Електра

Страница 7 из 8

Еврипид

СТАСИМ ЧЕТВЕРТИЙ
ХОР
Строфа
Біді — теж є край:
Он увірвався в дім
Борвій — дух новий!
Мій владар колись
1150] У купальні поник головою, —
Й тут же луна пішла
Між кам'яних колон
Ген аж до сволоків:
"За що, — зойкнув він, —
Жоно-зраднице,
Убиваєш мене, хто на рідну
Землю з війни вернувсь
Після десятих жнив?.."
Антистрофа
Так ось — сталось те,
1160] Що мало статися:
В пастку смертельну цю
Правда вела й тебе,
О блуднице! Завіщо на мужа,
Що до кіклопових
Стін так пізно вернувсь,
Ти підняла топір?
Жахна помста ця, —
Оправдання не буде для неї,
Хоч би яких страждань
1170] Не зазнавала ти!

ЕПОД
Так левиця йде, не вагаючись,
На розбій, на кров десь у заростях.
КЛІТЕМНЕСТРА
(за сценою)
О діти! Згляньтесь… Не вбивайте матері!
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
У домі крики… Чуєте?..
КЛІТЕМНЕСТРА
Біда!.. Біда мені!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ [278]
Від рук дітей упасти!.. Невимовний жах!..
ХОР
Верх божество бере — в слушну карає мить.
Муки страшні твої, але ж і мужа ти
Вбила, негіднице!

ЕКСОД
З дому виходять Орест і Електра. Слуги виносять тіла
Клітемнестри та Егіста і кладуть їх перед будинком.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
1180] Он вийшли з дому. Бачиш? У крові вони
Ще свіжій материнській — перемоги знак
Жахливої!.. Чи в світі ще десь є такий
Злощасний рід, як цей ось — рід Танталових
Нащадків?.. І немає, й не було ніде.

КОММОС
ОРЕСТ
Строфа І
О Земле! О Зевсе, що бачиш діла людей!
Глянь на два трупи скривавлені, —
Цією правицею вклав я обох,
За муки мої поплатились вони.
ЕЛЕКТРА
Як тяжко, брате!.. Але я виною тут,
1190] Бо гнівом палала душа моя
До неньки, яка сповила мене.
ХОР
Собі ж на люте горе стала матір'ю!..
Гіркий, безрадісний жереб твій!..
Від сина й доньки — смерть така…
За вбивство їх батька сповна сплатила.
ОРЕСТ
Антистрофа І
О Фебе, ти кару мені напророчив було —
Й нині на темні слова свої
Ти світло пролив. Мушу йти відсіля.
Але де свою голову я прихилю? [279]
1200] Де той край? Де чужинець чи приятель той,
Хто надав би мені
Притулок — матеревбивці?
ЕЛЕКТРА
А я?.. В дівоче коло не вплетусь уже,
Та й заміж не вийду: де муж такий,
Що взяв би убивцю на ложе своє?
ХОР
Куди дме вітер — отуди й думки твої:
Тепер — ласкава, розсудлива,
А щойно — брату ніж до рук,
Хоч не хотів він того, вкладала.
ОРЕСТ
Строфа II
1210] Ти бачила, як ненька під ножем моїм,
Щоб я зласкавивсь, груди оголила?..
Звивалась на землі
Всім тілом материнським!.. Стало жаль її…
ХОР
Таж певно!.. Лемент неньки слухать синові —
Який то біль!..
Ненька — завжди ненька!..
Антистрофа II
Торкнувшись підборіддя мого, зойкнула:
"0] зглянься на нещасну матір, сину!"
1220] І ніж мені з правиці тут же випорснув.
ХОР
Нещасна!.. Та нелегко й сину бачити,
Як ненька
Душу видихає…
ОРЕСТ
Строфа III
Плащем прикривши собі лице,
Наосліп я
Вдарив, скільки сил було, —
Матері шию залізом пройняв.
ЕЛЕКТРА
А я ще й квапила тебе,
Я теж націлювала ніж!.. [280]
ХОР
1230] Справді жахне ти вчинила вбивство!
ОРЕСТ
Антистрофа III
Візьми ось, матері тіло вкрий
Скривавлене.
Так-то, нене: смерть свою —
Вбивців — у лоні носила ти.
ЕЛЕКТРА
Нелюбу й любу водночас, —
Плащем тебе вкриваємо…
ХОР
Бід наших лютих вінець жахливий!..
Над будинком появляються Діоскури —
Кастор і Полідевк.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Це що маячить над палацом ген
Угорі? Божества? Небожителі?..
1240] Не смертні ж тропою ефірною
Ступають. Навіщо на очі нам
Показались боги невмирущі?
КАСТОР
До тебе мовим, сину Агамемнона, —
Брати твоєї неньки: Полідевк ось цей
І я з ним, Кастор, близнюки два Зевсові.
Всмиривши море, що стрясало суднами,
Ми в Аргос повернулись, от і вздріли тут
Сестриці кров пролиту, неньки вашої…
Покара справедлива, та не вчинок твій.
1250] Це Феб… Та змовчу: мій володар все-таки.
Хоч мудрий сам, — немудре повелів тобі —
Й коритись мусиш, далі — те виконувать,
Що вирішила Мойра, що Кронід схвалив:
Електру заміж за Пілада видавши,
Покинь свою вітчизну: в межі Аргосу,
Убивши матір, не годиться входити.
Песиголовки-кери за тобою вслід,
Куди б ти не подався, люті, мчатимуть.
В Афінах — пригорнися до священного
1260] Зображення Паллади — вмить одступляться
Змієволосі кери, не торкнуть тебе,
Адже в безпеці будеш — під егідою.
Там є Ареса пагорб, де боги колись [281]
Уперше щодо крові суд виносили,
Коли Арес жахний вбив Галірротія,
Морського бога парость, за дочку свою
Знеславлену. Ось там-то видають боги
Свої найвищі, непомильні рішення.
Й тебе там за пролиту кров судитимуть.
1270] Та голоси, розподілившись порівну,
Тебе врятують. Локсій візьме сам вину
На себе — віщував же вбивство матері.
Й так завжди буде: рівний поділ жеребів
Од кари винуватців увільнятиме.
Ерінії ж, у саме серце вражені,
Проваляться крізь землю побіч пагорба:
Там буде місце віщування, знане всім.
Тобі — в землі аркадській, де Алфей пливе,
Селитися, де Зевса храм Лікейського.
1280] Твоїм ім'ям там буде й місто назване.
Це щодо тебе. Далі: труп Егіста хай
Аргосці поховають. Твою матір же —
До Навплія прибулий морем тільки-но
З-під Трої, що в руїнах, Менелай-владар
З Єленою схоронять. Із Протеєвих
Палат вона, з Єгипту, повернулася,
У Фрігії не бувши: Зевс послав туди
Для гніву та для вбивства тільки тінь її.
Пілад, Електру взявши, хай збирається
1290] у край ахейський, хай веде дружину в дім.
А твого зятя, що лиш називався ним,
Нехай, обдарувавши, у Фокіду шле.
Тобі ж дорога — до коси істмійської,
До благодатних пагорбів Кекропії…
Свій вчинок переживши, перемучившись,
Діждешся і для себе долі кращої.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Чи дозволено, Зевса нащадку, й нам
До розмови й свої доплести слова?
КАСТОР
Дозволено: кров не тяжить на вас.
ОРЕСТ
1300] А можна й мені, Тіндарея сини?
КАСТОР
Й тобі: я ж на Феба за вбивство це
Покладаю вину.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Ви ж боги, та й братами доводитесь тій, [282]
Що незрушно лежить,
То чому ж таке лихо впустили в дім?
КАСТОР
Невідхильністю долі зумовлено все —
Й навіть Фебове слово немудре, на жаль.
ЕЛЕКТРА
Та який Аполлон, віщування яке
Спонукали й мене вбити матінку?
КАСТОР
1310] І вчинки, й доля — спільні у вас,
Одна вас обох
Вина ваших предків згубила.
ОРЕСТ
Як довго я, сестро, не бачив тебе!
Зустрів — і втрачаю: світ за очі знов
Без тебе йду нині, без мене йдеш ти.
КАСТОР
В неї муж є і дім. Не в такій вже біді
Залишаєш сестру. Доведеться, однак,
їй покинути місто аргоське.
ЕЛЕКТРА
Хіба є щось печальніших гідне зітхань,
1320] Ніж розлука з вітчизною? Є щось хіба?..
ОРЕСТ
Я до того ж із дому отецького йду,
В чужину, де за кров материнську судить
Будуть люди чужі.
КАСТОР
Та кріпись: тобі йти
У священне місто Паллади… кріпись!..
ЕЛЕКТРА
Обнімімось, приладьмо грудьми до грудей,
Брате єдиний мій!
Нас за батьківські, рідні пороги у світ
Материнської крові прокляття жене.
ОРЕСТ
Обніми ж, обніми!.. Й, немов над мерцем,
1330] Що в могилі лежить, наді мною тужи!..
КАСТОР
Гай-гай!.. Що за мова?.. Навіть богам
Вона душу смутить! [283]
Бо й нам, небожителям, жаль не чужий
До земного стражденного люду.
ОРЕСТ
Вже не побачу тебе!..
ЕЛЕКТРА
Та й моїх не порадуєш, брате, очей.
ОРЕСТ
Це останнє, що можеш закинуть мені.
ЕЛЕКТРА
Вітчизно, прощай!
Прощавайте і ви, мої подруги!
ОРЕСТ
1340] Найвірніша сестрице, відходиш-таки?..
ЕЛЕКТРА
Іду вже, як бачиш, і сльози ллю…
ОРЕСТ
Будь щасливий, Піладе! Собі за жону
Ти Електру бери.
Пілад з Електрою відходять.
КАСТОР
Це вже їхня турбота. Про себе подбай —
Утікай до Афін: он ерінії, глянь,
Вже чигають на тебе, наскочать ось-ось
Відусіль, змієрукі, чорніші за ніч
І спрагнені болю чужого.
Орест утікає.
Ну, а ми спішимо рятувать кораблі
1350] В Сіцілійському морі, де хвиля б'є.
Крізь ефір летимо. Лиходій однак
Хай не жде порятунку: того лишень,
Хто по правді живе, хто шанує богів,
Ми, брати нерозлучні, од бід важких,
Од напасті звільнить не вагаємось.
Отож хай на кривду ніхто з вас не йде,
З віроломним — в однім не пливе судні,
Кажу це — бог — умирущим.
ХОР
(залишаючи сцену)
Радійте! Бо в кого ще радість є,
1360] Хто горя важкого не знає, — той
Живе на світі щасливо. [284]