— Це Діоген, я хочу розмовляти з ним.
— Я слухаю, царю.
Кінь звивається дибки, гарцює, і ось він біля бочки
Діогена.
— Діоген! — весело гукає хлоп'я. — Александр хоче розмовляти з тобою.
Діоген повертається і через силу спирається на лікті. Ім'я, назване хлопчиком, розхвилювало його. Як багато спогадів заворушилося в пам'яті Діогена: і пригоди десять років тому, і походи, і безводдя в пустині, і свої нездійсненні надії. Що треба йому? З чим він? Тим часом Александр наблизився і, зійшовши з коня, сів біля бочки на камені.
— Я слухаю тебе, — тихо сказав Діоген, вдивляючись у тінь того, що було колись полководцем і великим царем. Александр мовчав і не скоро сказав:
— Я думаю, Діогене... Діоген мовчав.
— Про моє царство. Діоген мовчав.
— Що станеться з ним, коли я помру?
— Воно може не розпастися, — глухо відповів Діоген.
— Ти про... це думав? — Гнів зазвучав в голосі Александра.
— Воно може не розпастися, — не звертаючи уваги на це, провадив далі Діоген, — але сила — недостатній засіб для цього. Ти правий лише наполовину. Силою можна взяти, але, щоб вдержати, потрібна ще мудрість.
— Я слухаю, — кусаючи губи, видушив із себе Александр. Його розбирав гнів. Слова Діогена про можливість розпаду імперії приголомшили його. Значить, не він сам думав про це, але й цей... Яка могутня голова, які гулі на лобі, о Птоломей, Птоломей з плоским лобом!
— В чому ж мусить полягати ця мудрість? — нарешті спитав Александр.
— У звільненні країни від рабів!
— Але їх багато і їх не можна знищити!
— Але навіщо нищити? — вигукнув Діоген. — Хіба я сказав це?
Александр втупився очима в Діогена. В них уже блиснув здогад. Він зрозумів напрям думок Діогена, тих страшних думок які терзали його самого. Але цар царів — як він міг би стати царем рабів?! Це божевілля! І він гукнув не Діогенові, а самому собі:
— Мовчи, божевільний! Сонце не сходить на заході, і річки не течуть від моря. Я забороняю говорити тобі далі!
— Але слухай!.. — Діоген раптом схопився, повний енергії. Очі його палали, в обрисах обличчя проглянула непоборна міць. — Слухай сюди, — закричав він, — з вільними македонцями ти завоював половину світу; звільни цю половину світу від рабства, і ти підкориш увесь світ! Уся Індія і Китай, землі в Африці, Скіфія20 і Кавказ, Сіракузи21 і Ефіопія з тріумфом піднімуть тебе до небес!
Александр завагався. Щось молоде і чудове блиснуло йому в очах. Ніздрі йому затрепетали.
— Тож не гай часу, Александре, ти стрясеш світом, і ім'я твоє, як заграва, стоятиме над віками!
Та погляд Александра вже збляк. Щоки його вкрила блідість. Він тремтів і так сильно, що не міг вдержати на колінах лікті.
— Що тобі? — спитав стурбовано Птоломей, підтримуючи царя, коли той приступив до коня. — Знову ця пропасниця? Чи схвилював той мугир?
— Мугир? — Александр тоскне глянув на Птоломея. І вже не скоро сказав: — Так, мугир, але коли б я не був Александром, я волів би стати Діогеном. Але що до цього тобі?
1 Діоген із Сінопа (бл. 404 — 323 до н. е.) — давньогрецький філософ школи кініків. Учень Антісфера. Заперечуючи вчення Платона про об'єктивне існування ідей як загальних понять, визнавав лише реальні конкретні речі. Проповідував крайній аскетизм, називав себе громадянином світу ("космополітом"). За легендою, жив у бочці (піфосі).
2 Александр Македонський (356 — 323 до н. е.) — цар Македонії з 336 р. до н. е., один із найвидатніших полководців і державних діячів стародавнього світу. Син македонського царя Філіппа II. Підкоривши Грецію, з 334 р. до кінця життя вів завойовницькі війни на Сході. Після ряду перемог створив найбільшу світову монархію стародавнього світу із столицею у місті Вавілоні. Держава Александра Македонського, позбавлена міцного внутрішнього зв'язку, швидко розпалася після його смерті.
3 Арістотель (384 — 322 до н. е.) — давньогрецький філософ і вчений. Учень Платона. Залишаючись в основному на позиціях ідеалізму, в ряді питань, особливо в теорії пізнання, відстоював принципи матеріалізму.
4 ...він мав на увазі великий похід Александра в Азію... — Йдеться про походи Александра Македонського в 334 — 331 рр. до н. е.
5 Мілет — стародавнє місто в Малій Азії. Торговельний, ремісничий і культурний центр античного світу. Грав провідну роль у грецькій колонізації (заснував близько 80 колоній).
6 Галікарнас — торговельний і культурний центр на південному заході Малої Азії (нині місто Бодрум на території Туреччини). Заснований грецькими колоністами близько 1200 р. до н. е. — 334 р. до н. е. Галікарнас був завойований і зруйнований Александром Македонським.
7 Карія — область на південному заході Малої Азії (територія сучасної Туреччини). З кінця II тисячоліття до н. е. її населяли карійці, з кінця IV ст. до н. е. була завойована Александром Македонським, з III ст. до н. е. — Селевкідами.
8 Лікія — давня країна на півдні Малої Азії. З VI ст. до н. е. завойована персами, згодом була під владою Александра Македонського, у складі держави Птоломеїв, Риму.
9 Фрігія — область у північно-західній частині Малої Азії. У 133 р. до н. е. західна, у 25 р. до н. е. східна частина області ввійшла до складу Стародавнього Риму
10 Кілікія — давня область у Малій Азії (на півдні сучасної Центральної Туреччини). У 333 р. до н. е. завойована Александром Македонським. У середні віки Кілікія була об'єктом боротьби між Візантією, арабами і сельджуками. В 1515 р. стала частиною Османської імперії.
11 Фінікія — давня країна на східному узбережжі Середземного моря (нині територія Лівану і Сірії). Перебувала під владою Стародавнього Єгипту, пізніше завойована персами, в 332 р. до н. е. — Александром Македонським.
12 Вавілонія — давня рабовласницька держава на півдні Месопотамії (нині — територія сучасного Іраку). Завойована персами
13 Інд — одна з найбільших рік Південної Азії в межах Китаю, Індії і Пакистану. Довжина 3180км. Бере початок у Тібетському нагір'ї, впадає в Аравійське море.
14 Согдіан (Согдіана, Согд, Согуд) — давня область у басейні річок Зеравшану і Кашкадар'ї (нині територія Таджицької та Узбецької РСР). У IV ст. до н. е. загарбана військами Александра Македонського, пізніше тут існувало автономне Самаркандське князівство.