Гаргантюа і Пантагрюель

Страница 35 из 202

Франсуа Рабле

Розділ LIII

Як і на які кошти збудовано Телемську пустинь

На побудову й опорядження абатства Ґарґантюа жалував готівкою два мільйони сімсот тисяч тридцять один довгорунний баран і аж до завершення робіт обіцяв давати щороку під доходи з річки Диви один мільйон шістсот шістдесят дев'ять тисяч екю з зображенням сонця і стільки само з зображенням квочки з курчатами. На заснування й утримання пустині він поклав на рік два мільйони триста шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять нобілів[120] із зображенням троянди, ці гроші гарантувалося земельною рентою, як це підтверджували дві опрічні грамоти.

Сама споруда становила собою шестикутник із високими круглими вежами по кутках, кожна шістдесят ступнів у діаметрі; і формою і розмірами ці вежі були однаковісінькі. Річка Луара плинула на півночі. У її березі бовваніла башта, звана Арктикою; зі східного боку стояла друга башта, іменована Калаерою, ще одна башта називалася Анатолія, ще одна — Месембрина, ще — Гесперія і, нарешті, остання Кріера[121]. Відстань між баштами сягала трьохсот двадцяти ступнів. Будова була семиповерхова, як пивничий поверх уважати за перший. Склепіння другого поверху скидалося на ручки від кошика. Верхні етажі були отиньковані фландрським гіпсом, фигиреї кшталтом нагадували лампади. Дах був критий тонким сланцем і оздоблений олив'яними фігурками маленьких манекенів та звірючок, гарно вирізьблених і позолочених; розмальовані переполасо золотом і блакитом, між вікнами, відстаючи трохи від стін, спускалися з даху ринви; внизу вони завершувалися широкими жолобами, які, ллючи дощівку під кам'яницю, потім скидали її в річку.

Житло було у сто разів пишніше за Боніве, Шамбор і Шантильї, у ньому було дев'ять тисяч триста тридцять два покої, кожен зі своєю вбиральнею, кабінетом, шатнею і капличкою і кожен із виходом до парадної зали. Між усіма баштами, посередині житлового корпусу, вилися кручені сходи, де приступки були почасти з порфиру, почасти з нумідійського каменю, почасти з мармуру-серпентину, завдовжки двадцять два ступні, заввишки — три пальці, числом дванадцять між кожною площадинкою. Кожну площадинку вінчали дві прегарні античні арки, — пропускаючи сонячне світло, вони вели до ажурних лоджій, завширшки таких, як сходи, а сходи піднімалися аж під дах і завершувалися павільйоном. Звідусіль такими самими сходами можна було потрапити до парадної зали, а з зали до житлових кімнат.

Між баштами Арктикою і Кріерою містилися чудові книгосховища, де зберігалися книжки грецькою, латинською, гебрейською, французькою, тосканською та еспанською мовами, причому на кожному поверсі були зібрані книжки лише однією якоюсь мовою.

Посередині пишалися чудові сходи, куди вхід був знадвору і становив собою арку шість туаз[122] завширшки. Сходи були такі зграбні й широкі, що ними могли братися аж на самий верх шестеро панцерників із сулицями при боці.

Між баштами Анатолією і Месембриною тяглися прегарні просторі галереї, розмальовані настінними фресками з зображеннями подвигів давніх героїв, історичних подій та всіляких краєвидів. Між ними були такі самі сходи і війстя, як і від річки. А над війстям буйними античними літерами красувався віршований напис.

Розділ LIV

Напис на великій брамі Телемської пустині

Сюди вам зась, дурисвітський народ,

Пустомолот, святий та божий всюди,

Ласощохлист, голінний, наче ґот

Чи остроґот, кривить брехнею рот

І шити от у дурні масу люду.

Ви всі, паскуди, сіячі облуди,

Тут, кривосуди, шушваль ви одна,

Вам не дадуть пускати тумана.

Ваша вся брехня

Душу нам сповня

Щирим гнівом.

Не дала б нам співи

Затягать щодня

Ваша вся брехня.

Сюди вам зась, підсудок лиходій,

Лупій, удаха на шахрайські штуки,

Смикач, що у захланності своїй,

Його не сій, а вродиться як стій,

Завжди готовий взяти на поруки,

Як куку ти даси йому у руку.

Геть цю звірюку; ні до чого весь

Ваш здирницький, запроданський процес.

На неправий суд

Місця не дадуть

В вольній цій осаді,

Стане на заваді

Все для цього тут

На неправий суд.

Сюди вам зась, дряпічка-казнокрад,

Гад, перед ким позичник безборонний.

Скупяга висхлий, хто здирати рад

З усіх підряд і не один дукат, —

Нікому, кат, не даючи пардону,

Цей син мамони вже нагріб мільйони

Ще й беззаконно, хай він западе!

У нас він місця не знайде ніде.

Отаке сурло

Щоб сюди прийшло,

Ми б його немило

З ґанку вниз спустили,

Тільки б загуло

Отаке сурло.

Сюди вам зась, патяка, талалай,

Базюн, гай-гай, на розум небагатий.

Муж заздрісний, такий уже вахлай,

Що хоть тікай, не видно сварам край.

І вам, мужлай, у шанкрах пранцюватий,

Кастрат писклятий, стариган проклятий,

Нам дбати, аби шолудь ця від вас

Заразою у нас не розійшлась.

Честь тим і хвала,

Шана немала,

Хто живе в любові,

Тілом хто здоровий.

Щоб завжди була

Честь тим і хвала.

Заходьте, хай вас Бог благословить

В цю мить, шляхетні наші паладини.

Тут вас чекає ласка і привіт,

Щоб міг радіть ваш галасливий рід

Багато літ, веселий і єдиний.

Щоб не давав причини для крушини

Приют невинний, зведений тут вам,

Поштивим, гойним і значним панам.

Витязям бравким,

Лицарям прудким

Підлість невідома;

Добре в нас удома

Чесним і струнким

Витязам бравким.

Заходьте всі, кому Письмо Святе,

Таке просте, підпора і підмога.

Тут не доводять те, відтак не те,

Тут як на те, голів не заплете

І не вросте в вас правда кутернога.

З нас многі бачили увіч живого

Тут Бога, Боже слово помага

Крушити ненависного врага.

Слава божества

Тут не убува,

В місці у святому,

Видно це у всьому,

Тут завжди жива

Слава божества.

Сюди заходьте, найясніші з пань,

Безперестань, вдень і вночі так само.

Заходьте, чистих сповнені бажань,

Який в вас стан, фігура без доган,

Куди не глянь, не описать словами.

Щоб знатній дамі можна було з вами

Тут жить роками, в затишку й теплі,

Державець дав нам гроші чималі.

Злота цілий клад

Цар звелів нам дать,

Щоб жили не вбого.

Славте, люди, того,

Хто нам зволив мать

Злота цілий клад.

Розділ LV

Як убрано селитьбу телемітів

Посеред задвірка стояв чудовий водограй з алебастру; угорі три грації, кожна з рогом достатку, і в кожної з пипок, рота, вух, очей та інших отворів лилася вода. Двірські мури підтримувалися масивними колонами з халцедону і порфиру, увінчаними ладними арками, під якими тяглися прегарні галереї, оздоблені мальовидлами, а також рогами оленів, однорогів, носорогів, гіпопотамів, бивнями слонів та іншими дивоглядами.