Недолюдки! Раби крові і злота!
Кретини від культури!
Як давно
У корчах б'ється світ — на зверхній позолоті
"їсть очі" вічних війн і заколотів,
Незмитого позорища плесно.
Переділили світ на шмаття між собою
І гризетеся, як собаки за маслак.
"Святиня..." —
І святих гуртуєте юрбою,
А раб
Мовчить, обдурений, та йде за них до бою,
Лише
стиска кулак.
Аллах, Христос, десь Будда і Єгова...
Силенна рать пророків і богів
І всі — святі, і всі жадають к р о в і,
Зовуть під прапором великої любові:
"На газават!..
На газават!.."
(за ваші упруги*).
Великий газават (облудливий і п'яний)
За віру!, рідний край... за націю... царя...
Укоськали раба Євангеллям, Кораном,
Днедавніх римлян нові могикани,
І ріже брата брат...
І десь горять
І плачуть діти в полум'ї пожарищ,
Збирають злидні в камені руїн.
І падає (не вам) "гуманна" кара
На голову (все тих) рабів "чужих" країн.
Під стягом божества, з корогвами законів
(О, скільки на землі натикано хрестів!..)
Дітей і тихі ниви — топчуть коні,
А про любов, про страдницькі долоні
Одні слова, одні слова пусті.
Безсоромно звели брехню в святиню,
Безжалісно обкрали простяка...
Ще може хтось спокійно бачить нині,
Як продає й XX вік гординю
За срібного старого п'ятака?
Переділили світ і ділите щоденно.
Пішов на послух розум до гармат.
Святиня? — то долар.
Любов? — грабіж шалений.
І точиться на золоті знамена
За цього "б о г а" дикий газават.
І скільки вас?! У чому сила ваша?
В чаду брехні, в отруті лицемір.
На пальцях злічені фінансові апаші*,
(Позорище!)
На мілійони нас, на душу нашу
Роззявив пащу той неситий звір.
О нечисть, кинута на голову народів,
На голову затурканим рабам,—
Культура!!!
О, чи скоро скаже — годі!
Й розвалить раб пародію з пародій
І прапор ваш на шмаття поруба?
Та все мина, всьому бувають грані...
Владарі царств осліпли? Що ж, пора:
Родився світ нового передрання,
В крові потопла Біблія остання,
В сльозах сиріт потоп старий Коран.
І не один, не частка,— мілійони
Зведуть в м'ятеж мозолі чорних рук:
Впадуть у прах фортеці і Сорбонни,—
Облудливі корогви і ікони
Розіб'ються, розщепляться об брук.
То "судний час", коли раби повстануть:
Заллє планету гнівом сірий хлоп...
О, буде, незаписаний ні в одному Корані,
Єдиний і останній
Воістину для вас страшний "потоп".
І у цьому м'ятежному потопі
Не винесе ковчег вас ні на який Арарат.—
То буде вам, недолюдки, циклопи,
Від сірого, від збудженого хлопа
Останній
неповторний "газават".