Філч шастав коридорами з батогом у руках, відчайдушно намагаючись упіймати бешкетників, але їх тепер було так багато, що він просто не встигав збагнути, в який бік кидатися. Інквізиторський загін приходив йому на допомогу, але з його членами коїлося щось дивне. Ворінґтона зі слизеринської квідичної команди поклали в шкільну лікарню з жахливою нашкірною хворобою, від якої він увесь покрився мовби кукурудзяними пластівцями. Пенсі Паркінсон, на превелику Герміонину радість, на другий день пропустила всі уроки, бо в неї раптом виросли оленячі роги.
Тим часом виявилося, що Фред і Джордж, перед тим як покинути Гоґвортс, встигли продати безліч наборів "Спецхарчування для спецсачкування". Щойно Амбридж заходила до класу, учні починали непритомніти, блювати, метатися в гарячці або стікати кров'ю з носа. Репетуючи від люті й роздратування, Амбридж намагалася знайти причину тих таємничих симптомів, але учні вперто їй повторювали, що страждають на "амбриджит". Чотири рази поспіль призначивши покарання цілому класові, але так нічого цим і не досягши, вона була змушена змиритися й відпускати з уроків цілі юрби учнів, що кривавилися, зомлівали, вкривалися потом і блювали.
Але навіть користувачі "Спецхарчування" не могли скласти серйозної конкуренції неперевершеному маестро хаосу Півзу, який дуже близько до серця взяв прощальні Фредові слова. З божевільним хихотінням він шугав по школі, вилітаючи зненацька з класних дошок і перекидаючи столи, вази та статуї. Двічі він запихав Місіс Норіс у лицарські обладунки, і вона там нявчала як скажена, доки її не рятував розлючений сторож. Півз розбивав ліхтарі й задмухував свічки, жонглював палаючими смолоскипами над головами переляканих учнів; а коли бачив акуратно складені стосики пергаменту, то підпалював їх або викидав у вікно. Він затопив третій поверх, відкрутивши всі крани в туалетах, під час сніданку вкинув у Велику залу мішок з тарантулами, а для перепочинку годинами літав за Амбридж і коли вона починала говорити, голосно видував губами непристойні звуки.
Ніхто з учителів, окрім Філча, навіть пальцем не поворухнув, щоб їй допомогти. Гаррі навіть був свідком, як через тиждень після відльоту Фреда і Джорджа професорка Макґонеґел проходила неподалік від Півза, що старанно розкручував кришталевий канделябр, і виразно прошепотіла йому кутиком рота:
— Треба крутити в другий бік.
На додачу до всього Монтеґю так і не отямився від довгого перебування в туалеті. Був він розгублений, увесь час втрачав орієнтацію, а у вівторок зранку в замок прибули його розлючені батьки.
— Може, їм розповісти? — стурбовано мовила Герміона, притулившись щокою до вікна в класі замовлянь, щоб краще бачити містера й місіс Монтеґю. — Про те, що з ним сталося? Щоб мадам Помфрі змогла його вилікувати.
— Не треба, і так одужає. — байдуже озвався Рон.
— Та й Амбриджка матиме ще одну халепу. — задоволено додав Гаррі.
Вони з Роном торкнулися чарівними паличками до чайних чашок, які мали зачаклувати. З Гарріної чашки ви стромилися чотири коротесенькі лапки, що не діставали до поверхні стола й безпомічно дриґалися в повітрі. Ронова чашка відростила чотири тонесенькі лапки, що ледве підняли її над собою, а тоді затремтіли й зігнулися, розколовши чашку на дві половинки.
— Репаро, — миттю сказала Герміона, помахом чарівної палички склеївши чашку. — Це все чудово, але що як Монтеґю не одужає ніколи?
— А тобі що до того? — роздратувався Рон, а його чашка знову захиталася мов п'яна, підгинаючи тремтячі колінця — Не треба було Монтеґю знімати з Ґрифіндору очки.
Якщо вже хочеш за когось переживати, то краще попереживай за мене!
— За тебе? — перепитала вона, ловлячи свою чашку, яка на чотирьох міцних лапках весело чкурнула зі стола. — А з якого дива я мала б за тебе переживати?
— Коли останній мамин лист пройде нарешті Амбриджин контроль, — з гіркотою сказав Рон, підпихаючи свою чашку, яка ніяк не могла втриматися на кволих лапках, — буду я бідний. Не здивуюся, якщо вона знову прислала ревуна.
— Але ж...
— Ось побачите, що у втечі Фреда й Джорджа мама звинуватить мене, — сумно зітхнув Рон. — Скаже, що я мав їх зупинити, мав ухопитися за їхні мітли і тримати їх... я знову виявлюся у всьому винний.
— Якщо вона таке й скаже, то це буде абсолютно несправедливо, бо що ж ти міг зробити? Але я впевнена, що вона не скаже нічого, бо, якщо вони й справді відкрили крамничку на алеї Діаґон, то, мабуть, запланували це ще хтозна?коли.
— Так, але є друге питання — як вони дістали там приміщення? — Рон так сильно вдарив чарівною паличкою по чашці, що її лапки знову підігнулися, впали на стіл разом з чашкою й безпомічно задриґалися. — Тут щось нечисто. Щоб наймати приміщення на алеї Діаґон, треба мати купу ґалеонів. Вона захоче знати, як вони роздобули стільки грошей.
— Я теж про це думала, — погодилася Герміона, дозволивши своїй чашці бігати колами навколо Гарріної, чиї коротенькі лапки й далі не могли дотягтися до поверхні столу, — я навіть припускаю, що Манданґус переконав їх перепродувати крадене або ще якесь жахіття.
— Не переконав, — кинув Гаррі.
— Як ти знаєш? — одночасно вигукнули Рон і Герміона.
— Бо... — Гаррі завагався, але, мабуть, настала пора зізнатися. Не варто було й далі мовчати, якщо через це Фреда й Джорджа могли запідозрити у злочинних намірах. — Бо це я дав їм гроші. Торік у червні подарував їм свою нагороду за Тричаклунку.
Усі вражено замовкли. Герміонина чашка скористалася цим, подріботіла до краю стола і хряснулася на підлогу, розлетівшись на черепочки.
— Ні, Гаррі, ти не міг! — пробелькотіла Герміона.
— Я зміг, — вперто повторив Гаррі. — І анітрохи не шкодую. Мені ці гроші не були потрібні, а вони за них відкриють чудову крамничку жартів.
— Та це ж класно! — зрадів Рон. — Це все ти, Гаррі, винен... тепер мама не матиме до мене претензій! Можна їй про це сказати?
— Мабуть, краще сказати, — приречено погодився Гаррі, — особливо, якщо вона думає, ніби вони перепродують крадені казани чи щось таке...
Герміона не промовила ні слова до самого кінця уроку, але Гаррі мав виразну підозру, що ця її вимушена мовчанка довго не триватиме. І справді, коли вони на перерві вийшли з замку на лагідне травневе сонечко, вона вп'ялася в Гаррі намистинами очей і рішуче розкрила рота.