Естрагон. Його звати Годо? Владімір. Начебто.
Естрагон. Ти баї (Піднімає недогризок морквини за гичку, крутить її перед очима). Дивися, чим довше їсти, тим воно гіркіше.
Владімір. А в мене — навпаки. Естрагон. Тобто?
Владімір. Чим більше їм, тим більше звикаю до всякої гидоти.
Естрагон (добре подумавши). Це, по-твоєму, і є навпаки? Владімір. Все залежить від темпераменту. Естрагон. Від характеру. Владімір. І нічого з цим не поробиш. Естрагон. Скільки не бійся. Владімір. Яким уродився... Естрагон. ...І як не крути... Владімір. ...А сутність не міняється.
Естрагон. Нічого не поробиш. (Пропонує недогризок морквини Владіміру). Хочеш досмоктати?
Чути жахливий зойк, десь зовсім поруч. Естрагон випускає з рук морквину. Стоять нерухомо, потім зриваються і біжать у бік лаштунків. Естрагон зупиняється посередині кону, біжить назад, гі дні має морквину, ховає в кишеню, поспішає до Владі-міра, який чекає на нього, знову зупиняється, біжить назад, піднімає черевик, приєднується до Владіміра. Туляться один до одного, втягують голови в плечі, ніби рятуються від небезпеки, чекають. Заходять Поццо та Лак і. Поццо веде поперед себе Лакі, в якого до шиТ прив'язаний мотуз, тому спершу з'являється Лакі, тоді мотуз, який тягнеться до середини кону, перш ніж виходить Поццо. Лакі тягне важку валізу, складеного стільця, кошика з харчами та пальто. В руках у Поццо — батіг.
Поццо (з-поза лаштунків). Швидше!
Ляскіт батога. 3'являєтся Поццо. Вони проходять через весь кін. Лакі проминає владіміра та Естрагоне й виходить геть. Побачивши Владіміра та Естрагоне, Поццо зупиняється. Мотуз напинається. Поццо шарпає його.
Назад!
Чути, як Лакі падає разом з усім вантажем. Владімір та Естрагон обертаються в його бік, пориваються допомогти йому, але бояться. Владімір робить крок у бік Лакі. Естрагон тримає його за рукав.
Владімір. Пусти!
Естрагон. Не рипайся.
П о ц ц о. Обережно! Він злий.
Естрагон та Владімір обертаються до Поццо.
До чужих.
Естрагон (тихо). Це він? Владімір. Хто? Естрагон. Ну, цей... Владімір. Годо? Естрагон. Так.
Поццо. Дозвольте відрекомендуватися: Поццо. Владімір. Н-ні. Естрагон. Він сказав — Годо. Владімір. Н-ні.
Естрагон (до Поццо). Пробачте, ви не пан Годо?
Поццо (грізно). Я — Поццо! (Мовчанка). Невже це ім'я вам нічого не каже? (Мовчанка). Невже, повторюю, це ім'я вам нічого не каже?
Владімір та Естрагон спантеличено дивляться один на одного.
Естрагон (удає, ніби щось пригадує). Пуццо... Пуццо... Владімір (так само). Поццо... Поццо. Пппо-оцццо!
Естрагон. А! Поццо... як же... Поццо... Владімір. Поццо чи Пуццо? Естрагон. Поццо... ні... боюся, що...
Владімір (примирливо). Я знав колись родину Гоццо. Мама-ша їхня десь збур підчепила.
Поццо загрозливо насувається на них.
Естрагон (поспіхом). Але ми, пане, ми — нетутешні.
Поццо (зупиняється). Але ж ви все-таки люди. (Надягає окуляри). Наскільки я бачу. (Знімає окуляри). Тієї ж породи, що і я. (Заходиться реготом). Такої ж породи, як і Поццо. Божа подобизна!
Владімір. Розумієте...
Поццо (владно). Хто такий Годо?
Естрагон. Годо?
Поццо. Ви прийняли мене за Годо.
Владімір. Ні, пане, ні на мить.
Поццо. Хто він?
Владімір. Він цей... далекий знайомий. Естрагон. Ми його майже не знаємо. Владімір. Так, як слід не знаємо... і разом з тим... Естрагон. Навіть якби я й зустрів його, то не впізнав би. Поццо. Ви прийняли мене за нього.
Естрагон. Тобто ми... розумієте... сутінки... напруження... чекання... зізнаюся... ну, примарилося... на якусь мить... Владімір. Не слухайте його, пане, не слухайте!
Поццо. Чекали? Ви на нього чекали? Владімір. Як вам сказати... Поццо. Тут? На моїх землях? Владімір. Ми не хотіли нічого лихого... Естрагон. Ми хотіли як краще. Поццо. Ходити скрізь вільно. Владімір. Ми саме так і думали. Поццо. Неподобство, ганьба, але факт! Естрагон. Що поробиш.
Поццо (з великодушним жестом). Та годі про це. (Шарпає за мотуз). Вставай! (Пауза). Як упаде, так і засинає. (Шарпає знову). Вставай, свинюко!
Чути, як Лакі підводиться і збирає свій вантаж.
Поццо (шарпає за мотуз). Назад!
Задкуючи, виходить Лакі.
Стій!
Лакі спиняється.
Кру-гом!
Лакі обертається.
Поццо (чемно звертається до Владіміра та Естрагона). Панове, друзі, я такий щасливий, що зустрів вас. (Перш ніж вони встигли здивуватися). Так, так, безмежно щасливий. (Шарпає за мотуз). Ближче!
Лакі наближається.
Стій!
Лакі зупиняється.
Розумієте, шлях видається таким довгим, якщо мандруєш сам по собі от уже... (дивиться на годинник) ...вже... (рахує) ...шість годин, саме так, шість довгих годин, і жодної живої душі довкола. (До Лакі). Пальто!
Лакі ставить валізу, підходить ближче, подає пальто, вертається на своє місце,
бере валізу.
Тримай! (Подає йому батіг).
Лакі підходить і, позаяк обидві його руки зайняті, бере батіг у зуби, а потім вертається на місце.
(Починає одягати пальто, зупиняється). Пальто!
Лакі ставить долі валізу, кошик та стілець, наближається, допомагає Поццо вдягнутися, вертається на місце, бере валізу, кошик та стілець.
Повітря таке свіже. (Застебнув пальто, нахиляється, оглядає себе, розпрямляється). Батіг!
Лакі підходить, схиляється, Поццо вириває у нього з рота батіг, Лакі повертається
на місце.
Так, шановні, я не можу довго існувати без товариства собі подібних. (Надягає окуляри і дивиться на двох собі подібних). Навіть якщо ця подібність така недосконала. (До /Такі). Стілець!
Лакі ставить валізу та кошика, підходить, розкладає стільця, ставить його, йде на своє місце, бере в руки свій вантаж.
Ближче!
Лакі опускає стільця та кошика, підходить до Поццо, підсовує йому стілець, вертається на своє місце, береться за валізу та кошик.
(Вмощується, приставляє ручку батога до грудей Лакі, штовхає його). Назад!
Лакі робить крок назад.
Іще!
Лакі робить ще один крок.
Стій!
Лакі зупиняється.
(Звертається до Владі міра та Естрагона). Тому, якщо дозволите, ми тут з вами трошки побайдикуємо, а тоді вже рушимо далі. (До Лакі). Кошик!
Лакі підходить, подає кошик, вертається на місце.
Свіже повітря збуджує апетит. (Розкриває кошик, дістає шматок курки та пляшку вина). Кошик!
Лакі підходить, бере кошик, повертається на місце, заклякає.