А на той час і саме в тих околицях через підступи ворога людського роду і на образу Всевишнього дуже поширилася загроза відьомських чарів, а також інших споріднених з ними легковажних вчинків, гріхів і вад, тож пастирів людських душ зобов'язано суворо пильнувати свою паству. Священик, що добре знав це неподобство, коли чоловіків чарами позбавляють їхньої найкращої сили, вдався зі сповіддю Клепке до своїх зверхників, дзвонареву дочку ув'язнили, допитали, і вона щиро призналася, що, боячись, щоб коханий не зрадив її і щоб його не відбила якась інша, поки він стане її чоловіком перед Богом і людьми, дістала в однієї баби-сповитухи засіб, масть, буцімто приготовану з жиру немовляти, яке померло нехрещеним, і, щоб міцно прив'язати до себе Гайнца, під час обіймів потай намалювала тією мастю в нього на спині певний знак. Допитали й сповитуху, але вона вперто заперечувала все. Довелося передати її світській владі, щоб та на допиті вжила засобів, які церкві не личили, і там, трохи притиснувши її, з'ясували те, на що й слід було сподіватися: стара справді мала угоду з дияволом, який з'являвся до неї в образі ченця з цапиними ногами, намовляв її паплюжити гидотними, блюзнірськими словами Бога-вітця, Бога-сина. Богоматір і християнську віру, а за те навчав її виготовляти не тільки ту любовну масть, а й інше паскудне вариво, і серед нього лій особливої сили: намащена ним будь-яка деревина разом зі спільником диявола миттю здіймалася вгору. Подробиці угоди нечистого зі старою ставали відомі тільки уривками, після кожного нового допиту, і були жахливі.
Доля звабленої старою, а не самим дияволом, тепер залежала тільки від того, наскільки придбання і вживання проклятого варива загрожувало спасінню її власної душі. На лихо дзвонаревої дочки, стара призналася, що сатана доручив їй навернути якомога більше людей, а за кожного, кого вона звабить користуватися його, сатани, дарунками і таким чином приведе до нього, обіцяв робити її трохи стійкішою проти пекельного вогню, тож врешті за старанну службу йому вона мала бути забезпечена азбестовим панцирем, і ніякий вогонь її не взяв би. Для Бербель це був смертний присуд. Необхідність урятувати душу грішниці від вічної загибелі, видерти її з пазурів диявола, пожертвувавши тілом, була очевидна. А крім того, людей, що потрапили в сатанинські тенета, все більшало, тож було вкрай необхідно на чиємусь прикладі дати їм науку, і на міському майдані біля двох закопаних поряд стовпів спалили дві відьми, стару й молоду. Гайнц Клепке, що спізнав на собі їхні чари, стояв простоволосий серед натовпу глядачів і мурмотів молитви. Хрипкий, змінений крик його коханої, що задихалася в диму, здавався йому голосом диявола, який сердито бурчав, виходячи з неї. Від тієї хвилини прикрий гандж де й дівся, не встигла його кохана обернутися в купку попелу, як до нього повністю повернулася чоловіча снага, гріховно відібрана, і вже ніколи не відмовляла йому.
Я ніяк не міг забути цієї ганебної історії, такої характерної для семінару Кульгавве, і довго не міг заспокоїтись, коли згадував її. Ми тоді не раз говорили про неї і вдвох з Адріаном, і в гуртку "Вінфрід", та ні в нього, що завжди був стриманий і мовчазний, коли мова заходила про його вчителів та їхні лекції, ні в його товаришів по факультету мені не вдавалося викликати того обурення, яке викликав у мене самого цей анекдот, а особливо Клепке. Ще й досі я подумки лютую на того бовдура й називаю його вбивцем в буквальному значенні цього слова. Навіщо йому, дурневі, було скаржитись? Нащо йому було пхатися до інших жінок, коли він мав одну, яку так кохав, що з усіма іншими ставав холодний і "неспроможний"? І що в цьому випадку означала "неспроможність", коли з однією він спізнавав усю "спроможність" кохання? Це напевне була своєрідна шляхетна перебірливість у статевих стосунках, і якщо неприродно, щоб чоловік втрачав свою снагу, коли він нікого не кохає, то, навпаки, цілком природно, що, кохаючи одну, він виявляється неспроможним з тією, до якої байдужий. Звичайно, Бербель прив'язала й частково "позбавила снаги" свого Гайнца, але не диявольськими, а своїми дівочими чарами й сильною волею, якою вона тримала його біля себе й охороняла від інших спокус. Я ладен визнати, що цю її охорону, вплив її волі на Гайнцеву натуру психологічно посилювала масть сповитухи, тобто віра дівчини в дію тієї масті, хоч, по-моєму, правильніше й простіше було б поглянути на цю справу з іншого боку й шукати причини в перебірливості, до якої його призвело кохання і яка його так по-дурному розлютила. Але й цей погляд включає в себе визнання певних природних властивостей психіки, що мають чудодійну здатність визначати поведінку організму, змінювати його фізичні властивості,— і, звичайно, саме на цьому, так би мовити, магічному боці справи навмисне наголошував Кульгавве у своїх коментарях до історії Клепке.
Робив він це у квазігуманістичному дусі, щоб звеличити високу думку про виняткову досконалість людського тіла, яку виплекали ті буцімто похмурі сторіччя, що вважали його шляхетнішим за всі інші сполучення земної матерії. Підпорядкування людського тіла порухам душі мали за ознаку його винятковості, за свідчення його високого місця в ієрархії тіл. Воно хололо і паленіло від страху і гніву, марніло від горя, розквітало від радощів, сама згадка про щось огидне могла так само подіяти на нього, як зіпсована їжа, від самого вигляду тарілки з суницями в того, кому вони вадили, шкіра вкривалася пухирями, навіть хвороба й смерть бували наслідком душевних переживань. А від визнання того, що душа може змінювати свою власну, належну їй тілесну матерію, залишався тільки один, і то необхідний, крок до заснованого на багатому досвіді людства переконання, що й чужа душа, свідомо й зумисне, отже чарами, може переінакшувати чиюсь тілесну субстанцію; інакше кажучи, тим самим підтверджувалась реальність магії, демонічного впливу й чаклунства, і зі сфери так званих забобонів були виведені такі явища, як, наприклад, навроки, частка людського досвіду, убгана в переказ про вбивчий погляд василіска119. Негуманно й злочинно було б заперечувати, що нечиста душа самим лише поглядом, кинутим навмисне чи й випадково, може завдати тілесної шкоди іншим, особливо дітям, чия тендітна субстанція особливо чутлива до такого лихого погляду.