"Чому раніше ти не пояснив це в такий спосіб?" "Якщо тепер ти назвав мої міркування спекуляцією, то перед луноклазмом назвав би їх маячнею ГОДа. Чи бажаєш ти почути мою версію загальної історії Квінти?"
"Говори".
"Ключем, який відмикає цю історію в критичному розділі, є кільце. При повному прискоренні індустріалізації планета несла на собі багато держав із сильно розвиненою провідною групою, яка співробітничала з нею. Справа дійшла до виходу в Космос і до черпання атомної енергії. Водночас стався демографічний вибух у державах, промислове слабше розвинених. Зате в них швидше зростало народонаселення, тож вони вирішили збільшити свої території пониженням рівня океану. Єдиним способом для досягнення цього було викидання вод в надатмоефернии простір. Мені невідома техніка, яку застосовували для цього. Мені відомо лише те, що для цього непридатне. Сотні кубічних миль води не транспортували ні космічними кораблями, ні просто з допомогою помп і водометів. Перший варіант вимагав неуявленну масу пального й транспортних суден. Другий взагалі нездійсненний, бо поки викидувані струмені, а точніше, перевернуті водоспади одержать першу космічну швидкість, вода випарується від тертя об атмосферу й повернеться назад.
Однак є чимало здійсненних методів. Назву один із них. Треба пробити атмосферу каналами блискавкових розрядів і вслід за кожним ударом блискавки, яка б'є з океанічного берега в термосферу по синергічній, стріляти водяною парою. Це вельми спрощена схема. Можна утворити в атмосфері своєрідні електромагнітні гармати — у вигляді тунелю імпульсів, що біжать відцентрове й розганяють іонізовану водяну пару. Можна надати воді дипольних нетермічних властивостей. На Землі такою гідроінженерією займався якийсь Рахман. Він довів, що можна розігнати воду тільки до першої космічної швидкості, внаслідок чого довкола планети почне утворюватись льодове кільце; однак кільце те не буде стабільне, тому з наступної фази його рух, уже в вакуумі, слід прискорювати, щоб кільце обернулося на центрифугу й розігналося з другою космічною швидкістю в часовому проміжку від двадцяти до сорока років. Інакше, тобто при ослабленні вакуумної акселерації чи припиненні робіт, більше води вертатиметься на планету від тертя об верхні шари атмосфери, аніж у цей самий час викидають водомети в простір. Перелічувати нові подробиці немає потреби. Досить сказати, що вже з борта "Еврідіки" констатовано повільне відмирання кільця довкола Квінти і його сплющування, внаслідок чого розширюється зовнішнє оточення планети.
Це не могло принести користі нікому на Квінті. Води, які повертаються, — щось більше, ніж зливи: вони спричиняють потоп у тропіках, з мінливим зосередженням максимуму опадів у ті пори року, коли планета своєю віссю нахилена відносно екліптики майже так само, як Земля. Середня річна температура знизилася на два градуси Кельвіна. Льодовий диск затінює денну частину планети й відбиває сонячне світло. Цю технічну помилку цілком можливо було б ліквідувати через певний час, однак ніщо не свідчить про таку ліквідацію. Ненадійність планетарної інженерії не може бути причиною припинення робіт, її треба шукати десь-інде — в політичному розколі цивілізації. Про вихідні умови нам відомо тільки одне: вони сприяли проектові, який не міг бути реалізований інакше, ніж у глобальній консолідації сил, що потім ослабла. Епоха співробітництва, принаймні в період поступу технології, тривала років сто. Що призвело до Відмови від спільного шляху? Локальні війни? Економічні кризи? Навряд. Розвиток політичних подій, який не піддається виведенню зі стану стагнації, можна вловити тільки в моделі, що має назву ланцюга Маркова. Це стохастичний процес, який затирає власні сліди. З того, що побачили б космічні пришельці на Землі двадцятого століття, вони в жодному разі — не звертаючись до хронік — не змогли б шляхом ретрополяції дійти до хрестових походів. Отож цю білу пляму я заповню такою ймовірністю: розростання держав в авангарді було нерівномірне. Зародок антагонізму тлів у самому вже їхньому співробітництві. Збройне панування головної сиди на планеті було неможливе. Слабші брали участь у глобальному проекті, а кооперація зі справжньої перемінилася на видиму.
Антагонізм вийшов на поверхню — необов'язково навіть у формі агресії. Можливо, блоків було більше, три або чотири, тільки для ергодичного мінімуму вистачить двох-антагоністичних. Почалася гонка озброєнь. Вона спричинила передусім припинення робіт, спрямованих на дисипацію льодового кільця в Космосі. Виділені для цього засоби й резерви було вкладено в озброєння. Водночас роздроблення льодового кільця так, щоб його руйнування не завдало шкоди жителям усіх континентів, перестало бути вигідним для наддержави, яка зробила головний внесок у цей проект, оскільки з позитивних наслідків подальшої роботи скористався б також супротивник. Супротивник розмірковував і діяв аналогічним чином. Відтоді жодна сторона не зачіпала вже кільця. Хоч воно кришилося на планету, але, втягнені у виснажницьку спіраль озброєнь, вони не могли з цим нічого вдіяти. Ескалація винргда це змагання в космічний простір.
Такими могли бути пролог і перший сікт. Ми прибули, коли йшла дія наступна, і, нічого не знаючи про це, пірнули в глиб багатошарової сферомахії, з безневинним Сонцем посередині".
"Повторюю запитання: чому ти не подав цієї ретроспекції раніше? Нагоди для цього ти мав більше, ніж досить".
"Різноманітні версії того, що я сказав, поширюються на кораблі, висловлені мною особисто чи ні, але поширюються. Жодної з них не можна довести. Межі уяви лежать далеко поза межами теорій творчості. Фрагменти складної мозаїки даних прибували поступово. Поки їх було небагато, з них можна було скласти безліч ребусів, заповнюючи щілини й прогалини безпідставною вигадкою, Я — комбінаторична машина. Якби я обрушив на вас усі варіанти комбінаторики, якою займався, то вам довелося б тижнями вислухувати лекції, повні застережень сумнівної вірогідності. Крім того, я одержував розпорядження, суперечливі з твоїми наказами. Доктор Ротмонт домагався спіноскопії Квінти. Я пояснив йому, що просвітлення Квінти усією наявною потужністю корабельних агрегатів не вдасться приховати і внаслідок цього наші шанси на контакт зменшаться. Оскільки він наполягав, я послав легкі спіноскопи, здатні до камуфляжу. Ти про це знаєш, командире. Ротмонт плекав надії побачити те, чого в такий спосіб побачити неможливо. Надії його скінчилися крахом, але не з моєї вини. Я виконав його побажання, бо це не могло завдати Квінті шкоди. Гіпотези, що не приймаються як трамплін для реальних дій, можуть бути хибні, але не згубні".