ЛІТАК ШУКАЄ ДІВЧИНКУ
На розшуки дівчинки вилетів літак. Це був одномоторний, маленький металевий птах. Він летів надзвичайно швидко. Пілот, що керував ним, був певний, що швидко наздожене і знайде парашут з дівчинкою.
Він полетів над тими станціями, селами й містами, де бачили парашут. Летів він усе на схід, бо туди вітер поніс парашут.
Летів він майже годину, а парашута все ж не бачив. Пілот не знав, що вітер тим часом змінив напрям. Тепер вітер віяв з півдня на північ і вже в іншому напрямі односив парашут з дівчинкою.
У пілота в літаку компас. Поглядає пілот на компас, Щоб повернути на схід.
"Куди,— думає,— вітер заніс її?"
Коли пролітає над великим заводом. Високо над заводом здіймаються червоні муровані димарі. Дим стовпом з них виходить і, підхоплений вітром, хмарою котиться. Глянув пілот на компас і на той дим. Бачить, що дим односить на північ. Догадався, що вітер змінив напрям.
НАПАД ШУЛІКИ
Шуліка не встиг напасти на горобців. Але він шукав поживи. Погляд його зупинився на парашуті. Хижий птах помітив під парашутом маленьку дівчинку і вирішив напасти на неї. Стрепенувши крилами, він розставив їх проти вітру і піднявся вгору, вище парашута.
Шуліка наздоганяв Гандзю. Розбишака літав круг неї, пильно придивляючись, щоб вибрати влучний момент для нападу. Він готувався з блискавичною швидкістю кинутись на свою жертву, вп'ястись у неї гострими пазурами і вдарити міцним дзьобом.
Дівчинка не розуміла небезпеки. Вона сміялась до сонячного проміння і махала рученятами на шуліку. Вона думала, що птах хоче з нею гратися.
Хижак у грізній мовчанці розправив крила, піднявся ще вище і шугнув вниз на дівчинку.
НЕВДАЧА ПІЛОТА
Шугаючи вниз, шуліка почув якесь гудіння.
Швидше вітру до парашута наблизився літак.
Напасник-шуліка розгубився вже в останній момент, коли його страшні пазури майже торкалися дівчинки. Він метнувся вбік. Літак наближався, і сполоханий хижак злякався стального птаха. Шуліка кинувся навтіки.
Пілот, радий, що знайшов дівчинку з парашутом, кілька разів облетів навколо неї. Але як він не мудрував, щоб забрати її на літак, нічого не виходило. Літак летів надто швидко, щоб можна було взяти дівчинку. Коли б літак зачепив Гандзю з розгону, вона б загинула.
А повільно летіти літак не міг.
Треба було чекати, коли парашут сам собою спуститься на землю. Але тому, що Гандзя була дуже легка і точу, що повівав вітрець,— це мало статись ще не скоро.
В цей час парашут проносило над аеродромом. Внизу видно було багато літаків. На рівному полі їм було зручно сідати. Пілот глянув униз, потім на Гандзю і махнув рукою. Він облишив парашут із дівчинкою і повів свою машину на посадку.
ЛІТАК БЕЗ МОТОРА І ПРОПЕЛЕРА
В повітря піднявся літак. За ним піднявся другий Вони були зв'язані мотузком. Перший тягнув другого. Другий не мав мотора — це був планер. Його на буксирі тяг за собою літак. У планері сиділа людина. Це був планерист
Літак наздоганяв парашут із дівчинкою. Незабаром він зрівнявся з парашутом. Тоді планерист одчепив мотузок, що зв'язував планер і літак. З голосним гуркотом літак полетів геть. Планер залишився біля парашута.
Навкруги було тихо. Наче великий птах, розставивши крила, тримався в повітрі планер. Йому не потрібні ні мотор, ні пропелер. Він летів повільно. Підвівши свій планер під парашут, планерист схопив руками дівчинку. Він перерізав мотузки і посадив її до себе на коліна
По обличчю дівчинки текли сльози Вона подивилась на планериста і сказала:
— Дядю, Гандзя їсти хоче.
Планерист усміхнувся, погладив її по голівці і повів свій планер до землі.
Геть у далечінь вітер односив порожній парашут.
ТИХО... ШШ… ШШ... ШШ…
Планер підлітав до свого аеродрому. Його зустрічали тисячі людей. Серед них стояла Гандзина мати. Її привезли сюди на літаку. Вона нетерпляче чекала, коли привезуть її маленьку доньку.
Вже вечоріло. Кінчався довгий літній день. На аеродромі стояло кілька пілотів. Вони спостерігали, як заходить сонце, і казали, що завтра має бути гарна погода Потім один з них промовив:
— Що з цієї дівчинки, Гандзі Голубки, що зазнала сьогодні таких надзвичайних пригод, буде, коли вона виросте? Може, пілотом буде?
— Вона, мабуть, так налякалась,— відповів другий,— що ніколи вже до літака і не наблизиться.
В цей час на найдальший куток аеродрому спустився планер. До нього підбігло кілька пілотів. З планера зійшов рятівник з дівчинкою в руках. Він щось сказав своїм товаришам, і вони побігли до тисячного натовпу, що стояв біля аеродрому. Ті кілька тисяч людей хотіли зустріти вигуками радості героя-планериста і Гандзю.
Але ось товариші планериста наблизились до натовпу тисячі уст прошепотіли: шшш.. шш... ш...
Всі замовкли.
До натовпу наблизився планерист з дівчинкою, яка лежала в нього на руках.
Стомлена денними пригодами, Гандзя Голубка спала міцним сном.