Габс поповз із такою швидкістю, що балка почала обдирати долоні й щиколотки. До естакади залишалося якихось двадцять метрів.
Звичайно, так швидко рухаючись, він із головою видає себе. За лічені секунди його виявлять – промінь локатора потрапить на нього, і все. Та хіба краще чекати зачаївшись? Чекати, виграючи безглуздий час?
Коли до естакади залишалися метри, один із гвинтопланів, що висів над головою, смикнувся і різко пішов униз. Те саме повторив наступний, почувся свист інших, які підлітали. Габр сягнув рукою до кромки естакади і підтягнувся, намагаючись видертися на площину. Гвинтоплани тепер обсіли його з усіх сторін. Бік найбільшого з них раптом розчинився, і з нього висунулися залізні щупальця. Вистромлюючись у напрямку до нього двома паралельними лініями, вони швидко досягли його спини і застигли за кілька сантиметрів. І відразу між них полетіла, розмотуючись і входячи в пази, тонка сталь. Хоч вона ще не дійшла до кінця, по настилу вже бігли люди в шоломах.
Габр ліг на живіт і останнім зусиллям кинув тіло на площину перекриття. Тепер він стояв за два кроки від магніт-блоків, що проносилися по рейках зліва, на його рівні. Гуркіт від них раптом заглушив тріск гвинтопланів. Магніт-блоки пролітали безперервним потоком, на скаженій швидкості, пронизуючи собою сотні квадратів, прагнучи до тільки їм відомої мети. Заввишки в кілька людських зростів, без дверей, вони нагадували перекинуті вгору ковші, до них не можна було підступитися.
Габр озирнувся: люди в шоломах із аерофорсами в руках бігли щодуху, керовані з великого гвинтоплана. Всі антени тепер були спрямовані в його бік, залишалися якісь миті. Операція закінчувалася. Порятунок, якщо він взагалі існував, міг бути пов’язаний лише з магніт-блоками. Тільки з ними. Але як туди потрапити, як піднятися над ними?
Двома стрибками Габр досяг колони, що підтримувала магніти над естакадою. Дивно гуділа голова, магнітні поля діяли на мозок, на думки. Габр знав тільки одне: піднятися на колону, в будь-який спосіб і за всяку ціну, хай там що. Він навіть не зміг би сказати, що робитиме далі. Його все більше нудило, а перед очима кружляли кола. Тільки би піднятися.
На щастя – і це теж була доля – лінія електропередачі проходила низько, і Габр зумів вчепитися за величезні порцелянові наконечники, ризикуючи тієї ж миті бути вбитим надпотужною напругою. Але дроти ховалися глибоко в порцелянових западинах, і незабаром Габр стояв на одній із чашок, якраз навпроти гвинтоплана, що підлетів до нього впритул: одна з антен боляче черкнула його по шиї. А люди в шоломах вже були на естакаді, внизу під ним. З секунди на секунду мав прочинитися і бік гвинтоплана, який щойно підлетів.
Звідси, де закріпився Габр, дістати до магнітного навісу було неможливо, хіба що якимось чином піднятися по колоні до електробудки, а звідти вже спробувати стрибнути на величезний плоский магніт, що висів над трасою. Але холодний гладкий циліндр металевої колони був слизький і неприступний. Тим часом двоє в шоломах уже дерлися вгору, а бік гвинтоплана, що висів поруч, став повільно розходитися в сторони, оголюючи страшне темне нутро.
Габр стягнув через голову одяг і за допомогою зубів легко розірвав його навпіл, потім іще раз, на чотири вузькі смужки. Тепер він був повністю голий, продувався холодним вітром. Однією ногою він упирався в порцелянову чашку, інша висіла в повітрі. Швидко зв’язавши декілька вузлів, Габр міцно обв’язав себе і колону двома тісними кільцями на рівні тазу і плечей: тепер він не міг упасти. Не звертаючи уваги на обпалюючий холод металу, він зробив спробу поповзти вгору по колоні. Спочатку просто смикався. Але з третьої спроби вдалося підтягнути нижню частину і тут же обхопити її кільцем. Тепер, послабивши кільце на плечах, він випростав тіло і зафіксував плечі. Кінчиками пальців послабив вузол на нижній частині. І знову підтяг її вгору. Нехай і повільно, він міг просуватися! А потрібно було піднятися на якихось два метри – там уже нависала електробудка.
Люди в шоломах тим часом видиралися на порцелянові чашки. Один, найспритніший, вже тягнувся рукою до нього, намацуючи ногу. Ще півметра – і вони не зможуть дістати.
Однак від гвинтоплана втекти було неможливо, він піднімався услід за Габром, ідучи впритул. І з його темної пащі вже з’явилися паралельні щупальця. Десять секунд на висунення напрямних, десять – на розмотування металевої основи. І все.
Габр перехопив низ і, розв’язавши вузол на плечах, відкинув убік одну зі смужок. Ще за мить м’язи його живота випросталися і рука захопила основу електробудки.
Він був біля мети, притиснувшись до електробудки, щоб не впасти, коли люди з гвинтоплана вибігли на сталеву доріжку, досягли його в декілька стрибків. Габр ногою штовхнув одного з них. Почувся крик, а потім команда: "Не стріляти! Живим!" І він, маючи в розпорядженні дуже мало часу, зумів іще раз підтягнутися, кинути тіло на дах електробудки і вже звідти, зверху, штовхнути ногою другого в шоломі.
Праворуч, маневруючи між колонами і навісними магнітами, намагалися підлетіти до нього ще кілька машин. Габр глянув угору: наступного рівня він не побачив. Весь простір був заповнений величезною кількістю гвинтопланів: вони безгучно – тому що їх заглушав гуркіт магніт-блоків – працювали лопастями, нависаючи один над одним. Навіщо стільки сил?
Габр зробив крок назад, відштовхнувся і стрибнув – звідси до навісного магніту було дострибнути нескладно. Він побіг по магніту, не звертаючи уваги на нудоту і темряву в очах. Під ним миготіли, пролітаючи на шаленій швидкості, ковші. Ні про що більше не думаючи, подумки попрощавшись із життям, він, обдертий до крові, голий, промерзлий, мертвим вантажем звалився вниз.
Наказ головнокомандувача Партійними Збройними Силами
Наказую операцію "Відплата" призначити на 2350 день 8-го сектора 17-го числення. Виконання покладаю на групу розвідки і особисто агента Z-8.
Усі Збройні Сили, включаючи загін прикриття і страховки, приводяться в бойову готовність відразу після надходження сигналу від агента Z-8.
Генерал Окс Нюрп
Відозва та інструкція до операції "Відплата"