Так орангів знешкодили і поступово перевезли у шпиталі, де на них чекала ціла армія лікарів.
А отих бідолашних напівістот-напівроботів вирішили лишити доживати на місці. Тільки знищили всі фабрики-інкубатори та плантації з держи-деревом.
Іще мені дуже жалко було розставатися з Жоркою. Я ж із ним так подружився! Що він зараз там робить? Може, дивиться в небо, як я оце зараз дивлюся, і думає про мене?..
Наш корабель розвивав усе більшу швидкість, і Венера поступово віддалялася. Велетенська, на весь ілюмінатор, куля, огорнена срібною плівкою. Я дивився на неї і думав, що віднині у мене є не одна, а дві рідні планети : Земля і Венера!
Я прилечу ще до тебе, Венеро!
Неодмінно!
© ДНІПРО. — 1978. — № 3.
© ДІМАРОВ А. А. Друга планета: Фантастичні повісті. — К.: Веселка, 1980. — 296 с. — (Пригоди. Фантастика).
© ДІМАРОВ А. А. Друга планета: Фантастичні повісті. — К.: Школа, 2006. — 304 с. — (Моя улюблена книжка).
© ДІМАРОВ А. А. Друга планета: Фантастичні повісті. — К.: Школа, 2006. — 304 с. — (Світ незвичайних пригод).