогню.
— Ні! — хапливо вигукнув Гаррі.
— Ага а! — у Снейпа затремтіли ніздрі. — Ще один коштовний дарунок від містера Візлі? Чи, може... це щось інше?.. Лист, написаний невидимим чорнилом? Або... інструкції, як проникнути в Гоґсмід, оминаючи дементорів?
Гаррі кліпнув. Снейп тріумфував.
— Поглянемо, поглянемо... — бурмотів він, виймаючи чарівну паличку і розгладжуючи карту на столі. — Вияви свою таємницю! — Снейп торкнувся паличкою до пергаменту.
Нічого не сталося. Гаррі стис кулаки, щоб не тремтіли руки.
— Покажи себе! — ударив паличкою Снейп.
Але карта й далі залишалася чистою. Гаррі намагався дихати глибше, щоб заспокоїтися.
— Професор Северус Снейп, учитель цієї школи, наказує тобі відкрити інформацію, яку ти приховуєш! — сказав Снейп і різко вдарив карту чарівною паличкою.
І по гладенькій поверхні карти враз побігли слова, мовби писані невидимою рукою:
"Містер Муні передає вітання професорові Снейпові і просить його не пхати свого довжелезного носа до чужого проса".
Снейп завмер. Гаррі приголомшено дивився на напис. Але карта на цьому не зупинилася. Далі з'явилося ще одне речення:
"Містер Золоторіг погоджується з містером Муні і хоче лише додати, що професор Снейп — бридота і кретин".
Це було б неймовірно кумедно, якби ситуація не була настільки серйозною. З'явився новий напис:
"Містер Гультяй хоче засвідчити свій подив, що такий ідіот зміг стати професором".
Гаррі злякано заплющив очі. Коли відважився глянути знову, на карті з'явилися останні слова:
"Містер Червохвіст каже професорові Снейпу "на все добре" і радить йому помити свою липку голову".
Гаррі чекав наступного удару.
— Ну, що ж... — поволі вимовив Снейп. — Зараз побачимо... — Він підійшов до каміна, зачерпнув із дзбана на поличці жменю блискучого порошку і жбурнув його в полум'я.
— Люпине! — звернувся він до вогню. — На пару слів!
Гаррі очманіло дивився на вогонь. У полум'ї з'явилася довга постать, вона швидко оберталася. Ще мить — і з каміна, обтрушуючи з обшарпаної мантії попіл, виліз професор Люпин.
— Ти кликав, Северусе? — запитав він упівголоса.
— Авжеж, кликав, — відповів Снейп з перехнябленим від злості лицем. — Я звелів Поттерові вивернути кишені, і ось що там було.
Снейп показав на пергамент, де й досі ряхтіли послання містерів Муні, Червохвоста, Гультяя й Золоторога. На обличчі Люпина з'явився незрозумілий вираз.
— Ну? — запитав Снейп.
Люпин і далі дивився на карту. Гаррі здалося, що він швидко щось обмірковує.
— Ну? — повторив Снейп. — Від цього пергаменту аж тхне чорною магією. Ти ж у нас фахівець у цих справах, Люпине. Де, на твою думку, Поттер міг це дістати?
Люпин підвів голову і ледь помітно зиркнув на Гаррі, давши йому знак не втручатися.
— Аж тхне чорною магією? — неголосно перепитав він. — Ти справді так гадаєш, Северусе? Мені здається, що це просто клаптик пергаменту, який готовий образити кожного, хто захоче його прочитати. Дещо легковажно, але ж нічого небезпечного. Думаю, Гаррі придбав його в крамниці жартів...
— Справді? — засумнівався Снейп із заціпенілою щелепою. — Ти думаєш, що таке можуть продавати в крамничці жартів? А чи не ймовірніше, що він дістав це безпосередньо від виробників?
Гаррі не зрозумів, що має на увазі Снейп. І Люпин, здається, теж.