З часом ми навчимося матеріалізувати "психодвійника". Там, на далеких планетах, будемо ходити ми, точніше наші заступники, виконуючи нашу волю, волю нашого розуму, нашої науки. Ви збагнули, до яких ви-сот приведе вивчення енергії думки?..
На гори спадали сутінки, темніло небо, на ньому спалахували великі зірки. А водоспад все дзвенів свою пісню, і Ріона вела захопленого Буревія по широкій путі свого серця, свого сміливого розуму. Він бачив ясно і зримо, що ця нова суджена дорога людства відкриває грядущим нащадкам титанічну далину звершень і творчо-сті. І їй не буде кіпця.
НОВИЙ ШЛЯХ
Буревій залишився в Інституті.
На Місяць, у Космоцентр, сповістили про його рішення. На його ім’я у відповідь прийшла радіограма з поздоровленням "заживо похованому". Буревій з Ріоною прочитали її, посміялися, та в серці космонавта не во-рухнулося ні жалю, ні сумніву за тим, що сталося. Все було прекрасно, все було як слід.
…Минуло два роки.
Раніше, в іншій ситуації, в інших умовах, цей час здався б космонавту нескінченним. А тут все було ін-шим. Нез’ясовним вихором, розмаїтим сплетінням подій, явищ промайнув цей благословенний час.
І знову сидить Буревій на плескатому камені, біля дзвінкого водоспаду. Слухає пісню гір, слухає тишу гір, слухає мудрість гір. І жде її. Вона скоро прийде.
Між двома каменями товстий шар попелу. Скільки раз — влітку, восени, взимку і весною — сходилися вони в улюбленому місці? Скільки дум передав їм казковий водоспад, скільки чарівних таємниць нашептали горді деодари, величні гори? Скільки снаги і сили влило до сердець їхніх тріпотливе багаття?
Купка хмизу знову чекає її. Прийде вона — і затанцює вогонь, вітаючи свою господиню химерним древ-нім танком.
Буревій заплющує очі. Прислухається до простору. Згадує. Знову мчить, відновлюється в свідомості лан-цюг подій цього року. І знову вражає Буревія своєю незвичайністю, своєю простотою.
Він гадав, що одразу ж почнеться щось казкове. Але ніякої казки не було. Почалася якась дивна, на пер-ший погляд, дитяча робота. Буревій не зміг би тоді назвати це роботою. Це була скоріше гра.
Перед ним, наприклад, розкладали багато різних речей, просили за кілька секунд оглянути їх, а потім, не дивлячись, розповісти про те, що запам’ятав.
Або називали одне слово, а по ньому вже просили відновити всю фразу, яку задумувала в основному Рі-она.
Або йому необхідно було кожного дня в певні години уявою будувати речі, постаті, будівлі, деталі об-личчя, тіла, досягаючи в цьому великої чіткості. А контролювалися його успіхи спеціальним апаратом, який записував його мисленні утвори на відео-плівку.
Дуже скоро Буревій зрозумів суть цих вправ. І вже не іронізував над своїми "пустощами", як він спочат-ку називав такі заняття, а старанно виконував завдання Ріони. Він зрозумів, що йому необхідно відточити здіб-ність зосередження, концентрації думки, навчитися мислити чисто, ясно.
— Можна послати потужний промінь думки, — говорила Ріона, — а вслід за тим засмітити простір ці-лою зграєю вороння, яке своїм ґвалтом зіпсує попередню посилку.
Він з радістю погоджувався з нею і старався не пускати у простір "вороння". Ріона була задоволена уч-нем. А ще більше Багрян. Він не міг діждатися, коли вже з Буревієм можна буде проводити космічні досліди.
Але Ріона вперто відточувала здібності Буревія, і він почав навіть сумніватися в характеристиці, яку да-вав колись їй Багрян, назвавши її "розхристаною". Скоріше її можна було назвати пунктуальною.
Космонавт перейшов до складніших завдань. Він передавав у простір свої думки в формі образів, симво-лів, слів, а Ріона приймала їх. А потім навпаки. Результати передавалися Багряну і Раді Інституту. Після таких експериментів Багрян зустрічав Ріону і Буревія сонячною усмішкою. І вони знали, що досліди їхні перевищують усі сподівання вченого.
Велися експерименти з фотографуванням "німба" Буревія, "німба", якого вважали колись містичним ат-рибутом святих. Виявилось, що він був притаманний кожній людині, хоч і проявлявся не в кожного однаково. І нічого містичного в ньому не було. Звичайне енергетичне випромінювання комплексного характеру. В цей комплекс входила і біологічна радіація тіла, і електромагнітні промені мозку, і власне проявлення Х-поля дум-ки. Велися експерименти з вивчення пульсації "німба" під час мисленних процесів, при запису цієї пульсації і перетворенню цих пульсацій в акустичні та зорові сигнали, тобто в трансформацію зовнішніх сигналів мозку, свідомості на об’ємні, стереофонічні і стереоскопічні образи. Багрян хотів таким чином контролювати суб’єкти-вні записи індивіда об’єктивними показаннями апаратури. Інститут мав уже надзвичайно великі успіхи в цих експериментах.
Потім Буревій захопився ще одним тренуванням своєї думки. Він почав працювати над зміною рослин під впливом енергії X-поля. Такі експерименти подобалися йому більше за все. Вони були казкові, але разом з тим цілком реальні.
Він брав кілька рослин, розташовував їх у різних приміщеннях і ставився до кожної з них по-різному. Одну залишав у спокої, другу підбадьорював дружньою хвилею думки, третю вольовим зусиллям примушував сповільнювати ріст. І рослини слухалися його. Хоч потрібно було кілька місяців, щоб побачити результати. Але вони були. І були разючі. А ще цікавішим був експеримент з квітами. Буревію пощастило змінити колір незабу-док з голубого на фіолетовий. Для цього йому довелося витратити два місяці, кожного дня опромінюючи квіти енергією вольової посилки.
А потім наступили дні суворих екзаменів. Йому необхідно було створити в просторі "психодвійника". В цьому допомагав цереб-ропсихоконцентратор (ЦПК) — винахід Багряна і його помічників. Апарат у формі ова-ла надівався на голову, ніби вінець. З допомогою кристала психоенергії в ЦПК збуджувалось потужне Х-поле, яке спрямовувало енергію думки суб’єкта вузьким концентрованим променем у потрібному напрямі, допомага-ло зосередитись, щоб створити необхідну форму "психодвійника".
Саме так Ріона відвідала Плутон тоді, рік тому, коли Буревій прощався з Землею в чужому світі.
Враження від перших спроб перевершили мрії Буревія. Йому здалося, що він потрапив у царство снів. Коли людині спиться, що вона літає в просторі, до інших планет, чи опускається під воду, чи перетворюється в слона, птаха або в що завгодно — така людина не дивується, прокинувшись, що з нею трапляються чарівні при-годи. Вона каже: "Приверзлося, та й усе…" Але тут все було реально, хоч і казковіше, ніж будь-який сон.