Тільки-но Гаррісон натис кнопку, кімнату залило полум'ям. Вогонь бурхав із прихованих дір у стінах, точився зі стелі та підлоги.
За мить у кімнаті стало немов у доменній печі.
Серсі дав вогню погоріти дві хвилини, потім кивнув Гаррісонові, і той натиснув іншу кнопку. Усі четверо прикипіли очима до обпаленої кімнати, сподіваючись побачити обгоріле тіло.
Але посол знову з'явився за столом, сумно дивлячись на згорілу машинку. Сам він анітрохи не попікся.
— Будь ласка, дайте мені іншу машинку,— попросив він, звертаючись до однієї з прихованих телекамер.— Я хочу написати філософський трактат для вашого невдячного поріддя.
І сів у рештки фотеля. За хвилю він, здавалося, заснув.
— Ну що ж, сідайте,— сказав Серсі.— Пора зібрати військову раду.
Мелі сів верхи на стільця. Гаррісон сів і запалив люльку, неквапом її розкурюючи.
— Отже,— сказав Серсі,— уряд передав цю справу в наші руки. Авжеж, посла вбити треба. Це доручили зробити мені.— Серсі гірко всміхнувся.— Мабуть, через те, що ніхто там угорі не хотів відповідати за невдачу. А вас трьох я вибрав собі в помічники. Нам дадуть усе, що попросимо, будь-яку допомогу чи консультацію. Ось воно як. Є якісь ідеї?
— Як щодо плану номер три? — запитав Гаррісон.
— До нього дійде черга,— відказав Серсі.— Але я не вірю, що він подіє.
— Я теж,— погодився Дарріг.— Ми навіть не знаємо, як цей чужинець захищається.
— А про це нам слід дізнатися передусім. Мелі, зберіть усі дані, які маємо на сьогодні, і хай їх вкладуть в аналізатор Дерікмана. Ви знаєте, чого нам треба. Які властивості має X, якщо X може робити отаке й отаке?
— Зараз,— відповів Мелі. І підвівся, бурмочучи про перевагу фізики над іншими науками.
— Чи все готове для здійснення третього плану, Гаррісоне?
— Звичайно.
— То спробуємо.
Поки Гаррісон закінчував останні приготування, Серсі придивлявся до Дарріга. Опецькуватий фізик зосереджено дивився у простір і ворушив губами. Серсі сподівався, що той таки щось придумає. На Дарріга він покладав великі надії.
Знаючи, що з великим гуртом люду працювати не можна, Серсі дуже ретельно добирав свій штат. Він прагнув мати якнайліпших фахівців.
Саме це й спонукало його обрати насамперед Гаррісона. Кремезний хмурий інженер славився тим, що міг сконструювати будь-що, аби лиш знав бодай хоч трохи, як ця конструкція має працювати.
Потім Серсі взяв психіатра Мелі, бо не мав ніякої певності в тому, що знищення посла буде чисто фізичною проблемою.
Дарріг був математичний фізик, але його невпокійливий допитливий розум створив кілька теорій ще й у інших галузях науки. З усіх чотирьох тільки він насправді цікавився послом в інтелектуальному плані.
— Він мені нагадує Залізного Діда,— зрештою сказав Дарріг.
— А що воно таке?
— Невже ви ніколи не чули про Залізного Діда? Так-от, це було чудовисько, заковане в чорний залізний панцер. Він здибався з Убивцею Чудовиськ, героєм легенд апачів. Зрештою після численних невдалих спроб Убивця Чудовиськ таки вбив Залізного Діда.
— Як це йому вдалося?
— Ударив його під пахву. Там не було ніякого панцеру.
— Чудово,— посміхнувся Серсі.— Попроси нашого посла підняти руку.
— Все готово! — гукнув Гаррісон.
— Гаразд. Починай.
Невидимий пучок гамма-проміння нечутно затопив послову кімнату вбивчою радіацією.
Проте посла, якого вона б могла уразити, там уже не було.
— Досить,— перегодом сказав Серсі.— Це б убило навіть стадо слонів.
Але ще п'ять годин, поки зменшилась радіація, посол був невидимий. А
потім з'явився знову й одразу попросив:
— Принесіть же нарешті друкарську машинку.
— Ось що написав аналізатор.— Мелі подав Серсі цілу паку паперів.— А ось тут його короткий висновок.
Серсі зачитав уголос: "Найпростіший захист проти даної і будь-якої зброї — це перетворюватися на ту зброю".
— Грандіозно,— промовив Гаррісон.— Але що це означає?
— Це означає,— заходився пояснювати Дарріг,— що, коли ми поливаємо посла полум'ям, він обертається на вогонь. А коли стріляємо,— обертається на кулю, аж поки мине загроза, а потім знову стає собою.— Він забрав папери з рук Серсі й перегорнув їх.— Гм. Цікаво, чи є якісь історичні паралелі? Мабуть, немає.— Він підвів голову.— Хоча цей висновок не остаточний, проте видається досить логічним. При будь-якому іншому захисті спершу треба розпізнати зброю, потім оцінити її, а вже далі знешкодити її разючу силу. Посол уміє захиститися набагато швидше й надійніше. Він зброї не визначає, гадаю, його тіло якимсь чином просто ототожнює себе з тим, що йому загрожує.
— Аналізатор не сказав, чи можна якось пробити такий захист? — спитав Серсі.
— Аналізатор дав однозначну відповідь: якщо точні попередні дані, пробити його не можна,— похмуро відмовив Мелі.
— Ми можемо спростувати такий висновок,— вирік Дарріг,— у машини обмежені можливості.
— Але ми ще й досі не знаємо, як зупинити його,— Мелі тицьнув рукою.— А він і далі висилає свої сигнали.
Серсі на хвилю замислився.
— Зверніться до всіх фахівців, яких знаєте. Кинемо на посла всю науку. Авжеж, я розумію,— додав він, помітивши на обличчі в Дарріга сумнів,— але треба спробувати.
Кілька наступних днів на послі випробовували всі способи й різновиди смерті. Його намагалися вбити всілякою зброєю, починаючи від кам'яних сокир й закінчуючи сучасними гвинтівками, закидали гранатами, топили в кислоті, душили отруйними газами.
А він лише філософічно стенав плечима й далі друкував на новій машинці, яку йому видали.
Запустили бактерій — спершу збудників відомих інфекцій, а потім мутантні штами.
Дипломат навіть не чхнув.
Пускали електрострум, спрямовували радіацію, разили дерев'яною, залізною, мідною, бронзовою, урановою зброєю — чим завгодно, аби вичерпати всі можливості.
На послові й подряпини не було, але його кімната скидалася на шинок, де з півсотню років точилася бійка.
Мелі й Дарріг працювали кожен над своєю ідеєю. Якось фізик нагадав Серсі міф про Бальдура. На Бальдура нападали з усякою зброєю, але він зостався неушкоджений, бо все на Землі присяглося любити його. Все, крім омели. Коли в нього вистрелили гілочкою тієї рослини, він загинув.
Серсі дратливо відвернувся, проте про всяк випадок наказав принести омели.