ВІДГАДАЙ ОБОВ'ЯЗКОВО
Загадка
Відгадай обов'язково
назву цього міста:
невелике буде слово
випечене з тіста.
Яке це місто?
(Калач)
ДИВНЕ РОЗМАЇТТЯ
Друже милий, ти помітив
до краси людську любов?
Скільки є на світі квітів —
стільки є на світі мов.
Холоди чи хмари грізні —
розцвіли в погожі дні
квіти різні, ранні й пізні,
восени і навесні —
і червоні, як троянди,
і рожеві, як піон,
і зелені, як лаванди,
і фіалкові, як сон.
Так і мови: ті, мов квіти,
що буяють між осель,
інші — ті, що рвуть граніти
ломикаменем між скель.
На душі в людини свято:
як чудово, що вони
різні всі, що їх багато,
квітів сонця і весни.
У барвистім розмаїтті
мови — дивна дивина.
Порожніш було б на світі —
зникла б навіть хоч одна.
Дуже сильна — ти помітив?
до краси людська любов.
Скільки є на світі квітів —
стільки є на світі мов.
ПРО ВІЩО МОВА?
Загадка
До мене можна з річки доплисти,
мене дівчина може заплести,
дід як знаряддя — на плечі нести.
"К" спереду відкинеш — полечу,
почуєш тільки як я задзижчу.
Що за слово?
(Коса, оса)
І СТАЛА... ЦИФРОЮ
Загадка
Летіла птиця на морозі,
над хатами зимовим днем;
згубила літеру в дорозі
і стала... цифрою з нулем.
Що це таке?
(Сорока, 40)
ЯК ОДНА СІМ'Я
Брат з кордону прибув!
І на цілих п'ять днів!
Як Тарасик почув —
за Митька порадів:
стереже рубежі!
І питає Тарас:
— Як же там, розкажи,
на заставі у вас?
— В нас кордон на замку,
щоб ніхто не проліз.
А бійцю впам'ятку
прикордонний девіз:
прикордонник ніде
не попустить. Не жди!
Там, де олень пройде,
й він повинен пройти.
Якщо тільки гряде
небезпека якась —
прикордонник пройде
там, де й оленю зась.
Щирий голос Митька
повен палу, вогню:
— А вже дружба яка —
видно навіть з меню!
Сибіряк подає
то пельмені, то щі.
А полтавець своє —
українські борщі.
А грузин підоспів —
шашлики йому всмак!
Син казахських степів
подає беш-бармак.
Ми — зіркі сторожі.
Ми — пильнуєм довкруж.
Не порушить межі
ані миша, ні вуж.
Перебіжчиків там
ми ловили не раз:
І Петро, і Рустам,
І Расул, і Реваз,
І Грицько, й Ованес,
І Хамід, і Ахмад.
І лазутчик, як пес —
власній шкурі не рад!
Глядь — уже й повели
(знов ворожий провал!):
"Ну не хлопці — орли!—
каже наш генерал. —
Насторожі весь час:
не з якихсь там роззяв.
Глянеш — кожного з вас
у сини б собі взяв!"
НА ГОРІ ТАРАСОВІЙ
На гілках зелені брості,
в небі хмари бязеві.
Біля пам'ятника гості
на горі Тарасовій.
А гостей же так багато
в цій порі весновій:
всенародне світле свято
"В сім'ї вольній, новій".
Не Дніпра рокочуть хвилі —
сплески океанові:
то співають на могилі
"Заповіт" у Каневі.
То не грім хмарину вразив
зблисками грозовими —
"Заповіт" гримить Тарасів
всього світу мовами.
Росіянин: как бушует
старый Днепр под кручей...
білорус: каб было чутна
як грыміць грымучы...
А високий італієць
тягне басовито:
che si оda il muggito
del fiume stizzito. [10]
А болгарин з чистим серцем
слов'янина-брата:
да се виждат, да се чува,
как реве реката...
Ти, індійцю із Калькутти,
їхав так далеко ти.
І твоєї мови чути
переливні клекоти.
Вслухайсь, друже із Тулузи,
у слова пророка ти...
І звучать в словах француза
переливні рокоти.
В морі музики – по вінця –
щемні підголоски там
тануть в серці українця
невимовним лоскотом.
Бо зринає в тім хоралі
сиротя невкутане
і кобзар на Кос-Аралі,
муштра і шпіцрутени.
Наче грім хмарину вразив
зблисками грозовими –
"Заповіт" гримить Тарасів
всього світу мовами:
"Поховайте та всавайте,
кайдани порвіте
і вражою злою кров’ю
волю окропіте"…
Грім травневою порою –
то слова Боянові
над Чернечою горою
в предковічнім Каневі.
ПРО ЧОЛОВІКА Й ДІЖКУ
Загадка
Словечко це – не загадка-підніжка,
а не вгадаєте, мабуть, повік:
читаєш наперед – велика діжка,
назад читаєш – бідний чоловік.
Що це таке?
(Кадіб і бідак)
ДИВО КАЛИНОВЕ
Солов'ї на калині,
на ялині зозуля.
Через гори й долини
лине пісня з Посулля.
Мова в ній калинова,
древа сонячна гілка,
серця тиха розмова,
калинова сопілка.
І мости калинові
до братів до народів,
в сім'ї вольній і новій
всьому світу на подив.
І на кручах дніпрових
травня повінь зелена.
На мостах калинових
калинові знамена.