Мозкові шлуночки як щипці.
Червоподібний відросток як відбійний молоток.
Перетинки як чернецькі Богородиці.
Середньопорожнисту заглибину як чан на вапно.
Черепне склепіння як дамський чепчик.
Залозу як козиця.
Чудову сітку як начільник.
Пилкові туберкули як черевички.
Слухові перетинки як турнікети.
Скроневі кістки як султани.
Гамалик як ліхтарню.
Жили як крани.
Язичок як духова рурка.
Піднебіння як муфльова піч.
Слину як човник.
Мигдалини як монокль.
Перемичку як наплечний кошик.
Горлянку як виноградний кіш.
Шлунок як черезплічник.
Пилор як двозубець.
Трахею як щепільний ножик.
Грдику як жмут клоччя.
Легеню як пелерина каноника.
Серце як риза.
Середостіння як ковш.
Плевру як кульбастий дзюб.
Артерії як беарнська накидка.
Діяфрагму як ковпак із кокардою.
Печінку як двосічну сокиру.
Вени як кросна.
Косу як вабик для перепелів.
Кишки як потрійні неводи.
Жовчний міхур як шкрибач.
Бандури як залізну рукавичку.
Брижі як абатська митра.
Тонку кишку як щипці для зуборвача.
Сліпу кишку як пластрон.
Круту кишку як муштардник.
Кутню кишку як монаський бурдюг.
Нирки як кельма.
Крижі як колодка.
Уретри як кремальєри.
Ниркові вени як два шприці.
Сперматичні сосуди як соложеники.
Простату як ваза з перами.
Сечовий міхур як арбалет.
Шийку міхура як било.
Черевну нутрину як албанська шапка.
Очерев'я як поручень.
М'язи як духало.
Сухожилля як рукавиці у сокольників.
Зв'язки як кошелі.
Кістки як плюшки.
Шпик як клумак.
Хрящі як келеп.
Ганглії як гадюки.
Животні токи як кулачні удари.
Життєві токи як довгі цопки.
Гарячу кров як ненастанні щиглі по носу.
Сечу як папіфиґа.
Малахву як сотню цвяшків. І його мамка розповідала мені, що взявши за себе Заговінку, він появить лише множество прислівників місця і кілька подвійних говінь.
Пам'ять як редикуль.
Здоровий глузд як патерицю.
Уяву як перебовк дзвонів.
Думки як шпачиний грай.
Свідомість як перший політ чапленятка.
Мудрування як шанька ячменю.
Гризоти як запряг подвійної гармати.
Задуми як баласт ґаліона.
Поняття як порваний молитовник.
Розумові здібності як слимаки.
Волю як три горіхи в одній мисці.
Бажання як шість оберемків еспарцету.
Суд як ходак.
Розважливість як рукавичка.
Розум як барабанчик.
Розділ XXXI
Анатомія Безскоромникових внутрішніх органів
— Щодо внутрішнів органів (провадив Ксеноман), то вони у Безскоромника трохи доладніші, поминаючи ребра, ребра у нього зовсім не як у людей.
Палюхи на ногах у нього як спінети.
Нігті як свердлики.
Ступні як гітари.
П'яти як кияки.
Підошви як тиглі.
Ноги як живець.
Коліна як дзиґлик.
Стегна як самостріли.
Клуби як коловороти.
Живіт як черевик з закандзюбленим носаком, з-антична застебнутий і вгорі підперезаний.
Пуп як віель.
Лобик як млинець.
Член як капець.
Яйця як судок.
Сім'яники як рубанки.
Суспензорні м'язи як ракетка.
Проміжжя як флажолет.
Відхідник як чисте дзеркало.
Сідниці як борони.
Крижі як горщик з-під масла.
Альхатим як більярд.
Спина як арбалет.
Хребці як козиці.
Ребра як цямрини.
Огруддя як балдахін.
Лопатки як ступки.
Груди як орґан.
Пилки як пастуші ріжки.
Підпахів'я як шахівниці.
Рамена як ноші.
Руки як кобки.
Пальці як монастирські тагани.
Зап'ястки як дві хідлі.
Ліктьові кості як серпи.
Лікті як граблі.
П'ясті як скребниці.
Шия як миска.
Горло як винна цідилка.
Борлак як барильце, до якого підвішено два бронзові вола, прегарні і зграйні, у вигляді клепсидри.
Борода як ліхтар.
Підборіддя як кабак.
Вуха як дві мітенки.
Ніс як вузьконосий полуботок.
Ніздрі як чепчики.
Брови як підроженник.
Під лівою бровою в нього ознака, формою і величиною з уринал.
Повіки як ребек.
Очі як футляри на гребінці.
Очні нерви як кремнівки.
Чоло як теракотова ваза.
Скроні як лійки.
Щоки як дві дерев'янки.
Щелепи як чарки.
Зуби як рогатини. Один його молочний зуб ви можете побачити в пуатвенському Колонж-де-Райо, а два — в сентонжському Бросі, на дверях винарні.
Язик як арфа.
Рот як чепрак.
Нечупарний його вид як в'ючне сідло.
Паганюча його голова як купол лембика.
Череп як ягдташ.
Віспини як кільце рибалки.
Шкіра як козакин.
Епідерма як решето.
Волохи як скребки.
Шерстинки достоту так само.
Розділ XXXII
Безскоромникові норови і звичаї
— Безскоромник (сказав Ксеноман) — явище природи нечуване й небачене.
Як він плюється, то це повні коші артишоків.
Як сякається, то це солоні вугрі.
Як плаче, то це качки під білим соусом.
Як тремтить, то це великі пироги з заятиною.
Як пітніє, то це тріска зі свіжим маслом.
Як ригає, то це устриці в шкаралупі.
Як чхне, то це барила з муштардою.
Як кашляє, то це банки з айвовим варенням.
Як ридає, то це оберемки кресу.
Як позіхає, то це горнці з гороховою зупою.
Як зітхає, то це копчені язики бичачі.
Як свистить, то це повні коші зелених гримасників.
Як хропе, то це відра вилущених бобів.
Як скрегоче зубами, то це вишкварки і свинячий лій.
Як мовить, то це груба овернська шерсть, а не той шарлатовий шовк, з якого Парасатида зголосилася виткати слова, до свого сина Кіра, царя перського, звернуті.
Як дмухає, то це карнавки для продажу індульгенцій.
Як торопіє, то це вафлі.
Як бурчить, то це коти-марчуки.
Як хитає головою, то це гиль-гуси.
Як гримасує, то це колотнеча.
Як цідить крізь зуби, то це гра в базош.
Як тупає ногою, то це вільгота на платіж.
Як задкує, то це морські мушлі.
Як пускає слину, то це громадські пекарні.
Як хрипить, то це мавританські танці.
Як пердить, то це чоботи зі шкіри бурої корови.
Як сцить, то це кордовські черевики.
Як чухається, то це нові ордонанси.
Як співає, то це горошини у стручках.
Як сере, то це тикви і сморжі.
Як гикає, то це капуста в оливковій олії, іншими словами caules amb'olif.
Як роздебендює, то це торішній сніг.
Як непокоїться, то це все одно що дере луба.
Як платить, то це за що купив, за те і продаю.
Як спить, то це все одно що живчики встають і лізуть на стінку.
Як марить, то це стрижка купонів.
Диво дивне: працює він, як байдикує; байдикує, як працює. Чуває уві сні, спить чуваючи, з розплющеними очима, немов шампанські зайці, боячись нічного нападу Ковбиків, своїх одвічних ворогів. Сміється, кусаючи, і кусає, сміючись. Нічого в рота не бере, говіючи, і говіє, нічого в рота не беручи. Обгризає маслаки лише у мріях, напивається лише у власній уяві. Купається у високих дзвіницях, сушиться у ставках і річках. Закидає ятір у повітря і ловить здоровецьких раків. Полює на дні моря і знаходить там кам'яних баранів, гірських цапів і серн. Дурить старих горобців на полові. Боїться тільки власної тіні та крику тлустих козуль. Б'є іноді баглаї. Збиткується над не мощами ласощохлистів. Кулак у нього за кий замашніший. Товстим своїм стилем мережить на гладкому пергамені провісті й альманахи.