Фауст

Страница 13 из 75

Иоганн Вольфганг Гете

Хор
(весело)
Неначе з закохання!

Брандер
Вона й туди, вона й сюди,
Усе гризе, що знає,
З усіх калюж пила води —
Ніщо не помагає!
Вона й навплиг, вона й навскач,
її ж пече — хоч сядь та й плач,
Неначе з закохання!

Хор
Неначе з закохання!

Брандер
І зо страху середо дня
У кухню як не скоче!
Упало край вогню, бідня,
Так жалібно пискоче…
Отруйник злий сміється лиш:
"Ого, як солодко квилиш,
Неначе з закохання!"

Хор
Неначе з закохання!

Зібель
Ех, ниці блазні! І чому б
Із цього приводу радіти?
Жарт — бідну крису отруїти!

Брандер
Чи ба, озвався крисолюб!

Альтмаєр
Ех ти, товстий, а тонкокожий,
Ти, голомозина гладка!
Недаром же і сам ти схожий
Ураз на крису й пацюка.

Фауст і Мефістофель.
Мефістофель
От, для початку придивися,
Як весело живе гульвіса:
Йому, крім ґуль, усе бридня,
Справляє празника щодня.
Хоч розум в'яне від безділля,
Танцює кожен тут кругом,
Мов кошенятко за хвостом;
Аби легке було похмілля,
Аби шинкар на віру дав —
Ото йому усіх і справ.

Брандер
Що це за люди чудородні?
Одразу знать, що лиш сьогодні
До нас у місто прибули.

Фрош
Це правда. Лейпциг наш в тім гідний похвали!
Він, мов малий Париж, сво'іх людей карбує.

Зібель
І хто ж, по-твоєму, вони?

Фрош
Стривай лиш! Хай вип'ють у охоту,
Я визнаю од них усе достоту —
Вони ще проти мене сосуни!
А все ж таки здається, що пани:
Такі бундючні, гордовиті.

Брандер
Та це базарні дурисвіти.

Альтмаєр
Хтозна.

Фрош
Ось я їм дам, дивись.

Мефістофель
(до Фауста)
Людцям і невтямки, що біс
їх може враз за карк схопити.

Фауст
Чолом, панове, б'ю!

Зібель
Спасибі, й вам чолом!
(Тихо, позираючи на Мефістофеля).
А цей чого немов кульгає?

Мефістофель
Чи можна й нам присісти за столом?
Як доброго вина у вас бігмає,
То хоч в гурті звеселимось.

Альтмаєр
Ви дуже вередливі щось.

Фрош
У Pinnаxy, мабуть, сю ніч ви ночували
І в Ганса-дурника вечері заживали?[32]

Мефістофель
Ні, цим разом не довелось,
А на тім тижні в нього ми бували:
Він нам розповідав про любих родичів
І кожному із них вклонитись доручив.
(Кланяється Фрошу).

Альтмаєр
(тихо)
А що, піймав! Це зух!

Зібель
Авжеж! Це битий жак!

Фрош
Стривай, заїду ще інак!

Мефістофель
Іще недавно тут, здається,
Бриніла пісня голосна;
Од цих гінких склепінь луна,
Мабуть, чудово оддається?

Фрош
А ви, буває, не артист?

Мефістофель
Велика хіть, та невеликий хист!

Альтмаєр
Ви б пісню нам якусь…

Мефістофель
Та я їх силу знаю.

Зібель
Але нову — такий наказ.

Мефістофель
Вернулись ми з Іспанії якраз,
Вина й пісень уславленого краю.
(Співає).
Жив цар колись в давнину,
Й була у нього блоха…

Фрош
Ха-ха! Блоха! Приємна вість!
Блоха у нас жаданий гість.

Мефістофель
(співає)
Жив цар колись в давнину,
Й була у нього блоха;
Мов рідную дитину,
Він ту блоху кохав.
Велів кравця позвати.
Прийшов к ньому кравець:
"Поший мерщій паняті
Штанці і жупанець!"

Брандер
Хай нагадать кравцеві не забудуть,
Щоб пильно міру добирав,
Бо він пропав, навік пропав,
Якщо штанці у брижах будуть.

Мефістофель
В саєти, в адамашки
Блоху вдягли кругом,[33]
Обвішали у стяжки,
Оздобили хрестом.
Міністром стала скоро —
Аж сяють ордени,
Весь рід взяла до двору,
Всіх вивела в пани.
А ті вже не давали
Спокою дворакам,
Царицю — й ту кусали,
Шпигали її дам.
Не стало впину злющим,
Ні вбить, ані зігнать…
Ми ж трощим їх ще й плющим.
Хай спробують кусать!

Хор
(весело)
Ми ж трощим їх ще й плющим.
Хай спробують кусать!

Фрош
Браво! Браво! Молодець!

Зібель
Блосі — блошиний і кінець!

Брандер
Між нігтів згинуть їй дано!

Альтмаєр
Віват свобода! Віват вино!

Мефістофель
На честь свободи — так, пилась би всмак
чарчина,
Якби у вас були хоч трохи кращі вина.

Зібель
Ізнову та ж балаканина!

Мефістофель
Боюсь зробити кривду шинкарю,
А то б я дав вам для спробунку
Із похідного льоху трунку.

Зібель
Нічого! Я вас помирю!

Фрош
Дамо вам похвалу, як буде до вподоби.
Та цур! Щоб не маленькі проби!
Тут треба, щоб суддею буть,
Добряче цівкою смикнуть.

Альтмаєр
Це гості з Рейна, річ видима.

Мефістофель
Добудьте десь свердла!

Брандер
А що свердлом робить?
Хіба в вас тут і кухви за дверима?

Альтмаєр
Он в шинкаря в кутку начиння все лежить.

Мефістофель
(бере свердла; до Фроша)
Яким же вас почастувати?

Фрош
А що, хіба у вас усякі є?

Мефістофель
Хай кожен те, що хоче, п'є.

Альтмаєр
(до Фроша)
Іч? Ти почав і губи вже лизати!

Фрош
Гаразд! Як вибирать — то рейнське вибираю:
Найкращі нам дари від батьківського краю.

Мефістофель
(просвердлюючи дірку в столі проти Фроша)
Ви воску принесіть, щоб затички ліпити.

Альтмаєр
Та це таке — дурних сліпити!

Мефістофель
(до Брандера)
А вам?

Брандер
Шампанського вина,
Щоб шумувало аж до дна!

Мефістофель провірчує дірки; хтось тим часом поналіплював із воску пробок і затикає дірки.
Брандер
Й чужого не цураймось, друзі, —
Буває, й там щось добре є.
Хоч німцю щирому не до душі французи,
Він їхні вина радо п'є.

Зібель
(коли Мефістофель підходить до нього)
Я кислого, признатись, не люблю,
Солодкого ж ніде не уникаю.

Мефістофель
Тоді я вам вточу токаю.

Альтмаєр
Ні, глуму я не потерплю!
Ану ж, погляньте прямо в очі!

Мефістофель
Про це й балакати не варт —
То був би надто смілий жарт.
Кажіть, до чого ви охочі?
Чим можу вас я пригостить?