ДОДАТОК.
ПІСНЯ О БРАТЬЯХ КРІТЕНКАХ
В зале суда перерив.
Суд совєщаться уходіт.
Двері суда пріаткрив,
Маленькій мальчік заходіт.
Только зашол он туда,
В зал той большой, нелюдімий,
По процедурі суда
Слово берьот подсудімий:
"Гражданє судьї мої,
Судьї мої, прокурори!
Ранню потерю сєм'ї
Вряд лі паймьоте ви скоро.
В страшние жуткіє дні
Мама з папашкой розсталісь,
Так шо з братішкой адні
Ми в етом свєтє осталісь.
Я варавал, убівал.
Грабіл я всех па дарогах,
Ну а в живих оставлял
Я толька очень нємногіх.
После я піл і гулял,
Дєнег я не еканоміл,
Только всегда отправлял
Долю братішке в детдоме.
Гражданє судьї мої!
Судьї мої, прокурори!
Я не боюся статьї,
Шо міне ваши укори!
Я не прашу вас прастіть.
Пусть прігавор будєт вишка.
Но за меня отамстіть
Сможет мой младший братішка!.."