Інглхарт пересунув ларингофон передавача на шию і закріпив його на гортані. Коли Далрімпл черговий раз пройшов повз вікно, Інглхарт навів перехрестя труби на його голову і вимовив: "Хенсом Далрімпл!" Він побачив, як людина раптово зупинилася і повторив: "Хенсом Далрімпл!"
— Що? — запитав Далрімпл. — Що за чортовиння? Де, диявол вам у горлянку, ви сховалися? — Звичайно, Інглхарт не міг його чути, але міг здогадуватися.
— Я твоя совість, — урочисто вимовив Інглхарт.
Тепер збудження Далрімпла було помітно навіть з такої відстані. Інглхарт заговорив знову: — Хто ошукав всіх простих власників акцій "Гефестус Стіл" після тієї фальшивої реорганізації? — Пауза. — Це зробив ти, Хенсом Далрімпл!
— Хто підкупив сенатора, щоб той протяг законопроект про підвищені сталеві тарифи? Хто дав йому п'ятдесят тисяч спочатку і пообіцяв ще п'ятдесят потім, але не заплатив? Пауза. — Це зробив ти, Хенсом Далрімпл!
— Хто обіцяв Уенделу Куку гроші на будівництво нового корпусу лабораторії біофізики, а потім, від жадібності, позадкував, прикрившись тим кволим виправданням, що людина, яка повинна була очолити факультет, постраждала від нервового розладу? — Пауза, під час якої Інглхарту спало на думку, що "нервовий розлад" — всього лиш м'якший еквівалент "божевілля". — Це зробив ти, Хенсом Далрімпл!
— Знаєш, що стане з тобою, якщо ти не покаєшся, Далрімпл? Після смерті твоя душа перевтілиться в павука, і тебе напевно впіймає оса, паралізує і пустить на живі консерви для своєї личинки. Як тобі це сподобається, хе-хе?
— Що можеш ти зробити, щоб покаятися? Не розпускай нюні. Зателефонуй Куку. Скажи, що ти передумав і відновлюєш свою пропозицію! — Пауза. — Ну, чого ж ти чекаєш? Скажи йому, що ти не просто відновлюєш її, але подвоюєш суму! Пауза. — Скажи йому...
Але в цей момент Далрімпл швидко підійшов до телефону. — От так-то буде краще, Далрімпл, — сказав Інглхарт і вимкнув апарат.
— А як ти діжнався прро нього фсе інше? — запитав Джоні.
— Про його віру в реінкарнацію я довідався з некролога, який заготовлений в нас у редакції. А інше мені розповів приятель-журналіст, що колись працював у Вашингтоні, і де всі про нього знають. Тільки опублікувати ці факти не можна, доки в тебе нема доказів.
x x x
Вони спустили мотузкові сходи і повторили всю операцію в зворотному порядку. Внизу вони зібрали речі і попрямували до особняка Фелпса. Звернувши за кут Бінгем-стріт, вони раптово ледь не наткнулися на знайому довготелесу фігуру, зайняту встановленням іншого, вже нового апарата.
— Привіт, — сказав він.
Людина і ведмідь вп'ялися на нього, роззявивши роти.
— Ви знову втекли, професор? — видавив Інглхарт.
— Угу. Як тільки протверезів і знову отримав ясність думки. Справа виявилася простіше нікуди, хоча в мене і відібрали радіоприймач. Я винайшов гіпнотизатор з лампочки і реостата, який скапарив з дроту, видертого з матраца. Потім загіпнотизував санітара і велів йому віддати мені свою форму і відкрити всі двері. Чорт забери, це було чудово!
— А що ви робите зараз? — Інглхарт помітив, що чорна фігура Джоні розчинилася в мороці.
— Це? А, я заскочив додому і швиденько зібрав вдосконалений тихоговоритель. Він здатний проникати променем крізь цегельні стіни. Хочу приспати всіх студентів і вселити їм, що вони мавпи. От буде втіха, коли вони прокинуться і почнуть бігати рачки, чесатися і заплигувати на люстри. А в принципі, вони й так майже що мавпи, так що це буде неважко проробити.
— Але ви не повинні цього робити, професор! Ми з Джоні тільки що на превелику силу змусили Далрімпла відновити свою пропозицію. Хіба ви станете руйнувати все, що нам вдалося?
— Те, що робите ви з Джоні, навіть в найменшому ступені мене не стосується. Мене взагалі все не стосується. Я хочу повеселитися, а на інше мені чхати. І не намагайтеся мені перешкодити, Брюс. — Метьюен спрямував у живіт Інглхарту скляний стрижень. — Ви приємний юнак, і буде дуже кепсько, якщо мені доведеться всадити у вас тригодинний заряд сонячної енергії.
— Але сьогодні вдень ви говорили...
-Я знаю, про що говорив удень. Я був п'яний, знаходився у своєму старому стані і був переповнений відповідальністю, совісністю й іншими дурницями. Оскільки спиртне так на мене діє, то більше я до нього не доторкнуся. І запам'ятайте, тільки той, хто одержав препарат Метьюена, здатен оцінити всю даремність людських зусиль!
Метьюен прошмигнув у тінь і почекав, доки повз них пройшли два студенти. Потім він продовжив налаштовувати апарат однією рукою, а іншою тримав Інглхарта на прицілі. Розгублений Інглхарт, не знаючи, чим зайнятися, став розпитувати про будову апарата. Метьюен видав йому у відповідь довге речення, напхане технічним жаргоном. Інглхарт запекло намагався знайти вихід з положення. Він не міг назвати себе дуже сміливою молодою людиною, особливо тоді, коли на нього спрямований пістолет чи його еквівалент. Кощава рука Метьюена не тремтіла. Він налаштовував свій апарат майже навпомацки.
— Ну от, — сказав він, — начебто все повинне спрацювати. Осьде тонічний метроном, що видає ноту на частоті 349 герц, яка містить 68,4 звукових імпульси в хвилину. Це, з різних технічних причин, дає найбільший гіпнотичний ефект. З цієї точки я зможу обробити всі коледжі на Коледж-стріт. — Він востаннє щось підкрутив. — Це буде найвеселіший з моїх жартів. А вся принадність його в тому, що оскільки мене визнали божевільним, то мені за нього не зможуть чогось зробити! Поїхали, Брюс... Фу, тут що, хтось обладнав стійку бара? Останні п'ять хвилин я почуваю запах і смак алкоголю.. чорт!
Зі скляного стрижня вирвався сліпучий спалах, і в ту ж секунду з мороку метнулося волохате тіло Джоні. Айра Метьюен звалився на землю і знепритомнів.
— Шкорішше Брюш! — гаркнув Джоні. — Підніми ррожпилювач, я його там впуштив. Відгвинти контейнерр внижу. Не ррожлий! Потім йди шюди й улий вше йому в ррот!
Поки це пророблялось, Джоні розсовував щелепи Метьюена пазурами, немов Самсон, що роздирає пащу лева, тільки цього разу Самсон і лев помінялися місцями.
Вони почекали кілька хвилин, поки алкоголь робив свою справу, і прислухалися до долинаючих звуків. Але в коледжах було все тихо, тільки звідкись періодично чувся звук пишучої машинки.