"Скажіть мені, — раптом спитала місіс Петерс, — є навколо погані люди чи ні?"
Погані люди — цього вислову англійською мовою чоловічок не знав. Місіс Петерс спростила його. Хазяїн впевнено відказав, що навколо Дельф мешкають самі лише добрі, спокійні люди — всі вони прихильно ставляться до іноземців.
Вона тремтячими губами намагалася щось сказати. Але змусила себе промовчати. Зловісна погроза зв'язала її язик. Це може бути звичайнісінький обман. Але припустимо, що ні. В Америці в її подруги викрали дитину, і після того, як вона звернулася до поліції, дитину вбили. Таке справді траплялося.
Вона мало не збожеволіла. Що їй робити? Десять тисяч — для неї вони були нічим у порівнянні з безпекою Вілларда. Та як здобути таку суму? Вона мала при собі тільки акредитив на кілька сот фунтів стерлінгів.
Чи зрозуміють це бандити? Чи будуть вони розважливими? Чи зачекають? Прийшла покоївка, вона роздратовано її прогнала. Продзвонили на вечерю, і бідна жінка зійшла в щальню. їла механічно, нічого не помічаючи навколо. Їй здавалося, що їдальня порожня. Коли принесли фрукти, місіс Петерс побачила записку. Вона здригнулася, але почерк разюче відрізнявся від того, страшного — охайне, каліграфічне англійське письмо.
"В Д ельфі ви не в змозі звернутися до Оракула, але можете порадитися з містером Паркером Пайном".
До аркуша паперу було прикріплено фрагмент з реклами, а на ньому наклеєна фотографія з паспорта. Вона впізнала в ній свого лисого приятеля. Місіс Петерс прочитала друковані рядки двічі: "Ви щасливі? Якщо ні, зверніться до містера Паркера Пайна".
Щасливі? Щасливі? Чи був хтось коли-небудь таким нещасним, як вона? Записка була для неї порятунком.
Вона швидко надряпала відповідь на аркуші паперу, що випадково опинився в сумці.
"Будь ласка, допоможіть. Ви мене зустрінете на вулиці через десять хвилин". Поклала записку в конверт і попросила офіціанта передати його джентльмену, який сидів біля вікна. Через десять хвилин, закутана в шубу, бо ніч була холодною, місіс Петерс вийшла з готелю і повільно попрямувала до руїн. Містер Паркер Пайн чекав на неї.
"Це просто Божа милість, що ви тут, — мовила місіс Петерс задихаючись. —Та як ви дізналися про лихо, що трапилося зі мною? Саме це я хочу знати".
"Людська симпатія, моя дорога мадам, — мовив він ніжно. — Я зрозумів одразу: трапилось, але що саме? Чекаю вашої розповіді".
З неї це вирвалося, як потік. Він прочитав листа, що вона дала, при світлі кишенькового ліхтарика.
"Гм, — промимрив. — Знаменитий документ. Вельми важливий. Він має певні особливості".
Однак їй було не до обговорення дрібниць. Що робити .з Віллардом? її любий, ніжний Віллард!
Містер Паркер Пайн заспокоював. Він намалював привабливу картину життя бандитів у Греції. Вони будуть особливо обережними з полоненим, бо той — золота жила.
"Що мені робити?" — стогнала місіс Петерс.
"Зачекаймо до завтра, — відповів Паркер Пайн, — якщо ви не бажаєте піти просто в поліцію".
Жінка перервала його криками жаху. її дорогий Віллард негайно загине!
"Гадаєте, Віллард у безпеці?"
"Безперечно, — заспокоїв Паркер Пайн. — Проблематично, чи зможете ви врятувати його, не сплативши 10 тисяч фунтів стерлінгів".
"Все, що я хочу — мати сина поруч".
"Так, так, — мовив Паркер Пайн. — Між іншим, хто приніс листа?",
"Мужчина, якого хазяїн не знав. Незнайомий".
"Ага. Тут можливі варіанти. Треба пильнувати того, хто принесе листа завтра. Що ви скажете мешканцям готелю з приводу відсутності вашого сина?"
"Я не подумала".
"Ну, так, — міркував Паркер Пайн. — Гадаю, ви можете цілком природно тривожитися і турбуватися з приводу його відсутності. Можемо послати пошукову даргію".
"Ви думаєте, що злочинці не..." — Вона задихалася.
"Ні, ні. Поки не поширяться чутки про викрадення або викуп, вони не стануть злими. Нарешті, ви не повинні сприймати відсутність сина зовсім спокійно".
Вони повернули до готелю і майже зіткнулися зі ставною постаттю.
"Хто це був?" — різко спитав Пайн.
"Здається, містер Томпсон".
"О! — мовив Пайн, замислившись. — Томпсон, кажете? Томпсон — гм".
Місіс Петерс думала, лягаючи спати, що Пайн має рацію. Хоч би хто приніс листа, напевно він має контакти з бандитами. Вона втішилася й заснула значно раніше, ніж сподівалась. Одягаючись вранці, несподівано помітила — щось лежить на підлозі біля вікна. Вона підняла клаптик паперу, і серце затьохкало. Той самий брудний, дешевий конверт, ті ж ненависні літери.
"Доброго ранку, леді Ви обміркували? Ваш син почуває себе добре. Ніхто йому не шкодить, поки що. Але нам потрібні гроші. Мабуть, вам нелегко дістати цю. суму, але нас повідомили, що ви маєте діамантове намисто. Чудові діаманти. Нас це задовольнить. Слухайте, що ви повинні зробити. Ви, чи хтось інший, кого пошлете, візьме це намисто і принесе його на стадіон. Звідти йдіть вгору, до дерева біля великої скелі Застерігаємо, прийти має тільки одна людина. Тоді вашого сина обміняють на. намисто. Завтра о шостій ранку, відразу після сходу сонця. Якщо повідомите поліцію, застрелимо вашого сина, коли машина дістанеться до вокзалу. Це все, леді. Якщо не буде намиста завтра оранці, вуха сина надішлемо вам. Наступного дня він загине.
З привітом, леді. Деметріус".
Місіс Петерс швидко побігла до містера Пайна. Він уважно прочитав листа.
"Це правда, — спитав він, — про діамантове намисто?" "Так. Мій чоловік заплатив за нього сто тисяч доларів".
"Наші всезнаючі злодії", — промимрив містер Панн. "Що ви сказали?"
"Я просто брав до уваги деякі аспекти". "Клянуся, містере Пайн, у нас обмаль часу для тонкощів. Мені потрібно, щоб син повернувся".
"Ви керуєтеся емоціями, місіс Петерс. Вам подобається залякування і те, що з вас виманять 10 тисяч футі" стерлінгів? Вам подобається без опору відмовитися від діамантів ва користь банди хуліганів?" "Ну, звичайно, якщо ви так кажете..." Гнів боровся " ній з материнськими почуттями. "Як би я хотіла з ними порахуватися, з цими звірами! Як тільки мій хлопчик повернеться, містере Пайн, я напущу на них поліцію свієї округи. І якщо необхідно, найму броньовик, щоб довезти Вілларда до вокзалу!"
"Та-ак — мовив Паркер Пайн. — Розумієте, дорога мадам, боюся, вони підготуються до такого вашого ходу. Вони знають, що коли Віллард повернеться до вас, негайно піднімете по тривозі всю округу".