Линяння завжди супроводжується хворобливим станом, адже раку треба за короткий період скинути все покриття й замінити його новим. Бувають випадки, коли в деякого рака не вилазить із старого панцира якась частина тіла, наприклад, клешня, тоді йому нічого не лишається, як відірвати її. Ця клешня невдовзі відросте, тільки буде трохи менша. А рак через кілька днів вкриється новим вапняковим панциром.
НІМФЕЇ
Квітне під водою
Ще промені купалися в ранковій росі й повітря духмяніло терпким трунком дубового листя та лісових квітів, коли юннати виступили в похід.
— Як і домовлялися звечора,— нагадав Сисой Олександрович,— сьогодні займемося вивченням рослинності Сунички та її берегів.
Дорогу школярам перечепила неширока, але довга затока. Перед самою річкою її замикала своєрідно зелена гребля. Петро хотів перебратися по ній на той бік, та тільки ступив, як провалився по пояс.
— Не спіши поперед батька в пекло! — засміявся Сисой Олександрович, подаючи йому руку. — Доведеться штани сушити. Тут буде й вимушений привал.
Вода в затоці була чиста. Дуже добре було видно кушир.
— Його використовують для акваріумів, бо він очищає воду від каламуті.— Так почав свою розповідь Сисой Олександрович.— Рослинка ця складається із стебла, вкритого тонкими, розділеними на кілька дольок листками. З віком ці листочки грубішають, стають крихкі і, відриваючись, дають початок новим рослинкам. Є в куширу й квіточки. Бони маленькі, непривабливі й ніколи не піднімаються на поверхню.
Кушир — єдина в нашій місцевості рослина, що запилюється під водою. Її дозрілий пилок плаває в зарослих і, як тільки натрапляє на липкі
маточки іншої квітки, відразу ж прилипає. Під зиму верхні паростки куширу згортаються, відділяються від рослинки й опускаються на дно водойми. Весною вони знову піднімаються вгору і дають початок новому життю.
А оті листочки, схожі на подорожник, то рдесник. Особливо принадні його зарості для риби, яка знаходить собі в ньому багато поживи й часто відкладає там ікру. Розмножується рдесник переважно вегетативно — зимуючими бруньками, але в нього є й квіти. Листя його — у воді, а квіти в момент дозрівання підносяться над поверхнею.
А це частуха. У частухи отруйні всі частини. До речі, не менш отруйна калюжниця болотяна. Погляньте, як блищать її листочки й стебло. Калюжниця — рослина багаторічна, нижні листки в неї черешкові, а верхні сидячі. Квіти її пелюсток не мають, вони складаються з п'яти золотисто-жовтих чашолистків. Треба бути обережним і з віхою отруйною. Цю рослину ви добре знаєте. її називають іще цикутою. Вона досягає висоти і 20 сантиметрів. Нижня частина стебла червонувата, листочки двічі або тричі перисті, тоненькі, витончені. Біля квіточки зібрані в суцвіття — складні зонтики.
Сисой Олександрович вийняв копачку й добув із землі кореневище віхи.
— Бачите,— вів далі,— яке товсте в неї кореневище? Всередині ж воно пусте.
Вчений розламав його навпіл. З'явилися краплини жовто-оранжевої смоли.
— Віха ядовита вся. Особливо ж небезпечне кореневище. Отрута діє на мозок, і смерть наступає від паралічу дихальних шляхів. Часто гинуть від цього діти, бо кореневище солодке і вони легко плутають його із смачною селерою. Тож пригляньтеся до цикути і стережіться її! До отруйних рослин належить і жовтець їдкий.. Ось він. Його ще звуть у нас "курячою сліпотою". А чому? Невже кури й справді сліпнуть від нього?
Назву цю жовтець отримав за свій надзвичайно їдкий і навіть отруйник сік. Якщо свіжим зіллям його натерти ноги, вони відразу ж почервоніють, і на них з'являться пухирці. Безперечно, коли такий сік попаде на ніжну слизову оболонку ока, від біди не втекти. Взагалі ж до родини жовтецевих належать ще багато інших відомих вам квітів, як-то: анемони, аконіти, аквілегії, півонії тощо. Деякі представники жовтецевих перебралися жити в воду. Он погляньте туди, де росте рдесник. Трохи збоку від нього видніють довгі стебла з красивими підводними листками, що дрібно розсічені ниткоподібними дольками. Надводні стебла в цієї рослинки цільні, з п'ятьма чималими лопатями. То рідний брат жовтецю їдкого — жовтець водяний. Він теж може викликати на шкірі пухирці, навіть нариви. В народній медицині його широко використовували як засіб від сказу, а також від пропасниці.
Сисой Олександрович сів у човен і поплив до того берега; щось шукаючи у воді. Повернувся з довжелезною зеленою стьожкою.
— А це — елодея,— пояснив він дітям.— В тридцятих троках минулого сторіччя вона випадково попала, в Європу з Канади й швидко заселила водойми. Розмножується надзвичайно інтенсивно. З'явившись в озері чи річці, невдовзі глушить у них іншу рослинність. її недаремно називають "водяною чумою". Така загроза, як бачите, нависла й над нашою Суничкою.
— Чим же можна допомогти річці? — занепокоїлись діти.
— Важливо, що ми вчасно помітили "водяну чуму". По приїзді додому повідомимо про це спеціалістів, і ті подбають про нашу річечку. Та перш ніж піти від цієї затоки, я хотів би вам розповісти ще про одну рослину. Вона має красиву назву — валіснерія.
У неї два види квітів — тичинкові й маточкові. Тичинкові квітки розвиваються під водою, але коли пилок дозріє, вони відриваються від квітконіжок і випливають на поверхню. А як хитро збудована маточкова квітка: у неї довга квітконіжка згорнута в спіраль. Коли ж. квітка дозріє, квітконіжка розкручується і немов вистрілює квітку на поверхню, де та й зустрічається з тичинковими квітками. Після опилення квітконіжка маточкової квітки знову скручується, і плід дозріває під водою.
А зараз ми піднімемось по Суничці вище.
Сонце було вже високо. Хлопці поробили з паперу пілотки, дівчата наділи брилі, й усі рушили луками туди, де бовванів невеличкий перелісок. У вибалку блищало люстерко озерця. На ньому — ясно-білі цятки латаття в долонях листя.
— Знаєте, чому біле латаття називають іще німфеями?
— Бо в біле латаття перетворилася колись богиня річок Прекрасна Німфа.
— За німфеями можна визначати час. Розкриваються вони о п'ятій годині ранку, а закриваються о четвертій-п'ятій вечора.
Листя в білого латаття велике, кругле, із серцевидним вирізом. Зоно покрите восковим нальотом, всередині у нього багато повітряних порожнин. Це допомагає триматися на воді. В латаття є ще й підводне листя — довге, тонке, схоже на стрічки. Насіння важче від води, але не тоне, бо вкрите слизистою оболонкою, просякнутою повітрям. Німфею треба взяти під охорону закону, бо вона стала рідкісна квітка.