"Мозе пан добродзій позволі килішек вудки?"
А Запорожцю того тільки й треба: випив, трошки оддихав і знов пішов із чортом козачка. Як натанцювались, повів чорт старого по других покоях. Увійшли в один — все парубки та дівчата, сидять собі парками, розмовляють і чоломкаються. Увійшли у другий, аж там грають у карти: на столі купи грошей, мідні й срібні, а кругом стола людей-людей: були між ними і з сивими чубами... Не зчувся Запорожець, як і сам став грать. Здали карти раз, вдруге — вже й таляра програв! Що за біс! думає собі,— у одного чоловіка усе хлюсти[8]. Коли зирк, аж він вийма з кишені карти. Запорожець черк його, по пиці, а той старого за груди.
"Е, ні,— гримнув Запорожець,— постривай, роби що-небудь одно: коли шахруєш, так і шахруй, а я почав тебе бить, так і буду товкти!" — Та і вдруге йому затопив.
Той ґвалту; відкіля ні взявсь орендар, до Запорожця, як крикне:
"За сцо ви б’єте моїх гостей?... Ми вас прозенемо з кумпанїї!..."
"Мовчи, чорте,— гримнув Запорожець,— зась тобі до людей, знай своє пекло!..."
"Який я цорт,— одказує орендар,— я цесний єврей!"
"Брешеш,— каже Запорожець,— от як стягну з тебе жидівські галанці, та й відотну тобі хвіст, щоб знав, як приймать шахраїв до гурту!..."
А чорт, що привів Запорожця, смик орендаря за шлафрок.
"Хто сахрує, хто?" — загугнів орендар, неначе й не знає, хто.
"Ось хто", гримнув Запорожець, та знов черк по пиці шахрая.
А орендар до його:
"Як ти осьміливсь ошукувать пана добродзія?" Далі каже другим: "забирайте, панове, його гросі і зеніть з карчми!... Я приймаю тільки цесних людей!"
Духом розхапали гроші, женуть шахрая в потилицю, а Жид до Запорожця з пляшкою.
"Мозе пан добродзій позволі килішек вудки?"
— Частує Запорожця, а тут прибігли дві дівчини, такі гарні, певно відьми: білі, повні, щоки горять, очі як зірочки ясніють; втомились танцюючи, так повні груди так і підіймають ся до-гори. Вхопили старого під руки та й повели.
"Потанцюйте ще, добродію,— просять,— люди кажуть, що мабуть у вас чорти сидять в чоботях!"
"А може й сидять,— каже Запорожець,— бо чорт мене обував".
— Знов пішов гайдука[9] садить, так за відьом і держиться; насилу вже чорт вивів його з корчми. Сказано, запорозька натура, і байдуже йому: з ким би не гулять, аби гулять!... Повів чорт Запорожця додому; на-силу диба неборак: дуже таки втомив ся, обома руками держить ся за хвіст, аж стогне сердешний чорт. Як дійшов старий до своєї господи попрощався з чортом, та й став стукать у двері. Відчинила бабуся, світить, а Запорожець до неї, ну її обіймать та до серця тулить, а баба від його трохи каганця не впустила..
"Бог з вами, добродію! — каже,— що це ви робите, чи ви не здуріли?"
Насилу його утихомирила і положила спати.
На другий день прокинувся Запорожець, дивиться — бабуся стоїть біля його ліжка.
"А що,— спитав Запорожець,— чи вже благовістили до церкви?"
"Де вам благовістили! — каже баба,— добрі люде вже й пообідали; я вже думала, чи не заснули ви на віки вічні!"
Як схопиться Запорожець, як крикне:
"Ну не бісового ж тобі сина й чорти! Чого гаспиди наробили: на Різдво не довелось мені в церкві бути й Богу помолиться! "Ні,— каже,— цього не можна... Як таку волю їм дать, то вони всіх людей з пантелику зіб’ють; мабуть не я один опізнивсь до церкви!.."
Одягся і пішов до попа, розказав йому все, як було, зібрали мирян, порадились, та й рішили: спалить диявольську корчму. Так хоч і спалили, а все ж таки щороку, перед Різдвом, товчуться і бенкетують тутечки чорти й відьми. Як бачите,— ніхто й цегли не бере на груби, бояться. Так ця анахемська руїна мабуть буде стоять аж до кінця світу!..
— Добре,— додав парубок,— що тоді були на світі такі люде, як оцей Запорожець, що розказую: було й кому довідаться, що шинкують чорти; а теперечки кожному байдуже...
[1] Звід — склепінь.
[2] Кабиця — огнище в сінях або на дворі замість печі.
[3] Халяндра — циганський танець.
[4] Брузумент — ґальон, карунка.
[5] Навапсить — навоскувати, намастити, щоби штивні були.
[6] Кобеняк — верхня одежа (опанча) з Богородицею.
[7] Джинжируха — веселий та скочний танець.
[8] Хлюсти — козирі або інші добрі карти.
[9] Гайдук — танець з присюдами.