Звичайно, будуть і втрати. Природно, що популярність детективного роману зійде нанівець, а його місце на деякий час займе сімейний роман, у якому описуватимуться люди з неоднозначним — подвійним, потрійним — характером, та коли число придбаних на запас масок перевищить п'ять штук на персонажа, читач не витримає заплутаності сюжету, тож не виключено, що взагалі роман втратить право на існування, хіба що задовольнятиме попит любителів історичного жанру. Криза зачепить не тільки роман. Кіно й театр, які за своєю природою мали б демонструвати маски, позбавлені можливості показати певний образ головного героя, перетворяться на щось дуже абстрактне, схоже на код, і не зуміють викликати до себе інтересу глядачів. Більшість виробників косметики збанкрутує, поступово закриються косметичні кабінети, неминуче скоротяться на добрих двадцять процентів прибутки рекламних агентств. Письменницькі асоціації зчинять крик — мовляв, маска руйнує людину, косметологи і дерматологи, напевне, одностайно доводитимуть, що вона завдає шкірі непоправної шкоди.
Однак сумнівно, чи всі ці зусилля матимуть більший ефект, ніж брошури товариства тверезості. Бо тим часом акціонерне товариство по виробництву масок виросте у велетенський монополістичний концерн з розкиданими по всій країні пунктами замовлення, фабриками й крамницями, а заткнути рота жменьці невдоволених буде легше, ніж сповити немовля.
Ускладнення виникнуть пізніше. Коли маски перенаситять ринок настільки, що перестануть бути чимось цікавим і незвичним, а легкий присмак злочину й пороку, який, здавалося, служив приправою до звільнення від обтяжливих людських стосунків, раптом обернеться дражливим запахом перегнилих соєвих бобів і знову розбудить тривогу... Коли люди почнуть відчувати, що святковий, веселий, як їм здавалося, маскарад — зовсім не забава, а щось схоже на злочин, яким можна й собі завдати шкоди... Скажімо, з'явиться підприємець, який спеціалізуватиметься на незаконній підробці чужих облич, депутат парламенту привласнюватиме позичені гроші, відомого художника звинуватять в обдурюванні наречених з метою наживи, голову міської управи арештують за підозрою у викраденні автомобілів, лідер соціалістичної партії виступить з фашистською промовою, а директора банку притягнуть до судової відповідальності за пограбування банку — ось які чудернацькі випадки траплятимуться... Спочатку люди сміятимуться, наче на виставі у балагані, та зненацька помітять, як хтось, зовсім схожий на них, перед самим їхнім носом застромлює руку комусь у кишеню або обкрадає магазини. І з таким доведеться зустрітись. А коли так піде далі, то насилу здобуте алібі, замість того щоб заперечувати вину, вважатиметься не доказом невинності, а навпаки, зайвим тягарем. Радість від обману зблідне перед страхом бути його жертвою. Коли ж виникне відчуття, ніби нарешті гіркота каяття ослабла, пошириться чутка, немовби вчителі втратили освітню мету — і це зовсім природно, оскільки невідомо, як за таких обставин виховувати особистість,— діти перестануть відвідувати школу і юрбами вештатимуться по вулицях, а батьки з ляку почнуть проклинати маску-спокусницю. Флюгероподібні автори газетних передовиць негайно запропонують ввести систему реєстрації масок, та, на жаль, маска і система реєстрації несумісні настільки, наскільки безглузда в'язниця без залізних дверей. Зареєстрована маска не може бути маскою. І от громадська думка круто зміниться, люди повикидають маски і вимагатимуть від уряду їхньої заборони. Цей рух набере рідкісної в історії форми спілки поліції з народом, і за одну мить потрібний закон буде запроваджено в життя.
Та уряд, як завжди, побоїться крайніх заходів. Спочатку порушення закону вважатиметься дрібним злочином. Однак така нерішучість лише підстьобне цікавість частини людей і приведе до бурхливого росту підпільних фабрик і чорного ринку — настане епоха безладу, як за часів сухого закону в Америці. Хоча і з деяким запізненням, але тоді перегляд нового закону стане неминучим. Користування масками регламентуватиметься так само суворо, як уживання наркотичних засобів: відповідні органи видаватимуть дозвіл тільки у випадку, коли встановлять явно виражене спотворення обличчя або якщо лікарі пропишуть маску пацієнтові для лікування важкого нервового захворювання. Але й після цього підробка ліцензій і підкуп підприємців не припиниться, а тому незабаром уряд не тільки відмінить застереження в законі, але й призначить інспекторів, зобов'язаних взяти на себе повний контроль над масками. І все-таки злочини, пов'язані з масками, не переведуться — вони не лише прикрашатимуть сторінки газет, присвячених місцевим новинам, але й закінчаться нещасними випадками, коли організації правих, надівши замість мундирів однакові маски, нападатимуть на членів уряду. Судам доведеться прирівняти користування маскою до умисного вбивства, а громадська думка без жодного вагання їх підтримає.
Постскриптум. Хоча це й фантазії п'яного, але досить цікаві, бо приводять до страшно парадоксального висновку. Припустімо, що та організація складається із ста чоловік, отже, на кожного з них припадає один процент підозри і дев'яносто дев'ять процентів алібі — одне слово, хоча злочин скоєно, винуватця немає. Чому ж тоді такий, здавалося б, інтелектуальний злочин справляє враження по-звірячому жорстокого? По-моєму, завдяки цілковитій анонімності. Вона означає, що власне ім'я пожертвувано організації. Очевидно, мова йде не про інтелектуальний трюк з метою самозахисту, а скоріше про інстинктивну поведінку індивідуума, що зустрівся віч-на-віч зі смертю. Так само під час ворожої навали найрізноманітніші організації — національні, державні, профспілкові, класові, расові, релігійні тощо — насамперед силкуються побудувати олтар, званий вірністю. Індивідуум завжди жертва у двобої зі смертю, а для досконалої організації смерть — лише проста невід'ємна властивість. Досконала організація за своєю природою має агресивний характер. Кожному зрозуміло, що приклад досконалої організації — це армія, а цілковитої анонімності — солдат... Та, як подумати, в моїх фантазіях була певна суперечність. Якщо суд не здатний визнати військовий мундир рівнозначним умисному вбивству, то чому так суворо ставиться до організації правих, які нап'яли на себе маску? Держава не тільки не вважає маску злом, що опирається порядку, а й сама, як це не дивно,— велетенська маска, нетерпима до масок усередині неї. Виходить, найменша шкідлива істота на світі — анархіст...