— Крум не поганий! — захитав головою Гаррі, коли вони піднімалися сходами до вестибюлю. — Він не збирався мене заклинати, він просто хотів поговорити про Герміону...
— Я побалакаю і з нею, — насуплено сказав Геґрід, важко ступаючи східцями. — Що менше ви будете водитися з тими чужоземцями, то будете щасливіші. Їм си не можна вірити.
— А ви з мадам Максім непогано ладнали, — роздратовано кинув Гаррі.
— Не говори мені про ню! — Геґрід несподівано розлютився. — Я зрозумів, чого вона хтіла! Хтіла си піддобрити до мене, аби я їй повів, що буде в третім завданні. Ха! Не можна нікому з них вірити!
Геґрід так розлютився, що Гаррі був радий з ним попрощатися. Він проліз до вітальні крізь отвір за портретом Гладкої Пані і поспішив у куток, де сиділи Рон з Герміоною, щоб розповісти їм про все, що сталося.
— РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ —
Сон
— Виходить так, — сказала Герміона, потираючи чоло, — або містер Кравч напав на Віктора, або хтось інший напав на обох, коли Віктор відвернувся.
— Це Кравч, — одразу заявив Рон. — Тому його й не було, коли прийшли Гаррі з Дамблдором. Він утік.
— Я так не думаю, — похитав головою Гаррі. — Він був дуже слабкий. Сумніваюся, що йому вдалося б роз'явитися в такому стані.
— На території Гоґвортсу ніхто не може роз'являтися. Хіба я не казала вам про це мільйон разів? — розсердилася Герміона.
— Добре... А якщо отака версія, — захоплено мовив Рон, — Крум напав на Кравча — та стривайте ж ви, — а тоді оглушив сам себе!
— А містер Кравч випарувався, так? — холодно спитала Герміона.
— Ай справді...
Світало. Гаррі, Рон та Герміона ще вдосвіта вийшли зі спалень і поквапилися до соварні, щоб відіслати Сіріусові записку. Тепер вони оглядали вкриті туманом околиці. Їхні очі трохи попідпухали, а обличчя були бліді, адже вони до пізньої ночі розмовляли про містера Кравча.
— Гаррі, ану повтори ще раз, — попросила Герміона. — Що, власне, казав містер Кравч?
— Я вже розповідав, що в його словах не було глузду, — сказав Гаррі. — Він наполягав, що хоче попередити Дамблдора. Згадував Берту Джоркінз, і з його слів випливало, ніби вона мертва. Постійно повторював, що це через нього... згадував свого сина.
— Таки через нього, — запально сказала Герміона.
— Він збожеволів, — вів далі Гаррі. — Здавалося, він думає, що його дружина й син і досі живі. А ще він увесь час давав вказівки Персі.
— А... нагадай, що він казав про Відомо Кого? — невпевнено спитав Рон.
— Я ж розповідав, — сумовито повторив Гаррі. — Сказав, що він стає сильніший.
Зависла пауза.
Тоді Рон промовив удавано впевненим голосом:
— Але ж він збожеволів, тому половина його слів — бридня...
— Кравч був цілком притомний, коли говорив про Волдеморта, — сказав Гаррі, не зважаючи, що Рон аж здригнувся. — Кравчеві важко було зв'язати докупи два слова, але здавалося, він розумів, де перебуває й чого хоче. Постійно повторював, що мусить зустрітися з Дамблдором.
Гаррі відвернувся від вікна і глянув на балки. Більше половини совиних сідал були порожні. Коли не коли та чи інша птаха поверталася з нічного полювання, несучи в дзьобі мишку.
— Якби Снейп мене не затримав, — з гіркотою сказав Гаррі, — то ми прибігли б туди вчасно. "Поттере, директор зайнятий... що за нісенітниці, Поттере?" Чого він мене затримував?
— Може, не хотів, щоб ви туди йшли? — випалив Рон. — Може... стривай!.. По твоєму, як швидко він міг опинитися в лісі? Зумів би він перегнати вас із Дамблдором?
— Лише в тому разі, якби перетворився на кажана, — сказав Гаррі.
— А чом би й ні? — пробурмотів Рон.
— Ми повинні зустрітися з професором Муді, — сказала Герміона. — Треба довідатися, чи знайшов він містера Кравча.
— Якщо він прихопив з собою Карту мародера, то йому це було не складно, — припустив Гаррі.
— Хіба що Кравч встиг утекти за межі школи, — сказав Рон, — адже карта охоплює лише територію, а далі...
— Цсс! — зацитькала раптом Герміона.
Хтось піднімався сходами до соварні. Почулися два голоси, вони сперечалися, і суперечка все ближчала й ближчала.
— ...та це ж справжнісінький шантаж, у нас можуть бути чималі неприємності...
— ...ми намагалися бути чемними, а тепер настав час грати брудно, так, як він. Він би не хотів, щоб Міністерство магії довідалося, що він зробив...
— Я ж тобі кажу — якщо ти напишеш, то це буде шантаж!
— Але ж ти не будеш нарікати, коли ми отримаємо кругленьку суму?
Двері соварні відчинилися. На порозі стали Фред і Джордж. Вони скам'яніли, побачивши Гаррі, Рона й Герміону.
— Що це ви тут робите? — в один голос вигукнули і Рон, і Фред.
— Відсилаємо листа, — відповіли так само в унісон Гаррі й Джордж.
— О цій порі? — спитали Герміона й Фред.
— Гаразд, ми не питаємо, що робите ви, а ви не питайте, що робимо ми, — вишкірився Фред.
У руках він тримав пухкенького конверта. Гаррі зиркнув на нього, але Фред — випадково чи зумисне — затулив ім'я на конверті долонею.
— Не будемо вас затримувати, — сказав він, насмішкувато вклоняючись і вказуючи на двері.
Рон не ворухнувся.
— Кого це ви шантажуєте? — спитав він.
Посмішка зникла з Фредового обличчя. Гаррі помітив, що Джордж кинув Фредові багатозначний погляд перед тим, як весело сказати Ронові:
— Дурненький, я жартував.
— Не схоже, — сказав Рон.
Фред і Джордж перезирнулися.
Тоді Фред доволі грубо заговорив:
— Роне, я вже тебе не раз попереджав, щоб ти не пхав носа в чужі справи, якщо не хочеш, щоб його тобі відірвали.
— Якщо ви когось шантажуєте, то це не чужі справи, — сказав Рон. — Джордж правду казав, ви можете вскочити в серйозну халепу.
— Я ж тобі пояснив, що то був жарт, — заперечив Джордж. Він підійшов до Фреда, взяв листа й почав прив'язувати до лапи найближчій сові. — Роне, ти стаєш схожий на нашого дорогого старшого брата. І це вже не жарти. Продовжуй так і далі — і незабаром тебе зроблять старостою.
— Не зроблять! — спалахнув Рон.
Джордж підніс сову до вікна, і та знялася в повітря. Він озирнувся й вищирив зуби:
— Тоді перестань вказувати людям, як їм жити. Бувайте.
І вони з Фредом вийшли з соварні. Гаррі, Рон та Герміона мовчки дивилися одне на одного.
— Невже їм щось відомо? — зашепотіла Герміона. — Про Кравча і про все?