Минуло кілька хвилин, і ось уже не один Гаррі стежив за Герміоною. Розділ, який вони мусили читати, був такий нуднющий, що дедалі більше учнів, замість читати, спостерігали за німою Герміониною спробою перехопити погляд Професорки Амбридж. Коли вже понад півкласу дивилося замість підручників на Герміону, професорка Амбридж, мабуть, вирішила, що далі це ігнорувати неможливо.
— Хочете запитати щось про цей розділ, люба? — звернулася вона до Герміони, ніби щойно її помітивши.
— Ні, це не пов'язано з розділом, — заперечила Герміона.
— То читаймо далі, — вишкірила свої гостресенькі зуби професорка Амбридж. — Якщо вас цікавить інше питання, то поговоримо про це наприкінці уроку.
— Я маю питання щодо цілей курсу, — не вгамовувалася Герміона.
Професорка Амбридж здивовано підняла брови.
— Ваше ім'я та прізвище?
— Герміона Ґрейнджер, — відповіла Герміона.
— Міс Ґрейнджер, мені здається, що цілі курсу сформульовано дуже чітко, треба лише уважно їх прочитати, — солодко, але рішуче промовила професорка Амбридж.
— Я не погоджуюся, — не вгавала Герміона. — Адже там нічого не написано про використання захисних заклять.
Запала коротка мовчанка, під час якої багато хто з учнів знову придивився до трьох цілей курсу, що й далі залишалися на класній дошці.
— Використання захисних заклять? — усміхнулася професорка Амбридж. — Мені просто неможливо уявити в нашому класі ситуацію, що вимагала б від вас використання захисних заклять, міс Ґрейнджер. На вас же ніхто не нападатиме під час уроків, правда?
— То ми не будемо використовувати чари? — вигукнув Рон.
— На моєму уроці учні піднімають руку, якщо бажають щось запитати, містере...
— Візлі, — підказав Рон, рвучко піднімаючи руку. Професорка Амбридж, широко всміхаючись, повернулася до нього спиною. Гаррі й Герміона теж миттю підняли руки. Мішкуваті очі професорки Амбридж ненадовго затрималися на Гаррі, а тоді застигли на Герміоні.
— Так, міс Ґрейнджер? Ви хочете запитати ще щось? — Так, — відповіла Герміона. — Основною метою захисту від темних мистецтв має, поза сумнівом, бути практичне застосування захисних заклять.
— Може, ви фахівець з питань освіти і пройшли міністерську підготовку, міс Ґрейнджер? — поцікавилася своїм лицемірно солодким голосом професорка Амбридж.
— Ні, але...
— В такому разі, боюся, ви не маєте достатньої кваліфікації, щоб визначати "основну мету" будь?якого уроку. Нашу нову навчальну програму розробили набагато старші й мудріші за вас чаклуни. Ви будете вивчати захисні закляття безпечним, позбавленим зайвого ризику способом...
— А яка з цього користь? — втрутився раптом Гаррі. — Якщо хтось на нас нападе, то без зайвого ризику не...
— Руку , містере Поттере! — нагадала професорка Амбридж. Гаррі рвучко підняв руку.
І знову професорка Амбридж миттю відвернулась, але тепер іще кілька учнів підняло руки.
— Ваше прізвище? — запитала в Діна професорка.
— Дін Томас.
— Слухаю, містере Томасе.
— Та я просто погоджуюся з Гаррі, — сказав Дін. — Якщо хтось на нас нападе, то без ризику не обійдеться.
— Я ще раз повторюю, — роздратовано всміхнулася Дінові професорка Амбридж, — невже ви гадаєте, що на моїх уроках на вас хтось нападе?
— Ні, але...
Професорка Амбридж не дала йому договорити. — Я б не хотіла критикувати методику навчання в цій школі, — почала вона з непереконливим усміхом на вустах, —але саме на цьому предметі вас залишали напризволяще з деякими безвідповідальними чаклунами, дуже безвідповідальними... вже не кажучи, — вона коротко й огидно реготнула, — про страшенно небезпечних покручів.
— Якщо ви маєте на увазі професора Люпина, — сердито вигукнув Дін, — то він був найкращий з усіх учи...
— Руку , містере Томасе! Як я вже казала... вас познайомили з надто складними, невідповідними для вашого віку смертельно небезпечними закляттями. Шляхом залякування вам втовкмачили в голови, що на вас мало не щодня нападатимуть темні сили...
— Неправда, — обурилася Герміона, — ми просто...
— Ви не підняли руки, міс Ґрейнджер!
Герміона підняла руку. Професорка Амбридж відвернулася.
— Я бачу, мій попередник не тільки виконував перед вами заборонені закляття. Він виконував їх на вас!
— І виявилося, що він маніяк! — люто вигукнув Дін. — Майте на увазі, що ми багато чого встигли навчитися,
— Ви не підняли руки , містере Томасе ! — цвірінькнула професорка Амбридж. — Так ось, на думку міністерства, теоретичних знань вам буде більш ніж достатньо для складання іспитів, що, врешті?решт, і залишається метою вашого перебування в школі. Ваше прізвище? — додала вона, дивлячись на Парваті, що тягла руку.
— Парваті Патіл. А хіба для отримання СОВ із захисту від темних мистецтв не треба буде виконувати практичних завдань? Хіба нам не треба буде показувати, що ми справді вміємо користуватися протизакляттями?
— Якщо ви добре вивчите теорію, то легко виконаєте закляття під надійним контролем екзаменаторів, — відмахнулася професорка.
— Без попередніх практичних вправ? — недовірливо перепитала Парваті. — Ви хочете сказати, що вперше виконувати закляття нам доведеться прямо на іспитах?
— Повторюю, якщо ви добре вивчите теорію...
— А яка користь з тієї теорії в реальному світі? — знову втрутився Гаррі, піднявши руку.
Професорка Амбридж глянула на нього.
— Це школа, містере Поттере, а не реальний світ, — лагідно проспівала вона.
— То ми хіба не повинні готуватися до того, що нас там чекає?
— Вас там нічого не чекає, містере Поттере.
— Он як? — саркастично перепитав Гаррі. Цілісінький день він ледве стримувався, а тепер остаточно втрачав самовладання.
— Кому, як ви гадаєте, спаде на думку нападати на дітей, таких, як ви? — запитала професорка Амбридж гидким медвяним голосом.
— Гм, дайте?но подумати... — Гаррі удавано замислився. — А може... Лорду Волдеморту ?
Ронові перехопило подих. Лаванда Браун тихо зойкнула. Невіл мало не впав зі стільця. Але професорка Амбридж навіть не зморгнула. Вона дивилася на Гаррі зі зловтішним виразом обличчя.
— Знімаю десять очок з Ґрифіндору, містере Поттере. Учні сиділи мовчки й нерухомо. Дивилися — хто на Амбридж, а хто на Гаррі.
— А тепер би я хотіла вам дещо уточнити. Професорка Амбридж підвелася й нахилилася до них, упершись у стіл короткими розкаряченими пальцями.